Особливості ціноутворення на медикамент

При постачаннях медикаментів у розвинуті капіталістичні країни трансфертні цінуй як джерело додаткової прибили використовується рідко. Це зв'язано як з більш суворим податковим контролем, так й з наявністю більш повної інформації про ціни сировини.

У зв'язку з недостачею фондів соціального страхований у більшості зарубіжних країн виникло запитання про їх економії, яка частково може бити вирішений за рахунок державного стимулювання споживання Сепегіса замість дорогих лік під торговими марками.

Роль медикаментів під міжнародними непатентованими назвами росте через переважну їхню закупівлю країнами, що розвиваються, вимушеними максимально зменшувати вартість імпорту медикаментів у зв'язку з недоліком валюти. Серед 290 препаратів першорядної важливості, рекомендованих Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВІЗ) для цієї групи держав, на патентування приходиться тільки близько 5%. Підтвердженням ролі лік під міжнародними назвами в перспективі служить також той факт, що деякі ведучі фармацевтичні фірми утворять свої філіали по випуску таких препаратів (наприклад, американська «Смит Кляйн Бичам»). Іпвейцарский концерн «Сиба-Гайли» заявив про створення дочірньої компанії «Сервифарм АГ», що спеціалізується на постачаннях у що розвиваються страньї Оепегіса в основному по номенклатурі, рекомендованої ВІЗ. Цени на ці препарати установлення на рівні цін традиційних постачальників Оепегіса. Найбільша кількість таких препаратів на світовий ринок поставляють фірми Італії, Испании й Португалії.

Проведене положення поширюються в основному на готовий лікарський засіб, які складають близько 50% торгівлі між розвинутими іноземними країнами й у середньому 70-75% постачань медикаментів у що розвиваються держави.

Вищесказане визначає ціноутворення на медикаменти як міжнародну проблему.

Цінова політика аптечних підприємств.

Цінова стратегія припускає ефективне, з погляду збуту, напрямок дій по встановленню конкретних цін (високих чи низьких, єдиних чи диференційованих, гнучких, стабільних чи нестабільних і ін.). Як правило, фірми орієнтуються на різні цінові стратегії. При цьому вони рідко коли користаються тільки однієї з них, тому що не зупиняються на виробництві і реалізації одного виду чи товару тільки на одному сегменті ринку. Однак варто підкреслити, що аналізовані категорії: тип ринку, характеристика попиту та пропозиції - політика цін - цінові стратегії - методи і моделі встановлення цін, необхідно розглядати системно, у тісному взаємозв'язку.

Різноманітна безліч цінових стратегій стосовно до особливостей фармацевтичного ринку доцільно класифікувати на чотири групи: стратегії «входження в ринок», «асоційованого ринку», цінового лідера і погоджування цін з якістю лікарських засобів. При цьому варто враховувати рівень ціни на конкретний препарат по відношенню не тільки до цін конкуруючих фірм, але і стосовно рівня цін на препарати аналоги (синоніми). У таблиці 2.4 приведені основні групи цінових стратегій фармацевтичних фірм стосовно цін конкуруючих фірм і цінам на препарати аналоги (синоніми).

Для формованого вітчизняного ринку лік розповсюдженої є стратегія «входження (проникнення) у ринок», використовувана найчастіше виробниками, що тільки починають свою чи діяльність виходять на новий ринковий сегмент. Цієї стратегії дотримують також виробники, чиї товари не мають патентного захисту і торгової марки. До даної стратегії «проникнення на ринок» прибігають, якщо ринки мають попит високої еластичності; виробник має масове, крупносерійної виробництво препаратів широкого спектра дії; коли споживачі чуйно реагують на низьку ціну і збільшують обсяг закупівель; необхідно стимулювати ріст продажів, витрати скорочуються, унаслідок чого різко збільшується обсяг виробництва.

Таблиця 2.4 Основні групи цінових стратегій фармацевтичних фірм

Велика група стратегій «асоційованого ринку» зв'язана зі створенням представлення сумірності характеристики препарату з аналогічним препаратом конкурентів. Як правило, ці стратегії вимагають великої і конкретної маркетингової діяльності.

У рамках даної групи стратегій «асоційованого ринку» розробляються наступні цінові стратегії: стратегія пільгових цін, за допомогою якої створюється зацікавленість як у виробника (вони мають.; стабільний збут товару), так і в споживачів. Цієї стратегії, як тимчасовий, дотримують фірми на фармтовари сезонного попиту, а також у випадку погрози витікання терміну придатності препарату;

• стратегія гнучких, еластичних цін, рівень яких залежить від розміру партії закуповуваних препаратів, упакування, купівельних можливостей оптових фірм (аптечних складів), лікарень. Найчастіше їх використовують при висновку індивідуальних угод між виробниками й оптовиками в залежності від розміру партій,

• стратегія єдиних цін, як правило, приміняється в торгово жилізнно важливими препаратами з метою підвищення їхньої приступності споживачам;

• стратегія нестабільних, мінливих цін, що залежить від рівня витрат виробництва, ринкової кон'юнктури, обсягу продажів;

• стратегія конкурентних цін, зв'язана з проведенням агресивної цінової політики фірм-конкурентів;

• стратегія неокруглених цін. Наприклад, психологічно краще продавати товар за ціною 3,90 грн., замість 4,00 грн.;

• стратегія масових закупівель, при якій споживачу (оптовій фірмі) надається знижка в залежності від кількості закупленого товару, а також пільги постійним покупцям. Ця стратегія найчастіше використовується при наявності легко сегментированного ринку, чітких границь окремих сегментів, неможливості перепродувати товар на іншому ринковому сегменті через існування негативного чи нульового попиту.

Сьогодні український ринок уже структурований деякою мірою, тому між великими фармацевтичними фірмами ведеться конкурентна боротьба за лідерство. У зв'язку з цим стратегія цінового лідера є актуальної для великих фармацевтичних фірм. Дана стратегія припускає виробництво і реалізацію високоякісних конкурентноздатних фармтоваров. Фірми, що дотримують такої політики, розробляють наступні цінові стратегії: