Інфекційний мононуклеоз

У 5—25 % хворих на інфекційний мононуклеоз з'являється ви­сип, який може бути плямистим, плямисто-папульозним, уртикарним, геморагічним. Терміни появи висипу різні, утримується він протягом 1—3 днів і без сліду зникає.

Зміни в крові хворих на інфекційний мононуклеоз є характер­ ними. Лейкопенія, яка може виявлятись у перші 2 дні хвороби, змінюється лейкоцитозом — 10—25-109 в 1 л. Значно збільшується (до 50—80 %) кількість одноядерних клітин (лімфоцитів, моноци­тів); ШОЕ—15—ЗО мм/год. Найбільш характерною особливістю є наявність атипових мононуклеарів (моноцитоподібних лімфоци­ тів) — зрілих атипових одноядерних клітин, розміром від серед­ нього лімфоцита до великого моноцита, які мають велике губчас­те ядро. Протоплазма клітин широка, -базофільна, містить ніжну азурофільну зернистість. Кількість їх може досягати 20 % і біль­ше. Атипові мононуклеари виявляють у 80—85 % хворих. Вони з'являються на 2—3-й день хвороби і спостерігаються у крові про­тягом 3—4 тижнів, іноді до 2 місяців і більше.

Єдиної класифікації клінічних форм інфекційного мононуклеозу немає. Виділяють типові і атипові форми. До атипових форм відносять випадки захворювання, коли виявляються лише деякі типові симптоми (наприклад, поліаденіт) або найбільш значні оз­наки, які не є типовими — екзантема, жовтяниця, симптоми ура­ження нервової системи тощо. Спостерігається стертий, безсимптомний перебіг хвороби.

У 10—15 % випадків можливий рецидив хвороби (іноді — кіль­ка), легший за перебігом, з менш тривалою гарячкою. Значно рід­ше спостерігається затяжний перебіг хвороби — більш як 3 місяці.

Ускладнення розвиваються рідко. Можливе виникнення отиту, паратонзиліту, пневмонїі, що пов'язане з приєднанням бактеріаль­ної флори. В окремих випадках може спостерігатись розрив селе­зінки, гостра гемолітична анемія, менінгоенцефаяіт, неврит, полірадикулоневрит тощо.

Прогноз. Хвороба, як правило, закінчується повним видужан­ням. Летальний кінець спостерігається дуже рідко.

Діагноз. Опорними симптомами клінічної діагностики інфекцій­ного мононуклеозу є гарячка, гострий тонзиліт, поліаденіт, гепатоспленомегалія, лімфоцитоз, моноцитоз і наявність у крові атипових мононуклеарів. У сумнівних випадках застосовують серологічні дослідження, якими є різні модифікації гетерогемаглютинації. Се­ред них найбільш поширена реакція Пауля—Буннелля в модифі­кації Девідсона, яка дозволяє виявити в сироватці крові хворих на інфекційний мононуклеоз гетерофільні антитіла проти еритроцитів барана (діагностичний титр 1 : 32 і вище).

Найбільш простою і досить інформативною є реакція Гоффа— Бауера з формалінізованими еритроцитами коня на предметному склі. Для проведення її потрібна лише одна крапля сироватки крові хворого. Відповідь отримується миттєво. Реакція є позитив­ною в 90 % випадків. Використовують також реакцію аглютинації трипсинізованих бичачих еритроцитів сироваткою крові хворого, яку попередньо обробляють екстрактом нирок гвінейської свинки. У хворих на інфекційний мононуклеоз ця реакція позитивна у 90 % випадків. Застосовується також реакція, що грунтується на здатності сироватки крові хворого на інфекційний мононуклеоз ге- молізувати бичачі еритроцити. Наведені реакції неспецифічні, де­ які з них можуть бути позитивними при інших хворобах, що зни­жує їх діагнфстичну інформативність.

Лікування. Специфічна терапія інфекційного мононуклеозу не опрацьована, тому в практиці проводиться симптоматичне, десен­сибілізуюче, загальнозміцнювальне лікування. Антибіотики засто­совуються лише у випадках, коли гарячка триває довше 6—7 днів, прояви ангіни різко виражені і супроводжуються значним збіль­шенням тонзилярних лімфатичних вузлів.

Для лікування хворих на тяжкі форми застосовують глікокор-тикостероїди, підставою для призначення яких є і морфологічний субстрат хвороби (гіперплазія лімфоїдної тканини). Проводиться дезинтоксикація. В усіх випадках потрібне полоскання горла роз­чинами риванолу, йодинолу, фурациліну та іншими антисептич­ними засобами.

Профілактика. Специфічна профілактика інфекційного моно­нуклеозу не розроблена. Хворих госпіталізують за клінічними по­казаннями. Карантин не встановлюється. Дезинфекційних заходів у вогнищі інфекції не проводять.