З урахуванням конкретної ситуації та вважаючи на досить різноманітний природний склад води в джерелах водопостачання різних регіонів країни, допускаються зміни ряду показників якості води, що зазначені в дужках (для загальної мінералізації, жорсткості, кольоровості, каламутності, вмісту сульфатів та хлоридів). Ці питання вирішує лише Головний державний санітарний лікар України (за запитами з регіонів).
3.4. Нормативи радіаційної безпеки питної води повинні відповідати вимогам НРБУ-97 "Норми радіаційної безпеки України", що введені в дію з 01.01.98р.
3.5. Враховуючи широке використання у процесі водопідготовки. різних коагулянтів, дезінфектантів чи інших реагентів, дозволених Міністерством охорони здоров'я України для застосування у практиці господарсько-питного водопостачання, у ДСанПіНі зазначено, що залишкові кількості у питній воді цих реагентів не можуть перевищувати відповідних нормативних значень, встановлених при поданні необхідних матеріалів (з методиками визначення у питній воді) на затвердження до Міністерства охорони здоров'я. Зважаючи на міжнародний досвід використання критерію "С”Т", який характеризує взаємозв'язок дози дезінфектанту (С, мг/дм3) та часу (Т, хв), необхідного та достатнього для забезпечення епідемічної безпеки питної води під час її проходження від резервуарів чистої води до першого споживача — рекомендовано його застосування для ефективного знезараження питної води та наведено (дод. 1 до ДСанПіН) орієнтовні значення цього критерію при застосуванні хлорпрепаратів, диоксиду хлору, озону. При розрахунках "С*Т" концентрація дечніфектаиту у воді приймається як середня по найменшим щоденним (особливо для нефільтрованої води) значенням,які забезпечують залишкову концентрацію дезінфектанту (хлору) у водопровідній мережі на рівні не нижче 0,3мг/дм3. Час проходження для закритих транспортуючих воду систем визначається через ділення максимального розходу води на місткість трубопроводів. Обов'язковим при встановленні і розрахунках "С*Т" має бути виконання досліджень на вміст у воді коліфагів (ентеровірусів), вегетативних форм (клітин) та цист лямблій, які повинні вилучатися з води при цьому на 99,99% і 99,9% відповідно.
3.6. Вперше у ДСанПіНі введено для визначення показники фізіологічної повноцінності якості води, тобто показники, які характеризують адекватність мінерального складу води біологічним потребам організму людини. Використання таких показників базується на основі відомих на сьогодні даних про мінімально необхідні рівні вмісту у воді деяких біогенних елементів. Ці нормативи є у документах багатьох країн світу і їх перелік з часом буде збільшено.
3.7. Зважаючи на необхідність у досить короткий час встановити наявність забруднення джерела водопостачання або водопостачальної мережі, водопровідної води токсичними сполуками - в ДСанПіНі також вперше введено визначення експрес-показників якості питної води. Існуючі методи біотестування з розрахунком ідексу токсичності води дозволяють виконати ці дослідження на протязі декількох хвилин-годин.
Особливістю ДСанПіНу є також включення вимоги проведения оцінки якості води за результатами досліджень (на основі збору та зберігання, опрацювання та узагальнення відповідної інформації), що є необхідним для об'єктивного аналізу та прогнозування можливих змін якості питної води, розробки обгрунтованих програм контролю за якістю води (розд. 5), планів протиепідемічних та профілактичних заходів, визначення їх пріоритетності тощо.
3.8. Служби, які здіснють спостереження та контроль за станом навколишнього природного середовища, водними об'єктами, виникненням надзвичайних ситуацій, аварій та катастроф, що призводить до забруднення джерел водопостачання, зобов'язані подавати інформацію про забруднення цих джерел водопостачання небезпечними речовинами у територіальні органи державного санітарно-епідеміолоґічного нагляду.
Вперше у ДСанПіН введено вимогу необхідності оповіщення населення, найбільш вразливих підприємств, установ, організацій (дитячі та лікувально-профілактичні заклади, харчові підприємства, молокозаводи тощо) про погіршення якості питної води, рекомендації по тимчасовому використанню води з відхиленнями від гігієнічних нормативів та терміни виконання заходів щодо забезпечення відповідності якості води вимогам санітарно-гігієнічних нормативів.
Оцінюючи санітарно-гігієнічну ситуацію, що останнім часом склалася на території держави, можна констатувати, що все населення України так чи інакше підпадає під вплив шкідливих факторів (фізичної, хімічної та біологічної природи). Зокрема, таким фактором ризику стає вживання питної води як з централізованих, так і з децентралізованих джерел водопостачання.
Сьогодні в Україні питання питного водопостачання є найбільш невирішеним: це відсутність стандарту на питну воду, невідповідність технології очистки води, постійне погіршення стану водопровідних і каналізаційних мереж. Все це є вторинним джерелом забруднення питної води навіть в умовах її нормальної очистки перед подачею в мережу.
Невідповідальність якості питної води нормативним вимогам разом із забрудненнями, непередбаченими стандартом, для контролю та іншими факторами, є однією з причин поширення в державі таких захворювань, як жовчно-кам’яна та виразкова хвороба шлунку, вірусний гепатит та ін.
Під наглядом санепідслужби України в 1998 році знаходились 21505 джерел централізованого водопостачання, у тому числі1052 комунальних, 5832 відомчих, 8397 сільських водопроводів і 140498 джерел децентралізованого водопостачання, з них 135686 колодязів, 1012 каптажів, 3800 артезіанських колодязів.
Не відповідають гігієнічним нормам 11,03% комунальних, 5,56% відомчих, 10,34% сільських водопроводів при середньому по Україні 6,12%.
За 1998 рік було досліджено лабораторіями санепідемслужби України 206984 проби питної води із джерел централізованого водопостачання на санітарно-хімічні показники, з них не відповідає гігієнічним нормам 12,52% (1997р.—13,09%). Найбільший відсоток реєструється у Дніпропетровській області — 62,19% (1997—57,89%), Донецькій—33,98 (1997—37,35) та Луганській областях — 23,74% (1997р.-27,28%).
Значна кількість комунальних, відомчих і сільських водопроводів в областях експлуатувалися з порушенням санітарних норм і правил. На багатьох водопроводах, не виключаючи і комунальних, відсутні зони санітарної охорони, що є причиною 76,7% невідповідності водопроводів централізованого водопостачання санітарним нормам
У Криму відмічається незадовільний санітарно-технічний стан водопровідних мереж, 50% з яких потребують замни та ремонту відмічається незадовільний санітарно-технічний стан водопровідних мереж, 50% з яких потребують заміни та ремонту.
Особливе занепокоєння викликає стан водопроводів у 202 селах, де збудовано житло для переселенців з Чорнобильської зони. Більшість з них потребує капітального ремонту та реконструкції, а якісь води, що подається населенню, не відповідає стандарту.
Зростаюче погіршення стану водопровідних мереж в областях України призвело до збільшення бактеріального забруднення питної води.
Завантажити реферат