Вступ України до Ради Європи

9-12 травня 1999 року відбувся 3 ознайомчий візит співдоповідачів Комітету з питань моніторингу Т.Келамо і Х.Северінсен до Києва. Під час візиту відбулися зустрічі з Головою ВРУ, міністрами закордонних справ, юстиції та внутрішніх справ, Главою Адміністрації Президента, Генеральним прокурором, Першим заступником Голови Верховного суду України, Конституційного суду, Уповноваженим ВР з прав людини, Головою Державного департаменту виконань покарань, керівництвом Спілки Журналістів, представниками фракцій і депутатських груп Парламенту, членами Державної міжвідомчої комісії з питань впровадження в законодавство України норм і стандартів Ради Європи, керівництвом Київської міської виборчої комісії, опозиційними журналістами, представниками неурядових організацій. Співдоповідачі підкреслили що відбулись певні зрушення на шляху виконання Україною своїх зобов`язань перед РЄ, але в цілому було зроблено зауваження нашому керівництву щодо повільного впровадження в законодавство України норм Організації.

З огляду на відсутність суттєвого прогресу щодо виконання обов`язків, візитери пропонували Парламентській Асамблеї розпочати на червневій сесії ПАРЄ 1999 року процедуру призупинення прав на представництво України в Раді Європи.

В зв`язку з цим члени Української делегації у всіх п`яти політичних групах та 30 комітетах Асамблеї провели роз`яснювальну роботу. Вони підготували меморандум щодо реального стану виконання Україною обов`язків перед РЄ та розповсюдили його серед членів ПАРЄ. Виходячи з цього, ПАРЄ відклали рішення щодо застосування санкції до січня 2000 року. Більшість членів ПАРЄ побоювалося, що запроваджування санкцій у розпалі осінньої президентської передвиборчої боротьби могло негативно вплинути на європейський вибір України, зашкодити налагодженню співпраці з європейськими організаціями.

Таким чином завдяки консолідованим діям української парламентської делегації та українських дипломатів щодо правового та політичного обґрунтування реального прогресу, що досягла Україна, і передусім - національний парламент, на шляху виконання зобов`язань перед Радою Європи, в цілому вдалося переконати Асамблею не застосовувати будь-які санкції - а значить, запобігти можливій шкоді міжнародному авторитету нашої держави.

Слід зазначити що співпраця України з Радою Європи з її структурами є не лише корисна, а й в ряді випадків економічна вигідна. Для прикладу можна привести підписання "Спільної програми Комісії європейських співтовариств та Ради Європи щодо реформування правової системи, місцевого самоврядування та вдосконалення системи правозастосування в Україні". Загальний обсяг її фінансування з боку Європейського Союзу та Ради Європи становить близько трьох мільйонів доларів, що перевищувало суму щорічного внеску нашої держави до бюджету останньої.

Україна через Раду Європи здійснює більш активне та широке співробітництво у вирішені широкого кола питань, які мають не лише європейське, а й світове значення. Це, наприклад, стосується такої проблеми, як вироблення загальноєвропейської системи безпеки, міграції, переливання крові, та імунології, соціальної політики, рівноправ'я жінок і чоловіків, біосистеми та інших. Експерти цієї міжнародної організації допомагали в прийняті Конституції України. В результаті Основний закон нашої держави, за оцінками експертів Ради Європи, став одним з найдемократичніших в Європі, адже багато її положень приведено у відповідність до стандартів Організації. Розглядаючи конституційні норми, що стосуються прав людини і громадянина, які закріплені у другому розділі, можна зробити висновок, що значна кількість норм бере витоки із Європейської конвенції з прав людини, і відповідає їй.

Важливо також наголосити, що згідно зі статтею 55 Конституції України, “кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Ця норма Основного закону також відповідає нормам Європейської конвенції з прав людини, за якими Європейська комісія з прав людини і Європейський Суд з прав людини розглядають звернення громадян країн-членів щодо захисту своїх прав і свобод”. Виходячи з цього кожен громадянин України може звернутися за захистом своїх прав до цих органів.

Рада Європи виділяє різноманітні субсидії під проведення демократичних перетворювань та підвищення добробуту населення нашої держави. Слід також зазначити, що Асамблея рекомендує Комітету міністрів підсилити програми із Заходів Розвитку та Консолідації Демократичної Стабільності для України з метою допомогти країні подолати згадані проблеми, зокрема, пов`язані з підготовкою судів, поновленням соціальних та економічних прав кримським татарам. Юристи, експерти від неї проводять консультації з українськими фахівцями. Організація ретельно слідкує за законодавчими, соціальними і економічними змінами в Україні. Щорічно відбуваються візити парламентських делегацій Ради Європи до України. Експерти вивчають ситуацію в державі, зустрічаються з представниками органів вищої влади: президентом, депутатами, прем`єр-міністрами. Але візити не обмежуються лише діалогом з державними службовцями. Делегати активно спілкуються з представниками різноманітних політичних партій, громадських об`єднань, науковцями, представниками народу.

Рада Європи проводить активну роботу щодо вивчення проблем з якими зіткнулася Україна на шляху демократичних перетворень, а також намагається залучити європейські країни до їх вирішення. Так, 26 січня 1996 року ПАРЄ ухвалила резолюцію 1078 (1996) про економічну ситуацію в Білорусії, Росії та Україні, в якій міститься звернення до держав Європи активізувати торгівельні економічні відносини з цими країнами, уникати протекціонізму та адаптувати програми подання їм допомоги до нових реалій. Резолюція ПАРЄ 1087 (від 26.04.96) та 1127 (від 24.6.97) були присвячені проблемам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та уникненню подібної трагедії в майбутньому. Резолюція 1180 (1999) від 28 січня 1999 року про економічну ситуацію в Росії та Україні була присвячена наслідкам економічної кризи у 1998 році.

Напередодні виборів Президента України 31 жовтня 1999 року представники моніторингового комітету Парламентської Асамблеї Анне Северінсен і Тюнне Келам перебувала в нашій державі для того, щоб прослідкувати за демократичністю виборів. Анне Северінсен заявила, що після кількох днів перебування в Україні, представники ПАРЄ зробили висновки: передвиборна компанія не є чесною і відкритою, є численні погрози на адресу деяких кандидатів у президенти та журналістів, втручання адміністративних структур в передвиборчий процес. Не всі кандидати зазначила Анне Северінсен мають рівні можливості (поява на телебаченні кандидатів, тощо).