Україна вже у 1992 році одержала від Комітету Міністрів Ради Європи запрошення приєднатися до Європейської культурної конвенції, Європейської конвенції про основні принципи транскордонного співробітництва між територіальними громадами або органами влади 1980 року, Європейської конвенції про інформації щодо іноземного законодавства 1968 року, Часткової Угоди щодо захисту та надання допомоги у разі великих природних та технологічних катастроф, у рамках якої було розроблено міжнародний проект "Система епідеміологічного спостереження і аналізу за станом здоров`я населення, яке постраждало в результаті Чорнобильської катастрофи”.
Верховна Рада України вирішили приєднатися до цих конвенцій. Відбувалося поступове зближення України і Ради Європи. Нашу державу прийняли як асоційованого члена у комісію "За демократію через справу" ("Венеціанську комісію"), яка була створена для спостереження за виконанням правових норм, які є гарантом демократичного розвитку суспільства.
Слід відмітити, що саме в цей час Україна почала приводити своє законодавство у відповідність з міжнародними нормами і стандартами, щоправда, цей процес відбувався дуже повільно. Це пояснюється нестабільною політичною ситуацією та великою кількістю проблем які постали перед молодою державою.
Все ж у перші роки свого існування Верховна Рада України прийняла велику кількість найважливіших законів і постанов щодо прав людини, які стали основою для демократичних перетворень нашого суспільства. Зокрема Закони "Про свободу совісті і релігійних організацій", "Про громадянство України", "Про національні меншини", "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні". Українська держава переконала всіх, що вона має намір стати учасницею конвенції Ради Європи з широкого кола питань, приєднатися до всіх тих угод міжнародного значення, виконання яких вона ще на себе не взяла, визнати всі документи з прав людини і одержати статус повноправного члена цієї організації.
У квітні 1992 року відбувся візит української делегації юристів до Страсбурга на запрошення Генерального секретаря Катрін Лялюм`єр. Секретаріатом Ради Європи в зв`язку з цим було підготовлено спеціальний документ стосовно зв`язків з Україною - "Відносини з Україною". В цьому важливому документі містилися рекомендації що до того, щоб Комітет Міністрів Ради Європи розглянув питання про приєднання України до цілого пакету його конвенції. Комітет Міністрів мав розглянути можливість запрошення України, як спостерігача на засідання Європейського Комітету правового співробітництва, Керівного комітету з прав людини, Європейського комітету з кримінальних проблем, Керівного комітету з питань місцевої і регіональної влади.
Після цього спостерігається суттєве потепління відносин з Організацією 14 липня 1992 року Україна подала заяву про вступ до неї. Міністр закордонних справ нашої держави А.Зленко вручив керівникам Ради Європи - голові Комітету Міністрів Х.Чатіну і Генеральному секретарю К.Лялюм`єр під час їх візиту до Києва офіційний лист с проханням про прийняття України до ради Європи.
Тому вже 16 вересня 1992 року Верховній Раді України було надано статус "спеціального запрошеного гостя" Парламентської Асамблеї РЄ. Це дало змогу нашій делегації брати участь у пленарних засіданнях ПАРЄ. Цей статус стимулює продовжувати процес демократизації країни, створює умови необхідні для вступу України до РЄ як повноправного члена.
Після цього відносини з РЄ суттєво покращилися. Відбулися візити парламентських делегацій України до столиці цієї організації французького міста Страсбурга, а також відвідали Київ керівники Ради Європи, експерти і доповідачі комісії і комітетів. Обидві сторони були переконані у необхідності прискорення взаємного співробітництва у різних сферах, однак наша держава ще повністю не відповідала всім вимогам. Відзначалося, що сфера прав людини ще не відповідала положенням Європейської конвенції з прав людини. В той час Україна ще була дуже далекою від демократичної держави з дотриманням усіх прав людини і громадянина Тоді тільки Президент був обраний шляхом дійсно вільних виборів. Але Конституція ще не була прийнята, правова реформа проводилась дуже повільно, великою проблемою була міжконфесійна, українсько-російські відносини, проблеми Криму та закриття ЧАЕС також викликали занепокоєння. Було ще й багато інших проблем, які заважали розвиткові партнерства з цією інтегруючою організацією.
Але разом з цим керівники Ради Європи неодноразово висловлювали своє задоволення до того, як проходить робота українських парламентарів у комітетах і комісіях з економічних питань, сільського господарства, з юридичних питань і прав людини, а також у комісію по зв`язках з європейськими країнами - не членами РЄ. В Україні вони зустрічалися не лише з керівниками урядів і депутатами а й з лідерами різних партій, рухів представниками національних меншин та конфесій з журналістами тощо. Представники Секретаріату і ПАРЄ були запрошені на перші демократичні парламентські вибори, які з їхньої сторони були позитивно оцінені.
Все ж, на зважаючи на всі проблема, перед якими зіткнулася молода держава, та значне відставання від інших європейських держав, в Україні прослідкувалися суттєві зміни на вдосконалення законодавства, з`явилися реальні ознаки прогресу.
Дострокові парламентські вибори 1994 року, багатопартійна політична система, нові підходи до проблематики прав людини, та інші правові зміни, які відбулися в Україні відкривали реальні можливості для приєднання до Європейської конвенції з прав людини і стати повноправним членом Ради Європи.
З кінця 1994 року відносини нашої держави та Ради Європи суттєво покращилися з січня 1995 року розпочала роботу Місія Постійного спостерігача України при РЄ у Страсбурзі. Українське законодавство швидкими темпами наближалося до загальноєвропейських стандартів, це було відзначено керівниками Ради Європи, тому в 1995 році майже щомісяця вони відвідували Київ. Вони також дійшли до висновку, що необхідно проводити більш глибокі реформи, але ці зміни в повній мірі можуть бути здійснені лише після вступу України до Ради Європи.
Виступ міністра закордонних справ України Геннадія Удовенка на засіданні Комітету Міністрів - найвищого міжурядового органу РЄ - в квітні 1995 року, відповіді Президента Леоніда Кучми, голови ВР О.Мороза і прем`єр-міністра Є.Марчука на запитання РЄ (27 липня 1995 року) та "Роз`яснення з деяких питань судово правової реформи та забезпечення прав людини в Україні", численні візити керівників та експертів РЄ до України з перевірками того на скільки країна відповідає стандартам цієї організації показали, що наша держава суттєво просунулася по шляху демократизації суспільства і залучена до діяльності РЄ.
В свою чергу Президент ПАРЄ Мігель Мартінес у травні 1995 року заявив: "Україна найближчим часом буде прийнята до сім`ї європейських партнерів. Це буде корисним як для України, так і для Європи в цілому. Участь України в європейських проектах тільки збагатить досвід і почуття ввсієї європейської спільноти."
Завантажити реферат