Обласні державні адміністрації як суб’єкти адміністративного права

Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами.

Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України, або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає обґрунтовану відповідь.

Якщо недовіру голові районної чи обласної державної адміністрації висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації”. [2, Розділ VI]

Стаття 119 Конституції дає визначення основним функціям або призначенню місцевих державних адміністрацій, до яких також входять і обласні:

“Місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують:

1) виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;

2) законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;

3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин ѕ також програм їх національно-культурного розвитку;

4) підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів;

5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;

6) взаємодію з органами місцевого самоврядування;

7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень”.

Окрім цього, діяльність обласних адміністрацій регламентується, на основі та відповідно до Конституції, Законом України "Про місцеві державні адміністрації" № 586-14 від 09 квітня 1999р.[4], який визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій. Стаття 3 цього Закону3 закріпляє принципи діяльності місцевих державних адміністрацій. Так “місцеві державні адміністрації діють на засадах: відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність;верховенства права;законності;пріоритетності прав людини;гласності;поєднання державних і місцевих інтересів. Зазначимо, що наведені принципи діяльності місцевої державної адміністрації є невід’ємною частиною і базуються на узагальненні, діючих у державі юридичних правил або на принципах державного управління, як на позитивних закономірностях, пізнаних наукою і практи­кою та закріплених у правових нормах. Відповідно до класифікації пана Колпакова В.К., прийнято виділяти такі групи принципів державного управління:1) соціально-політичні — демократизм, участь населення в управлінській діяльності держави (народність); рівноп­равність осіб різних національностей; рівність усіх перед законом; законність; гласність і врахування громадської думки; об'єктивність;2) організаційні принципи побудови апарату державного управління — галузевий, функціональний, територіальний;3) організаційні принципи функціонування (діяльності) апарату державного управління — нормативність діяльнос­ті, єдиноначальності, колегіальність, поділ управлінської праці; відповідальність за прийняті рішення, оперативна самостійність. Соціально-політичні принципи — це найзагальніші прин­ципи державно-управлінської сфери. Вони поширюються на всі види виконавчо-розпорядчої діяльності та всі фун­кціонуючі в державі управлінські структури, у тому числі і на обласні державні адміністрації. Принципи цієї групи, як правило, закріплюються у нормативному по­рядку. Багато з них міститься у Конституції України (вони дістали назву конституційних) та в інших законодавчих актах. Особливе місце серед усіх принципів державного уп­равління належить принципу законності. Стаття 1 Кон­ституції визначає Україну як правову державу, ст. 8 закріп­лює як державний принцип верховенства права (розуміється, з одного боку, як верховенство Конституції стосовно всіх інших законів і підзаконних актів, а з іншого, як прихильність влади і громадян законам і нормам діючого внутрішньодержавного і міжнародного права), а статті 6 і 19 встановлюють, що органи законодавчої, виконавчої та судової гілок влади здійснюють свої повноваження у вста­новлених цією Конституцією межах і відповідно до зако­нів України. Це означає, що суворе й неухильне додержан­ня законів і підзаконних актів — це єдино припустимий варіант діяльності державних структур, посадових осіб, ор­ганів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, ін­ших суб'єктів права. Додержання законності необхідно розглядати як найважливішу умову і неодмінну основу ефективного функціонування управлінського апа­рату, забезпечення правового порядку в нашій державі. Отже, додержання принципу законності у державному управлінні відносно обласних державних адміністрацій передбачає:• діяльність (функціонування) виключно в межах правових приписів;• утворення управлінських органів на підставі суворого додержання чинного законодавства;• високу свідомість і дисциплінованість службовців обласних держаних адміністрацій. Законність як найважливіший принцип діяльності обласних державних адміністрацій фік­сується у відповідних нормативних документах (перш за все Конституції та Закону “Про місцеві державні адміністрації”), які визначають їх право­вий статус та повноваження як суб'єктів державного управління. З іншого боку, обласні державні адміністрації, повинні дотримуватись принципа відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність. Насамперед, тому що Конституція України проголошує: “держава відповідає перед лю­диною за свою діяльність”(ст. 3); а також, тому що, порушення чинного законодавства тягне за собою юридичну відповідальність, а незнання за­конів не звільняє від неї (ст. 68). Реальне здійснення демократичних перетворень, вдос­коналення управлінських процесів відповідно до вимог до­кументів про адміністративну реформу, забезпечення в державі справжньої законності та реального правового по­рядку можливі лише в умовах широкої гласності та враху­вання громадської думки. Цей принцип містить три взаємопов'язані та взаємозумовлені компоненти. По-перше, — широка гласність; по-друге, — громадська думка щодо функціонування суб'єктів державного управління; по-третє, — широке її урахування під час вироблення управлінських рішень. Гласність дає змогу громадянам бачити механізм фор­мування і реалізації державно-керуючого впливу та проті­кання всіх управлінських процесів. Громадська думка відображає уявлення (оцінки, су­дження) найактивнішої частини населення щодо ефек­тивності, корисності, правильності управлінських рішень. Вона є масивом інформації для суб'єктів державного управління. Урахування громадської думки — це канал зворотного зв'язку в системі державного управління, використання інформаційного масиву для вироблення і прийняття най­більш обґрунтованих та ефективних управлінських рішень. Держава забезпечує додержання даного принципу дво­ма способами.По-перше, вона вимагає від державних органів глас­ності й відкритої для широкої громадськості діяльності. Так, у Законі України від 23 вересня 1997 р. "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової ін­формації"9 є норма, яка зобов'язує ці органи забезпечувати журналістам вільний доступ до інформації щодо своєї ді­яльність, а також надавати її засобам масової інформації у повному обсязі (стаття 2). По-друге, держава стимулює прагнення населення до висловлювання суджень щодо діяльності органів держав­ної влади і місцевого самоврядування, а також підпри­ємств, установ, організацій. Так, закріплене у Конституції право громадян України брати участь в управлінні держав­ними справами (ст. 38) передбачає їх інформованість про стан справ у цій сфері та спонукає до активних дій, спрямованих на його поліпшення. Ця норма конкретизо­вана в Законі "Про звернення громадян", в Указі Прези­дента України від 19 березня 1997 р. "Про заходи щодо за­безпечення конституційних прав громадян на звернення" та в інших актах. Стаття 3 Конституції проголошує, що “Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави”. Зміст цієї закріпленої правової норми, у поєднанні з вищеописаним принципом гласності, у свою чергу, сприяє втіленню принципа пріоритетності прав людини у діяльності обласних держадміністрацій. Дотримання встановлених Конституцією України ви­мог щодо територіальної організації влади на місцях передбачає поєднання державних і місцевих інтересів. Іншою мовою, поєднання прямого державного управління на регіональному рівні з місцевим самоврядуванням виступає ще одним провідним принципом діяльності обласних державних адміністрацій і має конкретний вираз у делегуванні повноважень. Делеговані повноваження - це “повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад[ii]”. Додержання цих нормативно закріплених принципів діяльності дає змогу найбільш ефективно використовувати потенціал місцевих державних адміністрацій і сприяє прий­няттю правильних управлінських рішень, за­стосуванню правових управлінських дій, ефективному контролю і виконавській дисципліні.