Аналізуючи випадки інвазивного РШМ, який був виявлений у жінок в країнах, де скринінг РШМ проводиться дуже ретельно, автори приходять до висновку, що в 70% цих випадків РШМ виник у жінок, які взагалі не приймали участі в скринінзі або обстежувались дуже нерегулярно.
Прихильники щорічних скринінгів обґрунтовують свою позицію низькою чутливістю цитологічних досліджень в деяких лабораторіях, великою кількістю ложнонегативних відповідей. Для зменшення ефекту ложнонегативних цитологічних досліджень в багатьох країнах рекомендують проводити скринінг у жінок 2 роки підряд і при негативних цитологічних даних збільшувати інтервал між скринінгами до 3-5 років. Так, якщо чутливість цитологічного дослідження складає 80%, а 20% випадків початкового РШМ пропускається, то при другому скринінзі, проведеному через 1 рік, залишаться невиявленими тільки 4% випадків початкового раку [16].
Ефективність скринінгу РШМ, безумовно, залежить від чутливості цитологічного дослідження, яка, за даними різних дослідників, складає від 66% до 83%. В 70-90% випадків причиною ложнонегативних цитологічних відповідей є поганий завір матеріалу для цитологічного дослідження і лишень в 10-30% - помилкова інтерпретація цитологічних даних [27].
ВОЗ рекомендує в країнах з обмеженими ресурсами організувати хоча б одноразовий скринінг всіх жінок 35-40 років, а при наявності більших можливостей частоту скринінгу підвищити до 1 разу в 10 або 5 років для всіх жінок 35-55 років. Ідеальним вважається скринінг жінок 25-60 років спочатку 2 роки підряд, при негативних результатах – кожні 3 роки [10].
Від початку ведення скринінгових програм дослідники накопичили великий досвід по цитологічному скринінгу РШМ, який викладений у великій кількості публікацій. Критеріями оцінки ефективності скринінгу є зниження показників захворюваності та, особливо, смертності від РШМ, а також зміна структури захворюваності за рахунок збільшення кількості ранніх стадій РШМ і зменшення занедбаних форм. Аналіз літератури показує, що при вірно організованому документованому і достатньо широко проводимому цитологічному скринінзі РШМ ефективність його досить висока [28].
1.4. Цитологічний метод діагностики як один з найбільш доступних високоінформативних, методів дослідження
Метод цитологічного аналізу широко застосовується в диференційній діагностиці пухлин й перелиноподібних уторів різної локалізації, в тому числі матки [12].
Діагностика раку шийки – це область клінічної онкогінекології, де особливо чітко виявляється значення цитологічного методу. Він ґрунтується на цитопатології, тобто на вивченні особливостей будови клітин, характеру міжклітинних зв’язків, співвідношення різних клітинних форм і своєрідності загальної мікроскопічної картини. При розпізнаванні патологічних станів шийки матки об’єктом цитологічного дослідження є ексфоліативний матеріал – клітинні елементи епітеліального покриву, які відторглися в результаті десквамації [6].
Родоначальниками цитологічної діагностики раку шийки матки були Папаніколау і Траут, які першими опублікували в 1943 році атлас по цитодіагностиці. Саме з цього моменту вказаний метод став активно втілюватися в практику. Поштовхом для пошуків інших методів стала та обставина, що метод Папаніколау трудомісткий, дорогий, а тому не зовсім придатний для масових обстежень. В пошуках більш простих способів цитологічної діагностики А.Я. Альтгаузем (1948 р.) опублікував значну кількість відомостей про дослідження нативних нефарбованих препаратів. В 1956 році Siering і Adergold застосували фазовоконтрастну мікроскопію в онкологічній цитодіагностиці [14].
В 50 – 60-ті роки важливі праці по цитологічній діагностиці раку шийки матки виконали ряд вітчизняних вчених: Б.І. Железнов, В.А. Швидкова-Роше, Н.Н. Шиллер-Волкова. Значний внесок в розробку критеріїв визначення ранніх етапів малігнізації в 70-і роки внесли Н.І. Нікітіна, В.І. Новик, А.С. Петрова, Є.А. Невська [6].
Діагностика раку за допомогою цитологічного методу ґрунтується на оцінці особливостей величини, форми і структури клітин пухлини, які відторгаються раніше та більш легко, ніж нормальні епітеліальні, що обумовлено впливом деструктивних і альтеративних змін, які відбуваються в вогнищі пухлини. При наявності раку визначається відносно більша величина і деформація пухлинних клітин, ядер і ядерець, ніж клітин нормальних незмінених тканих. При цьому виявляються інша інтенсивність їх зафарбовування і нерівномірність розподілу хроматину, патологічні мітози і інші відхилення від норми [24].
Цитологічне дослідження включає в себе три основних етапи: забор матеріалу, приготування препарату та його мікроскопічне вивчення. Результативність дослідження в значній мірі обумовлена якістю матеріалу і приготування мазків [25].
Препарати продивляються в свіжому стані (нефіксованому і незабарвленому) або фіксовані і забарвленому. Препарати вивчають під звичайним світловим мікроскопом (світлова мікроскопія). Для одержання більш широкої інформації про зміни клітинного складу препарату застосовують і ряд інших сучасних мікроскопічних методів дослідження, серед яких найбільше розповсюдження одержали методи фазово-контрастної і люмінесцентної мікроскопії [26].
В останні роки увагу дослідників привернув метод люмінесцентної мікроскопії, який базується на вибірковому поглинанні спеціальних світних барвників (флюорохроми) нуклеїновими кислотами клітин. При фарбуванні цитологічних препаратів флюрохромами виникає різнокольорове світіння, обумовлене яскраво забарвленим комплексом флюрохром + нуклеїнова кислота. Різноманітне світіння цих комплексів в клітинах дозволяє диференціювати ядерні і цитоплазматичні нуклеїнові кислоти і тим самим судити про функціонально-гістохімічні властивості останніх. Нуклеїнові кислоти РНК з акрилом оранжевим дають яскраво-червоне або оранжеве до рожевого світіння, а ДНК – від зеленого до жовтого. Люмінесцентна мікроскопія забезпечує одержання додаткових ознак, які відносяться до морфологічної та функціональної характеристики пухлинних клітин. Клітини злоякісних пухлин (особливо ядра інтенсивніше, ніж клітини нормальні та доброякісних пухлин, насичуються флюорохромом, більш яскраво флуоресціюють і більш легко виявляються при мікроскопії препарату. Надлишок кількості РНК і ДНК в (клітині) збільшує яскравість і спектр флуоресценції в біл. червоного (РНК) і жовтого (ДНК) кольору.
При фазово-контрастній мікроскопії структурні компоненти клітин виявляються більш легко, ніж на забарвлених мазках. Звичайно контури оболонок, цитоплазми, ядер, ядерець темно-сірого кольору, нуклеоплазма прозора, однорідна або з слабко помітною сіруватою плямистістю (при раці), цитоплазма блідо-сірого, ядерця темно-сірого відтінків, включення цитоплазми різних відтінків, в залежності від їх природи [25].
Дослідження А.Н. Мельника, Н.А. Бувельцовой показали рівнозначну діагностичну цінність фазово-контрастної або люмінесцентної мікроскопії і оцінки мазків, забарвлених по Романовському-Гімзу, Папаніколау. На практиці ж перевагу надають першим двом методам, так як на їх проведення іде лиш кілька хвилин, а на дослідження з фарбуванням 40-60 хвилин [9].
Завантажити реферат