Активку участь взяли пластуни, що велінням военної долі опинилися в російському полоні, у здійсненні української революції на Великій Україні. Зокрема історія цієї революції знає, що найбільш боєздатною українською військовою частиною був Корпус Січових Стрільців, який був створенний вихідцями з Галичини та складався з галичан і яким командував Євген Коновалець. В революційному морі анархії і отаманії він чітко вирізнявся своєю дисципліною та військовим вишколом. А таким його створили спільно з Коновальцем бойові побратими — старшини Легіону Українських Січових Стрільців. Першими серед них ми знову бачимо пластунів Івана Чмолу — коменданта 11 сотні, Василя Кучабського — команданта запасного куреня, Романа Сушка — команданта 1 сотні та Федора Черника — команданта двох сотень скорострілів. Всі вони поряд з Євгеном Коновальцем та його заступником Андрієм Мельником входили до складу Стрілецької Ради.
Не менш важливу роль відіграли пластуни і в становленні Західної-Української Народної Республіки. Зокрема військову акцію листопадового зриву готував і нею керував Дмитро Вітовський. На противагу нерішучості політичних чинників з Національної Ради, Дмитро Вітовський, який очолював Війсковий Комітет, взяв ініціативу в свої руки. Силами всього 1400 українських стрільців та 60 старшин він за день до прибуття польської місії, яка мала пере6рати владу від австрійського намісника, опанував столицю Галичини — Львів. В доленосну ніч 1 листотада 1918 року розвідницьку службу у Львові активно здійснювали близько 80 пластунів. На сумлінне виконання обов’язку їх особисто маставляв Олександр Тисовський. Пластунок на допомогу українським, воякам організувала Олена Степанівна.
По львівському сценарію перебрання влади українцями здійснювалося і в провінції. За браком українських вояків скрізь активну участь у цьому процесі брали пластуни: в Станиславові, Тернополі, Перемишлі, Стрию, Коломиї, Теребовлі тощо. В Стрию, зокрема, серед основних сил були 33 пластуни місцевого пластового куреня. Пізніше вони стали основою для сформованої окремої Пластунської сотні. Вона охороняла штаб, пошту, телеграф, здійснювала розвідку.
Коли Українська Національна Рада звернулася з відозвою до народу „Під зброю”, а державний секретар військових справ Дмитро Вітовський оголосив про формування Галицької Армії, як і у випадку з Легіоном УСС, пластуни масово почали зголошуватися до її рядів. Багато з них було зараховано до старшинських шкіл і вони таким чином з успіхом заповнювали кадрові військові прогалини. А пластун Петро Франко, який летарем воював у сотні УСС Романа Сушка, був нагороджений медаллю за хоро6рість та закінчив летунські школи в Вінернойштадті та Райлові біля Сараєва, зумів організувати Летунський віділ УГА, що розміщувався в Красному біля Львова. Спочатку він складався з 20 літаків, а на початок 1919 року Летунський полік уже нараховував 80 бойових машин. Аж тепер він мав змогу сісти .за штурвал літака і зробити близько 50 бойових вильотів, бо до того австрійське командування не воліло довіряти бойову машину галичанинові. Вже під час бойових дій на Великій Україні Симон Петлюра надав Петрові Франку чин полковника.
Загалом історики підраховують, що тоді ,6лизько 600 пластунів, учнів 6-8-класів гімназій, взяли кріса в свої ще незміцнілі дитячі руки і більшість з них віддала свої юні життя в бороть6і з польським завойовником. Однак вони свідомо йшли на такий подвиг, бо до ного готувалися в часі пластового вишколу.
Нещасливий вислід Визвольних Змагань 1914-1921 років зумовив і те, що широка еміграційна хвиля українців принесла з со6ою в різні країни чужини і зародки українського скаутського руху. Поряд з іншими громадськими інституціями українців він був покликаний зберегти їх національну ідентичність в чужому культурному середовищі.
Перші українські скаутські осередки появилися вже в таборах українських військовополонених або ж інтернованих вояків. Для світового скаутінгу це є унікальним явищем, однак українці в табірних умовах повторять його знову і після Другої світової війни. А наразі у польському таборі Щипйорно полоненими українськими вояками було створено „Школу українських пластунів”. Вона мала власну домівку, „Пластову Січ”, проводила теоретичні і, особливо, практичні вишколи, які вчили виживати в існуючих нелегких умовах. Подібні осередки українського Пласту виникали також і в інших таборах — Ланцуті, Тарнові тощо.
3 бігом часу українські скаутські осередки виникають в різних країнах Європи та Америки — скрізь, де є поважні скупчення української громади. Ідею їх створення заносять як вихідці з Галичини, так і з Наддніпрянської України. Так завдяки визначним зачинателям українського скаутського руху в Наддніпрянській Україні Євгену Слабченку та Осипові Яремченкові залочатковуються українські скаутські осередки у Франції. Донька Симона Петлюри Наталія в 1925 році створює в Парижі перший пластовий гурток. У 1928 році Морський пластовий гурток виникає в Ліоці. Важливу роль в цій справі відіграв також Союз емігрантських організацій Франції, а зокрема його Пластова Референтура. Два пластові осередки виникають також у Німеччині — в 1923 році гурток ,,Хортиця’' в Берліні та в 1925 році старшопластунський гурток у Данцігу. На терені корінної Польщі існує единий пластовий осередок в Кракові. Українські скаутські осередки на початку 20-х років появляються і на Американському континенті.
Однак найкращі умови Пласт на еміграції, як зрештою і інші українські громадські інституції, мав у Чехословаччині. Перші „Українські скаутські дружини" були засновані наддніпрянцями в Празі (1921 рік) та Подєбрадах (1923 рік). Спочатку вони свою діяльність базували на засадах чеського скаутінгу та українській козацькій традиції. Так невдовзі виник „Загін українських старших січових пластунів". У 1923 році в Празі також на англійський взірець засновано „Третій клуб олд-скаутів”, Серед його засновників бачимо знову активних творців украінського скаутінгу на Наддніпрянщині Євгена Слабченка та Юрія Гончаренка. Переломними роками стають 1923-1924 Саме в ці роки, окрім старшого членства в пластових осередках, гуртуються також новаки і юнаки — виникають їх осередки в Подебрадах та Ржевницях. В 1925 році в Празі виникає прообраз керівного пластового центру — Українська Пластова, Команда. Вона видає свій друкований орган „Вісті Української Пластової Команди”. Пласт у Чехословаччині знаходить сприяння від національної скаутської організації „Юнак” і автономно входить до її складу.
Таким чином у 20-х роках українські скаутські осередки виникають нецентралізовано в різних країнах світу. Раніше чи пізніше в них приживається назва „Пласт”. Ними намагається опікуватися та ідеологічно і організаційно спрямовувати Верховна Пластова Команда. В якійсь мірі їй це вдається. Однак після за6орони Українського Пласту в підпольській займанщині актуально постає питання виникнення єдиного координаційного цєнтру для Пласту в еміграції. Зважаючи на найбільшу концентрацію пластових осередків та загалом українського громадського життя в Чехословаччині, такий осередок виникае саме там. Безпосереднім каталізатором для цього стало погіршення відносин з чехословацькою скаутською організацією „Юнак”, зумовлене відповідним впливом на неї польських „Гарцежів”.
Завантажити реферат