Ще в 1732р за царювання Анни Іванівни на Слобожанщині замість ліквідованих козацьких полків були створенні драгунські полки з царськими офіцерами на чолі. Туди й зачислялась й частина козацтва . Але це викликало велике незадоволення козацької старшини та козаків, і в 1743р козацькі полки на Слобожанщині були відновлені.
У 1754 р. були ліквідовані митні побори на порубіжжі Росії та України . А у 1761р видано універсал про виключене право козацької старшини на гуральництво.
З відновленням гетьманства, підпорядкування Лівобережної України із Сенату було передано в Колегію іноземних справ.Однак гетьман не дбав про збереження такого правового статусу України і тому у січні 1756р Лівобережну Україну було знов переведено до Сенату, в якому утворено “особую єкспедицию ” для українських справ.
Результатом суспільно-політичної діяльності гетьмана Розумовського стала судова реформа.Універсалом від 17 листопада 1760 р гетьман запровадив новий порядок судочинства , з гідно з яким ,генеральний суд очолювали 2 генеральні судді ,а до його складу входили вибрані від старшини представники кожного з 10 полків.Того ж року полкові суди було перетворено на городські , де розглядалися кримінальні справи.
Загалом судова реформа ,здійснена Розумовським , відповідала інтересам козацьких старшин .
1763 р К Розумовський підготував на ім”я Катерини 2 дві чолобитні: про відновлення давніх прав України та про необхідність перетворення Києво-Могилянської академії на університет та заснування університету в Батурині.АЛЕ реакція російського уряду на ці чолобитні ,виявилась дуже негативною .
І 10 листопада 1764р вийшов царський указ про ліквідацію гетьманства. Після ліквідації гетьманства Розумовський залишився крупним поміщиком .Помер 9 січня 1803 року похован в церкві Воскресіння Христового в Батурині.
КИРИЛО-МИФОДІЇВСЬКЕ ТОВАРИСТВО
3 березня 1847р студент Київського університету Олексій Петров доніс царським властям про таємне товариство , яке він випадково виявив .Поліція тут же арештувала провідних членів товариства і відправила їх до Санкт-Петербурга.У результаті посилених допитів власті дізнались про існування Кирило-Мефодієвського товариства – першої на Україні організації політичного спрямування .
Товариство складалося всього з десятка активних членів та кількох десятків співчуваючих. До групи входили молоді представники української інтелігенції на чолі з Миколою Костомаровим та Миколою Гулаком .Хоч Тарс Шевченко і Пантелеймон Куліш – підтримували з братством недуже стійкі зв”язки - їх також арештували. Товариство було нетільки малочисельним але й обмеженим у своїй діяльності.Протягом приблизно 14 місяців товариство збиралось кілька разів на тривалі політичні та філософські дискусії , та підготували ряд положень до своєї програми.
Найважливіші з цих положень сформульованих Костомаровим , містились у творі під назвою “Закон Божий (Книга буття українського народу)” Серед пропонованих в ньому заходів були скасування кріпацтва , ліквідація юридичних відмінностей між станами , доступність освіти для мас. Столицею федерації повинен був стати Київ.Першою по шляху створення федерації повинна була піти УКРАЇНА. Погоджуючись щодо загальних засад , учасники групи , однак розходились в питанні про те , що вважати першочерговим і найважливішим. Для Костомарова це була єдність і братство слов”ян ; Шевченко палко вимагав соціального й національного звільнення укра”їнців , а Куліш наголошував на важливості розвитку укра”їнської культури .
Попри відносно безневинний характер товариства царські власті вирішили покарати його провідних членів .Костомаров , Куліш та інші помірковані дістали вирок, що пердбачав заслання в глиб Росії терміном на рік або більше. Гулака засудили до 3 років ув’язнення .А Шевченко віддали до солдатів , терміном на 10 років.
ВИСНОВОК Значення Кирило-Мефодіївського товариства важливе з кількох міркувань .Воно явило собою першу ,хоч і невдалу спробу інтелігенції перейти від культурницького до політичного етапу національного розвитку ; воно привернуло увагу царського уряду до потенційної небезпеки зростаючої національної свідомості українців ; ліквідація товариства дала сигнал до наступу антиукраїнської політики і ознаменувала початок довгої безупинної боротьби української інтелігенції з російським царатом.
ПОВСТАННЯ ДЕКАБРИСТІВ
Багато царських офіцерів , які брали участь у наполеонських війнах Європи , зазнали впливів політичних інститутів і цінностей Заходу й стали їхніми прибічниками . Повернувшись із перемогою , вони сподівались , що начебто ліберальний ОлександрІ упровадить в Росії реформи на західний зразок. Глибоко розчарувавшись , невелика група самовідданих армійських офіцерів , переважно представників найзнатніших родів Росії , утворили таємні товариства , що ставили собі за мету повалення самодержавства і встановлення конституційного правління . Перше таке товариство – “Союз порятунку”- було засноване у Петербурзі 1816р Десь через п”ять років воно розкололось на дві окремі групи , щонайдалі перебували в Петербурзі, продовжувало розвивати республіканські ідеї. Не маючи сильного проводу , воно зробило небагато . Зате Південне товариство , з осередком в Тульчині , на півдні України , де служив його керівник – полковник Павло Пестель , діяло ефективніше. Пестель переконав приєднатися до його організації іншу таємну групу – Товариство Об”єднаних Слов”ян. Йому також вдалося схилити на свій бік революційну Польську групу , що діяла на Україні .Таким чином , Південне товариство до 1825 р. з майже 30 офіцерів –змовників зросло до близько 160.
Сформульована в документі під назвою “Руська правда” програма Пестеля була більш радикальною , ніж програма північних конституціоналістів . Вона передбачала скасування всякої соціальної та політичної нерівності , модернізацією господарства країни ,провід революційної верхівки ,сувору централізацію управління. Члени Товариства об”єднаних слов”ян не поділяли централіських упереджень Пестеля. , схиляючись до ідеї реорганізації імперії на федеративних засадах .
Смерть Олександра І в грудні 1825р зненацька застигла ідеалістично-настроєних революціонерів-дилетантів як Північного так і Південного товариств. Керівники Північного товариства зібрали під своїм командуванням кілька тисяч війська і вдалися до спроби скинути нового царя МиколуІ .
Це повстання провалилося , а всіх його провідників заарештували .На Україні Південне товариство мало трохи більший успіх , провід у товаристві перейшов до Бестужева-Рюміна та братів Муравйових-Апостолв . Хоч вони й змогли переконати близько тисячи своїх солдат приєднатись до повстання , але великої підтримки з боку солдатів вони не дістали.Після тижня безцільних блукань , їзні сили були в щент розбиті вірними царю військами . Так повстання декабристів – цей перший в історії революційний вибух – зазнав катастрофічної поразки .
Завантажити реферат