Особливості проведення гальванізації та електрофорезу на слизові оболонки та внутрішньо порожнинні

План

1. Гальванізація та медикаментозний електрофорез. Дії медсестри.

2. Особливості проведення гальванізації та електрофорезу оболонок та внутрішньо порожнин.

3. Методика застосувань електрофорезу та гальванізації слизових оболонок та внутрішньо порожнин:

а) внутрішньоносовий метод;

б) внутрішньовушний метод;

в) на слизові оболонки порожнини рота;

г) вагінальний.

4. Електролікування очних захворювань. Очно-потилична методика.

5. Висновок.

Серед електролікувальних методів найбільш поширене місце займає гальванізація та медикаментозний електрофорез. Незважаючи на введення в лікувальну практику великої кількості нових ефективних методів лікування, гальванізація та електрофорез займає до 20% всіх фізіотерапевтичних процедур.

Гальванізація – це застосування з лікувальною метою постійного електричного струму малої сили (до 50 мА) і низької напруги (30-80 В) контактним методом.

Медикаментозний електрофорез – це метод поєднаної дії елекрично-гальванічного струму і введення з його допомогою лікарських препаратів.

Слід зауважити, що медикаментозний електрофорез суттєво відрізняється як від гальванізації, так і від звичайних фармакотерапевтичних методів. Він успішно поєднює в собі переваги і особливості кожного з них. Головною особливістю електрофорезу є те, що лікарські препарати в організмі діють на фоні змін, визваних постійним струмом. Через це специфічна і виражена терапевтична дія введених електрофорезом лікарських препаратів проявляється при концентрації, яка при звичайному введенні недійсна чи малоефективна.

Переваги:

1. Основна кількість, введеного електрофорезом, лікарського препарату затримується в верхніх шарах шкіри, утворюючи депо іонів.

2. Може в патологічному вогнищі створювати високу концентрацію лікарств, не діючи ними на весь організм.

3. Безболеве введення ліків в будь-яку частину тіла;

4. Введені в організм лікарські препарати рідко викликають алергічні реакції.

5. Ліки вводяться в йоній формі;

6. При медикаментозному електрофорезі виключається введення розчинника, який попадає в організм при ін’єкціях. Так як розчинник деформує шкіру, порушує мікро циркуляцію, змінює нормальну життєдіяльність клітин.

Процедуру гальванізацій та електрофорезу проводить медсестра відповідно до призначення лікаря в особистій карточці хворого. В якій вказується місце застосування, розміри електродів, їх полярність, сила струму, тривалість процедури, порядок проведення і кількість процедур на курс лікування або до слідую чого огляду лікаря. В цій карточці медсестра робить відмітки про проведену процедуру.

Перед проведенням гальванізації медсестра повинна ознайомити хворого з характером відчуттів від проходження струму: на шкірі під електродами він повинен відчувати рівномірне поколювання. При появі неприємних відчуттів або нерівномірного поколювання на даній ділянці тіла, хворий, не рухаючись і не змінюючи положення, повинен покликати медсестру. Під час проведення процедури хворий не повинен читати, розмовляти, спати. По закінченні процедури хворий відпочиває 20-30 хв.

Перед накладанням електродів на шкіру чи слизову оболонку треба впевнитись у відсутності на ній подряпин, висипки, рани. Свинцеві пластини прогладжують спеціальним валиком на товстому склі чи плиті. Гідрофільні прокладки добре змочують теплою водою, віджимають і накладають на шкіру хворого. Зверху накладають свинцеву пластину, з’єднану з струмонесучим проводом. Електроди накладають на область дії і фіксують еластичним бинтом з резини. Відстань між електродами при поперечному чи повздовжньому положенні має бути не менша половини площі гідрофільної прокладки. Перевіривши правильність накладання електродів, включають струм.

При внутрішньо порожнинних процедурах джерело фізичної енергії, провідник її, вводять в порожнину органу, створюючи безпосередній контакт з його слизовою оболонкою. Поганий контакт провідника зі слизовою оболонкою значно знижує результативність лікування, тому медсестра під керівництвом лікаря повинна ретельно відпрацювати техніку введення електродів у відповідну порожнину. Необхідно уникати найменшої травматизації слизових оболонок.

До внутрішньо порожнинних методів відносять:

- ендоназальний метод (внутрішньоносовий);

- ендоуральний (в слуховий отвір);

- на слизову оболонку порожнини рота;

- вагінальний (піхвовий);

- внутрішньокишечний;

- внутрішньошлунковий;

- внутрішньосечоміхуровий;

- ректальний (прямокишечний);

- ендоцервікальний (внутрішньошийковий).

Методика застосувань електрофорезу та гальванізації до внутрішньопорожниних та слизових оболонок.

а) ендоназальний метод. Гальванізацію та електрофорез застосовують при гострих та хронічних запальних процесах в органах носоглотки. Ендоназальна терапія протипоказана при ренітах, аденоїдах, схильності до носових кровотеч, а також дітям в передпубертальному періоді, із-за можливості небажаного стимулювання статевого дозрівання, тому що подразнююча дія даної терапії направлена на центри вегетативної нервової системи.

Перед кожною процедурою хворий самостійно промиває ніс теплою водою за допомогою гумового балончика. Положення хворого лежаче або сидяче. Розміщення електродів: ватні чи марлеві корунди змочені розчином лікарської речовини вводять в обидва носові ходи на глибину 1-2 см, кінці корунд поміщають на поліетилен (розміром 2 х 5 см), розміщений на шкірі над верхньою губою.

На вільні кінці корунд накладають металічний електрод (розміром 1х2, 1х3 см) і з’єднують з одним полюсом; другий електрод площиною 80-100 см2 розміщують на області нижніх шийних хребців і з’єднують з другим полюсом.

Можлива модифікація електродів, які вводяться в носові ходи: кінці двох струмонесучих спаяних проводів довж 2,5-3 см і діаметром 2 мм обгортають марлею або ватою вводять в носові отвори хворого і з’єднують роздвоєним проводом з одним полюсом. Другий електрод розміщують на область нижніх шийних хребців і з’єднують з другим полюсом.

Сила струму і тривалість процедур при ендоназальній гальванізації та електрофорезу по методиці Г.Н.Коссиля.