Значення туризму для допризовної підготовки

План

1. Значення туризму для допризовної підготовки.

2. Особиста гігієна та харчування у поході.

3. Спорядження для походу.

4. Організація походу. Обладнання табору.

5. Практичні поради.

Туризм — це не тільки форма масового відпочинку, фізичного загартування та зміцнення здоров'я допризов­ників, а й ефективний спосіб підготовки їх до військової служби, формування необхідних навичок і вмінь. Важ­лива роль у вихованні якостей особистості майбутнього воїна належить воєнізованим походам з елементами до­призовної підготовки. Багатоденні воєнізовані походи проводяться на другому році вивчення курсу допризов­ної підготовки як польові заняття.

Юнак, який хоче взяти участь у туристичному поході, повинен бути фізично підготовленим, здоровим і мати на це дозвіл лікаря. Попередньо потрібно здійснити такі про­філактичні заходи: вилікувати хворі зуби, пройти огляд у отоларинголога, позбутися мозолів на ногах, зробити профілактичні щеплення та ін.

У туристичному поході слід дотримуватися правил особистої гігієни (дбати про чистоту обличчя, тіла, рук, ніг, зубів, одягу, взуття) та режиму дня (графіка руху на маршруті, харчування, відпочинку). Харчування має ком­пенсувати затрати енергії: в раціоні повинні бути вуглево­ди, жири, білки, вітаміни, мінеральні солі, питна вода. При визначенні потреби у продуктах організатори воєнізо­ваних походів (викладачі допризовної підготовки, вчителі

фізкультури) орієнтуються на власний досвід, можливості школи, мету туристської групи, тривалість походу.

Надзвичайно важливе значення у поході має питна во­да. На одного туриста на добу необхідно мати до 3 л води. У воді, як відомо, можуть бути хвороботворні мікроби та організми, а тому її необхідно кип'ятити. У спеку не слід часто пити, бо надмірна кількість води виділяється з ор­ганізму з потом, забираючи з собою потрібні організму солі. Щоб поновити сольовий баланс, організм збільшує потребу в питній воді, а це викликає спрагу. Доцільно на сніданок напитися вдосталь, в обід випити до 0,6 л рідини, увечері знову напитися досхочу. В дорозі краще не пити; можна прополоскати рот і обмежуватися лише 1—2 ковт­ками води.

Продукти, підготовлені для походу, розкладають у по­ліетиленові кульки по 1—2 кг і складають їх у великий мішок. Розподіляти продукти потрібно так, щоб кожний турист мав при собі весь запас продуктів (хліб, крупа, цу­кор тощо) і міг би користуватися ним окремо.

Для приготування їжі та зберігання харчів у похід найкраще брати зручні, легкі алюмінієві відра, каструлі, казани з кришками.

Туристичне спорядження має бути міцним, легким, зручним, безпечним. Вибирають його відповідно до мети, тривалості, складності походу, кліматичних умов.

Особисте спорядження — бавовняний (лижний, трену­вальний) костюм чи бавовняний одяг на зразок військово­го, легкий плащ у вигляді накидки з капюшоном (прогу­мована тканина, хлорвінілова плівка), легка шапка з поля­ми чи козирком, легкі черевики (кросовки або кеди з тов­стою устілкою із повсті чи поролону), рюкзак, предмети особистого туалету, комплект білизни, дві пари шкарпе­ток, нитки, голка, кухоль, столова (краще дерев'яна) лож­ка, миска, сірники, ніж.

Групове спорядження — легка сокира у чохлі (одна на З—5 чоловік), 2 алюмінієві каструлі чи відра з дуж­ками з дроту (ємність — по 0,7 л на людину), казани, складаний чи столовий ніж, аптечка (йод, бинти, вата, стрептоцидова емульсія, лейкопластир), чохли для посу­ду, сталевий ланцюжок (2—3 м), сталевий трос діамет­ром 3 мм, гачок з дроту для підвішування над вогнищем казанів, ополоник з довгою березовою ручкою, шнури, страхові карабіни та ін.

