Гідропонна культура як метод вирощування інтер’єрних рослин

Керамзит має хорошу пористість роздроблених шматочків, характеризується легкістю, сипучістю, стерильністю. Він повітропроникний, водопроникний, вологоємний; у ньому добре зволожується коренева система. Висаджені в керамзит рослини не травмуються, коренева шийка не випирає на поверхню, а добре розгалужена коренева система пронизує весь субстрат. Керамзит не вимагає частої дезинфекції, він не активний і не отруйний. Всі ці якості висувають його на одне з перших місць при вирощуванні рослин гідропонним методом.

Гравій - субстрат міцний, довговічний. Перед вживанням його промивають в декількох водах, дезинфікують 5% розчином сірчанокислого марганцю і через лужну реакцію обробляють 1% розчином суперфосфату щоб уникнути випадання фосфатів. Цей субстрат не дуже вологоємний - вода затримується у вигляді плівки навколо його частинок.

Шлак як субстрат слід використовувати найбільш легкий. Він отримується при повному згоранні кам'яного вугілля. Перед використанням шлак багато раз промивають - до повної прозорості води. Потім для видалення домішок сірководню його занурюють на 10-12 годин в 5% розчин сірчаної кислоти. Так роблять до тих пір, поки не зникне запах сірководню, а потім шлак знову прополіскують водою.

Шлак може бути кислим, нейтральним, лужним. За наявності кислостності його нейтралізують крейдою, доводячи рН до 4,5-6,5. Крім того, шлак, як і гравій, слід обробляти 1% розчином суперфосфату і лише потім проводити посадку рослин. Необхідно відзначити, що шлак не особливо вологоємний.

Субстратом може служити і мінерал з гідрослюди - вермікуліт. Він складається з тонких шаруватих пластинок (силікати алюмінію, магнію і заліза) золотисто-коричневого кольору, легкий і дуже вологоємний. Перед використанням вермікуліт прожарюють при температурі 200-1000°С. Після прожарення він спучується, стає легким.

При заповненні вермікулітом ящиків, горщиків, стелажів і інших ємкостей на дно насипають спочатку шар гальки (2 см), а потім шар крупного кварцевого піску (0,5 см). Це дренажні шари. Поверх дренажу шаром 15 см насипають пористий вермікуліт.

Є дані, що вермікуліт через рік-два створює небажаний надлишок солей алюмінію.

Торф - хороший субстрат. Найбільш придатний сфагновий торф з верхових боліт (що розклався до 10%) з нормальною зольністю (не більше 12%). Високозольний торф придатний лише як добриво, але як субстрат не використовується.

Відносна вологість торфу повинна знаходитися в межах 60-65%. Сухіший торф при поливі рослин водою гірше змочується.

Верховий сфагновий торф має досить високу кислотність, тому перед вживанням торф'яний субстрат нейтралізують крейдою або доломітовою мукою.

Пісок слід застосовувати кварцевий, грубозернистий. Перед використанням його кілька разів промивають - до повної прозорості води. Він придатний головним чином для гідропонної культури сукулентів і інших рослин при поливі зверху, а також для посівів і живцювання.

Мох - дуже хороший замінник земельних сумішей. При його заготівлі на болотах слід брати тільки верхній шар - щоб уникнути зараження рослин. Вапнуванням або внесенням крейди кислотність моху доводять до потрібної норми. Волокна моху подрібнюють до 1,5-2 см. Мох більше придатний для вирощування однорічних або дворічних декоративних рослин на балконах і вікнах.

Решта субстратів менш цікава і не так перспективна для кімнатного квітникарства.

Іноді застосовують різні комбінації з декількох субстратів, наприклад суміш вермікуліта, гравію і торфу для збільшення поглинальної здатності субстрату. Роблять суміші піску з вермікулітом, шлаку з торфом, моху з перлітом або піском (у рівних пропорціях) і т.д.

2.7 Складання і підбір живильних розчинів

Живильні розчини, що містять всі необхідні для розвитку рослин елементи, готують, розчиняючи у воді хімічні солі, які містять азот, фосфор, калій, магній, кальцій, залізо, сірку (тобто макроелементи), а також бор, мідь, цинк, марганець та інші елементи, необхідні для розвитку рослин (мікроелементи).

Для вирощування декоративних рослин гідропонним методом можна рекомендувати живильні розчини, запропоновані в Таблиці 3.

Для приготування розчину відважують солі макро- і мікроелементів в пропорціях, вказаних в таблиці, з розрахунку на певний об'єм води. Наприклад, якщо готується 5 л розчину, кількість солі, вказану в таблиці, умножають на 5; якщо 20 л - на 20 і т.д.

Сухі солі зберігають (кожну окремо) в скляному закритому посуді. Солі макроелементів можна заздалегідь відважити (з розрахунку на певний об'єм води), ретельно перемішати і зберігати в сухому вигляді до вживання. Солі мікроелементів і солі заліза в сухому вигляді змішувати не можна.

Кожну сіль розчиняють в окремій судині. Виняток становлять борна кислота, солі марганцю, міді і цинку, які можна розчиняти разом і зберігати в одній посудині.

У розчиненому вигляді всі солі, за винятком солей заліза, можна зберігати тривалий час. Для солей заліза необхідно брати посуд з темного скла.

Таблиця 3

Живильні розчини