Найбільші обсяги перевезень вантажів характерні дляДонецької, Дніпропетровської і Луганської областей, найменші — для Чернігівської, Чернівецької та Тернопільської.
Донецька дорога виконує великий об'єм пасажирських транзитних перевезень, їдучих на Кавказ, Поволжє, частково в Крим і назад. Найбільша кількість пасажирських поїздів пропускається по магістралі Лозова-Слав'янськ-їловайськ-Марцево-Ростов-на-Дону. Власні залізничні пасажирські перевозки значно невеликі.
3.3. Структура і напрями основних вантажопотоків.
Ще однією особливістю цього району являєть висока насищеністі залізничними лініями, як правило, двопутними, електрофіцированими, ;
виходами до Центру, Поволжя, Північного Кавказу. Найбільш загружені і технічно оснащені широтний напрям Ольхова-Горлівка-Красноармійськ-Чапліно, зв'язуючі Донбас з Кривим Рігом, центральними і західними районами України, і меридиальне Харків-Красний Лиман-Горлівка-Іловайськ-Марцево з виходом до Ростов-на-Дону, у Поволжє і на Північий Кавказ, а також на центральні і західні райони країни. Ці дві важливі магістралі виконують майже половину зовнішніх і транзитних перевезень дороги. В районі їх тяжіння знаходяться великі промислові центри — Донецьк, Горлівка, Макіївка, Краматорськ, Єнакієво.
Доля транзиту в структурі перевезень дороги не перевищує 4/4 однак, зважаючи загальний об'єм перевезень дороги, абсолютні розміри транзита через Донбас значні. До числа основних транзитних вантажів відносяться чорні метали, машини і промислове обладнання, нафтопродукти, хліб, ліс.
Важливе значення мають також дві перетенаючі лінії: їловайськ-Сватово і Несветай-Старобельськ з виходом до центральних районів. Тут розташовані такі великі промислові центри східної частини Донбасу, як Луганськ, Комунарськ, Лисичанськ, Сєвєродонецьк.
Вантажонапруженою являється також тупикова лінія Донецьк—Волноваха—Маріуполь з відхиленням Волноваха—Камиш-Заря з виходом на Запоріжжя. Маріуполь являється єдиним морським портом, розташованим в районі тяготіння Донецької дороги.
На дорозі велика кількість залізничних вузлів і станцій — Донецько-макіївський, Маріупольський, Єнакієвський вузли, станції Ясиновата, Комунарськ, Рутченково, Чумаково, Мандрикіно, Красний Луч, Краснодон, Сартана (в основному по відправленню кам'яного вугілля, залізної руди, чорних металів), а також Макіївка, Горлівка, Луганськ, Кальміус, Лисичанськ (по відправленню вугілля), Красний Лиман, Амвросівка, Єленовка, їловайськ, Каракуба (по відправленню будівельних матеріалів).
Значною вантажонапруженістю в Україні відрізняються окремі ділянки залізниць: Харків — Дебальцеве — Долинська, Хутір-Михайлівський — Ніжин — Київ — Козятин, Здолбунів — Львів — Чоп.
Найважливішими міжнародними залізничними магістралями є ті, які з'єднують Україну з її найближчими сусідами. Це насамперед Донбас-Харків-Курськ-Москва, Донбас-Валуйки-Єлець-Москва, Донбас-Міллерово-Рязань-Москва, Одеса-Київ-Москва. Через Україну проходить магістраль, що зв'язує столицю Росії з Північним Кавказом і країнами Закавказзя (Москва-Курськ-Харків-Ростов-на-Дону), а також залізниця Донбас-Поволжя, що зв'язує Україну зі східними районами Росії.
3.4. Взаємодія залізниці з іншими видами транспорту.
Сильно розветвленна залізнична мережа при недостачі упоряджених автомобільних доріг довгий час тормозила передачу короткопробіжних вантажів на автомобільний транспорт, однак в останні роки в районі багато було зроблено для того, щоб вантажі сільського господарства, нафтопродукти, будівельні матеріали перевозились автомобільним транспортом. Виросла потужність автомобільних доріг з твердим покриттям, збільшився парк багатовантажних автомобілів, збільшився на автотранспорті механізація навантажувально-розвантажувальних робіт. Але можливість для подальшої передачі короткопробіжних залізничних перевозок вантажів на автомобільний транспорт у Донбасі далеко не вичерпані.
Роль головної автомобільної дороги Донбаса виконує упоряджене шосе, їдуще від Харківа на Ростов-на-Дону через Слав'янськ, Артемовськ, Дебальцеве і Ровеньки. Від нього відходять автодороги до Горлівки, Донецька, Макіївки, Краматорську, Константинівки, Лисичанську, Сєвєродонецьку, Комунарську, Кадиєвкі і Луганську. Важливе значення має приморське шосе, їдуще від Ростова-на-Дону в Крим через Маріуполь, і дорога Донецьк-Маріуполь.
В тісній взаємодії з залізничним транспортом у Донецькому районі працюють морський (Азовське море) і річковий (р. Дніпро) транспорт. Основні ріки району — Дніпро і Північний Донець. Південна частина району виходить до порту Азовського моря — Маріуполя і Бердянська, а також частково до Чорного моря через Кримський півострів. Але їх роль в транспортному обслуговуванні районі невелика. Район має розвинену мережу магістральних газопроводів.
Тут немає великих судохідних річок. Важливе значення має і трубопровідний транспорт. Він забезпечує район нафтою, нафтопродуктами, газом, що надходять з інших регіонів, переважно з-за кордону. Транзитом через Донецький район проходять газопровід "Союз" й аміакопровід Тольятті-Одеса. Із Ставрополя й Шебелинки в район надходить газ. На цій сировині працює промисловість Донбасу. По території району проходять великі нафто- і продуктопровіди. На станції Трудова здійснюється налив цестерн з продуктопровіда Грозний-Армавир-Трудова. Природний газ транспортують по газопровіду Шебелинка-Ізюм, Слав'янськ. Великі аеропорти в Донецьку, Луганську, Маріуполі.
Висновок
Донецький економічний район і надалі залишаєть провідним районом видобутку кам'яного вугілля в Україні, незважаючи на високу собівартість його видобутку. Великі перспективи розвитку легкої промисловості при використанні жіночої сили. Надалі слід поглиблювати спеціалізацію сільського господарства на виробництв молока, свіжих овочів, баштанних культур. Гострою є проблема відпливу робочої сили з сільського господарства у промисловість гірничопромислової зони.
Проблема полягає у зниженні частки у народногосподарському комплексі гірничодобувного фактора та подальшому розвитку обробних галузей, нарощуванні частки наукоємної продукції, розвитку безвідходних технологій, галузей, що є носіями технічного прогресу, зниженні забруднення водних ресурсів та запилення атмосфери у промислових районах, різкому підвищенні продуктивності сільського господарства на основі біотехнології та агротехніки.
Екологічними проблемами є дефіцит чистої води, запилення та загазованість гірничопромислової зони, проблема стікання бактеріальне забрудених вод шахт, забруднення стічними водами Азовського моря, нагромадження відвалів гірських порід.
Район має застарілу структуру промисловості, яка вже не відповідає вимогам науково-технічного прогресу. Переважає металомістке машинобудування, недостатня частка працемісткого, особливо еклектронного, верстатобудування, приладобудування.
Таким чином. Донецький економічний район має дуже напружену екологічну ситуацію, поліпшення якої може настати після введення в державі екологічного податку, який існує в багатьох країнах світу.
Завантажити реферат