У похід тривалістю біль­ше одного дня беруть намет (один на 3—4 чоловіки), спальний мішок чи легку вовняну ковдру на кожного, светр, запасні шкарпетки, електричний ліхтар, карту. У кожного туриста має бути компас, щоб орієнтуватися на маршруті походу.

Важливо правильно скласти речі в рюкзак (мал. 201): на дно покласти картон, спочатку скласти важкі речі (кульки з про­дуктами, консерви), потім — решту так, щоб рюкзак був збалансованим. У тій частині рюкзака, що буде біля спини, укладають

м'які речі. Намет у чохлі прив'язують зверху або знизу рюкзака. Навантаження на одного юнака залежно від йо­го фізичного розвитку — 14—18 кг.

Починається похід у визначений час із шикування взводу (роти). Керівник і старшина перевіряють готовність до воєнізованого походу кожного учасника і групи в ціло­му. Перед початком руху оголошується маршрут, роз'яс­нюються завдання і тактична обстановка, повідомляються дані про «противника» та ін. Похід організовується у формі військово-спортивної гри, мета якої — удосконален­ня навичок і вмінь з тактичної, вогневої, фізичної, психо­логічної підготовки, військової топографи.

Обов'язки і ролі під час гри розподіляє керівник. Він же проводить аналіз і оцінку дій кожного допризовника, підрозділу. Враховуються побажання учнів, їх підготов­леність і можливості групи.

Сприятливий вплив на розвиток організму юнака по­хід матиме за умови рівномірного фізичного навантажен­ня, чергування його з відпочинком. Середня відстань, яку може подолати юнак за день з рюкзаком середньої ваги, — 20—25 км. Похід здійснюється в нежаркий період доби — на початку і в кінці дня. Опівдні влаштовується тривалий відпочинок групи.

Розбивати табір доцільно завидна. Краще раніше ляга­ти відпочивати і раніше вставати для продовження похо­ду. Через кожні 50 хв руху робиться 10-хвилинна перерва; після третього переходу — 20-хвилинна перерва. Спочатку темп руху має бути повільним. Через 15—20 хв від почат­ку руху робиться зупинка для приведення у порядок спо­рядження.

Для походу призначаються ведучий і замикальний. Перший вибирає шлях і задає оптимальний темп руху. За­микальний не допускає відставання, допомагає тим, хто стомився, подає сигнали ведучому.

Необхідно вміти правильно вибирати безпечне і зруч­не для відпочинку місце, швидко поставити намет, а якщо його немає — спорудити тимчасове укриття, в будь-яку по­году розкласти багаття, приготувати їжу. Для відпочинку вибирається .захищене від вітру, сухе, рівне місце, непо­далік від якого є дерева, вода; на обідній привал слід розміщуватися в тіні.

Для ночівлі треба вибирати місце в рідкому хвойно­му лісі, де ґрунт засипаний сухою хвоєю, дерева далеко від багаття, на рівній ділянці з м'яким ґрунтом краще на тому місці, яке зранку освітлюється сонцем. Не мож­на обладнувати табір у густому чагарнику чи хвойних за­ростях, тому що тут існує небезпека виникнення поже­жі, а також багато комарів. Поблизу намету не повинно бути сухих, гнилих дерев, що їх може повалити вітер. Не слід розміщувати табір біля самої води, в незручному чи небезпечному місці.

Ставити намет починають із закріплення його нижньої частини. Під дно намету кладуть сухе листя, гілля, траву, папороть, мох, на дно всередині намету — плащі, накид­ки, порожні рюкзаки пряжками донизу, інші речі. Розтя­гуючи верх, стежать, щоб не утворювалося складок, про­висань. Для захисту від дощу навколо намету викопують рівчак глибиною 8—10 см з відводом води по схилу.