Родові травми

РОДОВІ ТРАВМИ

Під час родів нерідко відмічаються розриви промежини, вульви, вапни і шийки матки. При патологічних родах інколи виникають гематоми, ушкодження зчленувань таза, сечостатеві і кишково-вагінальні фістули. Під час родів може статися найнебезпечніше ускладнення — розрив матки.

РОЗРИВИ ПРОМЕЖИНИ, ВУЛЬВИ І ВАГІНИ

В періоді зганяння відбувається значне розтягнення вагіни, вульви і промежини. .У зв'язку з цим нерідко спостерігається ушкодження зазначе­них відділів родових шляхів, особливо промежини. Розриви промежини належать до найчастіших видів акушерської патології, вони бувають в середньому у 10% породіль.

Розриви промежини. Виникненню роз­ривів промежини сприяють такі обставини: 1) втрата еластичності (ригідність) тканин у старих первородящих, рубці після поперед­ніх родів, висока промежина: 2) прорізуван­ня головки несприятливим розміром, що спостерігається при розгинальних передле-жаннях, надмірно великій головці; 3) опера­тивні роди (накладання щипців та ін.); 4) вузький таз, особливо плоскорахітичний (швидке прорізування) та інфантильний таз (вузький донний кут); 5) неправильне веден­ня родів: передчасне розгинання і швидке прорізування головки.

Ушкодження промежини настає не рап­тово, йому звичайно передують зміни, які вказують на розрив, що готується.

У зв'язку з наростаючим тиском голов­ки промежина куполоподібне випинається, стає ціанотичною і набряклою. Надалі шкіра промежини блідне, стає блискучою, на ній з'являються дрібнененькі тріщини. Вказа­ні зміни (випинання промежини, ціаноз, набряк, побіління) є ознаками загрожуючого розриву промежини.

При загрожуючому розриві промежини роблять серединний розріз промежини — перинеотомію. Гладенькі краї різаної рани загоюються після накладання швів краще, ніж нерівні краї рваної рани.

Розрізняють три ступені розриву промежини.

Розрив першого ступеня. Порушується задня спайка (невелика ділянка шкіри промежини і стінки вагіни); м'язи промежини ли­шаються непошкодженими (мал. 1).

Розрив другого ступеня. Порушуються шкіра промежи­ни, стінка вагіни і м'язи промежини, крім зовнішнього сфінктера прямої кишки (мал. 2).

Розрив третього ступеня. Крім вказаних вище тканин, розривається і зовнішній сфінктер прямої кишки, а іноді і стінка прямої кишки (мал. 3).

До рідкого виду травм належить центральний розрив промежини. Він характеризується тим, що ушкоджується центр промежини при збере­женні цілості задньої спайки. Плід' народжується не через статеву щілину, а через отвір, який утворився в центрі промежини.

Уже згадувалось, що розриви м'яких частин родових шляхів, в тому числі й промежини, становлять небезпеку щодо проникнення інфекції. Крім того, навіть незначні розриви промежини в дальшому сприяють опущенню і випадінню статевих органів. При розриві третього ступеня виникає недержання газів і калу. Всякий розрив промежини повинен бути зашитий.

Зашивання розривів промежини

Накладання швів на промежину проводиться безпосередньо після народження посліду. Чим триваліший строк від моменту розриву до нак­ладання швів, тим більша небезпека інфікування рани. До народження посліду зашивати її не рекомендується, бо невідомо, як пройде післяродо­вий період (не виключається необхідність введення руки в матку).

Зашивання промежини проводять при додержанні всіх правил асеп­тики; підготовку операційного поля і рук оператора здійснюють за прави­лами, прийнятими для акушерських операцій. При розриві першого і дру­гого ступеня шви накладають під анестезією новокаїном, при розриві тре­тього ступеня — під ефірним наркозом. Акушерці, яка самостійно працює, дозволяється зашивати розриви першого і другого ступеня; розрив тре­тього ступеня зашиває тільки лікар.

Мал. 4. Зашивання розриву промежини першого ступеня.

Необхідні інструменти: вагінальні дзеркала (2) і підйомники (2), корн­цанги (2—3), пінцети (3—4), кровоспинні затискачі (4—5), ножиці, голко­тримач, голки різного калібру (3—4), металічний катетер, шприц з голками для анестезії. Необхідний стерильний матеріал (тампони, салфетки). Для глибоких швів використовують кетгут, для поверхне­вих — шовк.

Під час накладання швів породілля

лежить так, щоб ділянка таза була на краю стола, ногі зігнуті в колін­них і тазоклубових суглобах, притягнуті до живота і роз­сунуті. Перед накладанням швів досліджують рану про­межини за допомогою дзер­кал і странно вивчають ха­рактер ушкодження. Якщо акушерка працює сама, вона лівою рукою відкриває рану, а правою рукою висушує ра­ну і накладає шви. Для кра­щого орієнтування накла­дають один кетгутовий шов на верхній кут рани на стінці вагіни, кінці нитки беруть затискачем і відтягають вгору. Після цього накладають два затискачі на краї рани, в ділянці переходу слизової вагіни в шкіру промежини; з допомогою шва і двох затискачів рану розкри­вають, висушують тампонами, вивчають характер розриву. Зрізають роз­міжчені обірвані ділянки країв рани.