Низькогірська місцевість характеризується висотами над рівнем моря 500-1000 м, відносними перевищеннями 200-500 м та крутизною схилів 5-10 градусів. У зрівнянні з іншими видами гірської місцевості вона слабко розчленована, звичайно добре обжита і має порівняно розвиту дорожню мережу.
При відносно положистих схилах і невеликих висотах така місцевість практично доступна для бойових дій усіх пологів військ. У той же час утрудняється масоване застосування важкої бойової техніки.
Низкогірська місцевість у цілому сприяє маскуванню і захисту від вражаючих факторів ядерної зброї.
Середньогірська місцевість має висоти над рівнем моря порядку 1000—2000 м, відносні перевищення приблизно 500—1000 м і переважну крутість схилів 10—25°. Вона розчленована на добре виражені гірські масиви, гряди і ланцюги, їхні вершини і гребені звичайно мають згладжену форму,
Така місцевість часто має широкі гірські проходи, використовувані нерідко для прокладання доріг. Ці дороги звичайно перетинають гірські хребти по найбільш низьких перевалах, доступним для руху бойової техніки цілий чи рік велику його частину. Однак застосування важкої бойової техніки можливо по окремих напрямках.
У цілому середньогірська місцевість вимагає значного інженерного робіт із забезпечення її прохідності. У той же час вона благоприятствует маскуванню і захисту від вражаючого дії ядерної зброї.
Високогірська місцевість характеризується висотами над рівнем моря понад 2000 м і відносними перевищеннями 1000 м і більш. Переважна крутість схилів у такій місцевості, як правило, більш 25°. Високогірна місцевість розділена глибокими долинами й улоговинами на гірські хребти, їхні вершини і гребені звичайно мають гостру форму і покриті вічними снігами і льодовиками.
Ця місцевість, як правило, слабко обжита, має мало гірських проходів і рідку дорожню мережу. Дороги звичайно прокладені по вузьких гірських ущелинах, проходять через перевали, що знаходяться на великих висотах, буяють крутими підйомами і малими радіусами поворотів. Перевали найчастіше розташовані вище снігової лінії і тому велику частину роки закриті.
Бойові дії можуть розгортатися на окремих доступних напрямках уздовж гірських проходів, забезпечених дорогами. В інших районах високогірної місцевості можливі бойові дії тільки спеціальних підрозділів, оснащених відповідним озброєнням і майном. У цілому високогірна місцевість благоприятствует маскуванню. При ядерних вибухах можливі обвали і каменепади.
По ступені пересіченості ярами, балками, ріками, озерами й іншими природними перешкодами, що обмежують волю пересування і маневру підрозділами, місцевість підрозділяють на слабо пересічену, середньо пересічену і сильно пересічену.
Слабопересічена місцевість являє собою простір, хоча і знижує швидкість руху, але легко подолане бойовими машинами й автотракторною технікою в будь-якому напрямку. На такій місцевості природні перешкоди складають менш 10% усієї площі. Рельєф звичайно рівнинний, рідше горбкуватий.
Місцевість забезпечує гарний огляд з командних висот, орієнтування, спостереження і цілевказівку, організацію взаємодії і керування підрозділами. У той же час слабопересічена місцевість не забезпечує надійного укриття підрозділів від вогню супротивника.
середньопересічена місцевість має близько 20% площі, зайнятої природними перешкодами. Це найбільш розповсюджений різновид добре обжитої місцевості. Рельєф звичайно горбкуватий, рідше рівнинний. Така місцевість більш сприятлива у відношенні захисних властивостей від вражаючого дії ядерного і звичайного видів зброї.
Сильнопересічена місцевість відрізняється великою кількістю важко прохідних природних перешкод - ярів, вимоїн, канав, рік, каналів і т.п. Площа природних перешкод складає більш 30%.
Наявність багатьох природних укриттів сприяє організації надійного маскування і захисту підрозділів від вражаючого дії ядерної зброї, потайливому підходу до переднього краю супротивника. У той же час на сильно пересіченій місцевості утрудняється наземне і повітряне спостереження, відзначається непроглядність багатьох ділянок, що не прострілюються, обмежуються можливості швидкого маневру підрозділами, підвозу боєприпасів, пального й інших матеріальних засобів, зменшується швидкості бойових машин, потрібно виконання значних робіт з інженерного устаткування шляхів руху.
За умовами спостереження і маскування місцевість підрозділяють на відкриту, напівзакриту і закриту.
Відкрита місцевість являє собою рівну чи злегка горбисту безлісну територію, до 75% площі добре проглядається у всіх напрямках з командних висот. На такій місцевості забезпечуються гарне спостереження за діями супротивника і поразка його вогнем усіх видів зброї.
У той же час ця місцевість менш сприятлива для захисту від вражаючого дії ядерної зброї, володіє недостатніми маскувальними властивостями від наземного і повітряного спостереження. Відсутність схованих підступів і природних укриттів утрудняє потайливе зосередження підрозділів і здійснення маневру ними, підвіз боєприпасів, пального й інших матеріальних засобів. Організація оборони на відкритій місцевості значно ускладнюється.
Напівзакрита місцевість є перехідної від відкритої до закритого. Як правило, у напівзакритій місцевості площа, зайнята природними укриттями, складає близько 20%, з командних висот проглядається близько 50% простору. При розташуванні підрозділів на місці в районі зосередження, вихідному районі, у районі чекання, відпочинку й інших районів маскування їх майже цілком забезпечується природними масками.
Закрита місцевість являє собою територію з гірським, пагорбним чи рівнинним рельєфом, покриту лісами, чагарниками, садами, з часто розташованими населеними пунктами. У такій місцевості площа, зайнята природними масками, складає 30% і більш, а площа, що переглядається з командних висот,—менш 25%. Закрита місцевість добре вкриває природними масками від наземного і повітряного спостереження, полегшує потайливе пересування і маневр підрозділами в бої, організацію міцної оборони, сприяє успішному проведенню заходів щодо захисту від вражаючого дії ядерної зброї.
У той же час на закритій місцевості обмежується ефективність ведення усіх видів вогню, утрудняються спостереження, орієнтування, цілевказівка, значно ускладнюються керування й організація взаємодії підрозділів.
По прохідності місцевість підрозділяють на легко прохідну, прохідну, важко прохідну і непрохідну.
Легко прохідна місцевість не обмежує швидкість і напрямок руху колісних і гусеничних машин, допускає безперешкодне застосування бойової техніки в розгорнутих ладах і рух колон без посилення ґрунту.
Прохідна місцевість майже не обмежує швидкість, напрямок руху і допускає повторний рух по одному сліді гусеничних машин, хоча окремі місця необхідно чи обходити підсилювати (обладнати проходи). Рух колісних машин звичайної прохідності трохи утруднено. Можливо майже безперешкодне застосування бойових машин у розгорнутих ладах і рух колон, за винятком окремих напрямків. Прохідна місцевість сприяє веденню бою із широким маневром, а також найбільш ефективному застосуванню мотострілецьких та танкових підрозділів, дозволяє в короткий термін переносити зусилля з одного напрямку на інше, полегшує всебічне забезпечення бою.
Завантажити реферат