Страхування кредитного ризику загалом є взаємовигідною угодою для всіх її учасників. Так, зокрема, позичальник гарантується від втрати ділової репутації через несвоєчасність погашення позики. Банк, в свою чергу, отримає досить високі гарантії повернення кредиту, хоча у випадку заставного страхування може і не виступати стороною по договору страхування. Страхова компанія ж отримує досить значну винагороду за свої послуги у вигляді страхової премії, адже цей вид страхування відносять до найбільш дорогих страхових послуг.
В Додатку №3 подано дійсний текст типового договору страхування майнової відповідальності позичальника перед банком-кредитором по виконанню фінансових зобов`язань по кредитній угоді, що широко використовується в практиці кредитування одним з провідних банків України та створеної ним страхової компанії.
У відповідності із Цивільним кодексом України способом забезпечення виконання зобов`язань, а стосовно нашої теми – виконання зобов`язань позичальника по кредитній угоді, є також стягування пені та штрафів. При чому пенею визнається визначена законом або угодою грошова сума, яку боржник (позичальник) має сплатити кредитору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань, в тому числі, у випадку прострочки виконання. Стягування пені передбачається в кредитній угоді і використовується у випадку несвоєчасної сплати відсотків за користування позикою або самої позики. Пеня визначається у відсотковому вираженні до суми зобов`язання, яке прострочено, і нараховується у встановленому вираженні за кожний день прострочки. За нецільове використання кредиту та порушення умов кредитної угоди банк може за умовами цієї ж самої угоди стягувати з позичальника штраф.
Заключення
Окремі проблеми забезпечення кредитів
в практиці банківського кредитування в Україні
Закінчити хотілося б, відзначивши той факт, що зараз у вітчизняній практиці кредитування існує дуже багато проблем із використанням банками тих чи інших способів забезпечення кредитів, серед яких можна назвати і недосконалість вітчизняного законодавства, як стосовно реалізації забезпечення кредитів, серед яких можна назвати і реалізацію заставленого майна та майнових прав, про що вже згадувалось вище, так і права банка отримати відшкодування при використанні гарантії або страхування як способів забезпечення кредитів, так і податкового та нотаріального законодавства; низька сумлінність позичальників у відносинах з банками-кредиторами, не тільки стосовно належного виконання умов кредитної угоди, але й створення всіх можливих перешкод у реалізації банками права, наприклад, на заставлене майно; загальна фінансова нестабільність як позичальників, так і гарантів.
Головними причинами існуючих проблем можна виділити наступні:
1. Переоцінка вторинних форм забезпечення кредитів та неоцінка попереднього аналізу кредитоспроможності позичальника. Справді, посилаючись на високоліквідне достатнє забезпечення, банки нерідко надають кредити позичальникам, нехтуючи глибоким аналізом фінансового стану останніх.
2. Недосконалість механізму попереднього та послідуючого контролю за якісним складом майна, що пропонується у якості застави, порядком його зберігання та використання, а також фінансової стійкості гарантів.
3. Слабка диференціація умов договорів про заставу, стосовно до індивідуального ризику відповідної заставної операції. Справді, можна навести багато прикладів, іноді, навіть, кумедних, коли банківські “фахівці” складали договори застави, навіть не замислюючись про особливості того чи іншого майна, а інколи приймаючи у заставу під забезпечення кредиту цінності, що взагалі не можуть за своєю природою виступати у цій якості, але це вже проблема кваліфікації банківських службовців, яка є дуже низькою в окремих великих українських банках.
4. Недоліки в оформленні договорів застави та гарантійних листів, що призводять до їх недійсності.
В Україні, в практиці банківського кредитування, завжди найбільш “популярним” способом забезпечення кредитів, про що вже зазначалось, виступала і, мабуть, залишиться такою в найближчі роки, застава майна. Дослідження кредитної діяльності низки комерційних банків Києва, Вінниці, Житомиру, Хмельницького показали, що близько 60% кредитів було надано позичальникам саме під цей вид забезпечення[21]. Причому, переважну більшість серед всього заставленого майна займають товарів в обігу, нерухоме майно (будівлі, споруди, житлові приміщення) та транспортні засоби. Кредити під гарантію і поруку становлять 34%, а решта припадає на вже згадуване страхування відповідальності позичальників. (Дані, на жаль, знайдено дворічної давності, але дозволю собі зауважити, що вони відповідають дійсності щодо структури наданих комерційними банками кредитів з точки зору використання різноманітних способів забезпечення і в даний час.)
Зважаючи на світовий досвід банківської діяльності, необхідно відзначити, що в Україні практично не застосовувались такі способи забезпечення як застава землі та застава цінних паперів за рахунок яких можна було б значно розширити структуру кредитів, що було пов`язано перш за все із відсутністю необхідних норм у чинному законодавстві або ж їх недосконалістю. Слід зазначити, що у зв`язку з процесами реформування в сфері права володіння на землю у вітчизняному законодавстві ця ситуація повинна змінитися, зважаючи на істотні переваги землі в якості заставленого майна перед іншими майновими цінностями, про що було зазначено вище.
Що ж, будемо сподіватися, що у зв`язку з розпочатими новим урядом України процесами реформування в сфері економічних та правових відносин, ситуація із використанням банками різних способів забезпечення кредитів зміниться на кращу, та в банків буде менше проблем із реалізацією свого права на забезпечення, а також стане можливим використання більш різноманітних інструментів забезпечення в практиці кредитування, а перш за все в сфері кредитування малого та середнього підприємництва. Вітчизняні банки вже не будуть обмежуватися лише класичним способом – заставою майнових цінностей та прав, а охоче перейдуть на інші способи, такі як страхування, порука, застава цінних паперів, страхових полісів, дорожніх документів, цесію тощо, що зараз не дуже поширені в вітчизняній практиці банківського кредитування.
м. Київ
15.01.2000 р. _
(особистий підпис)
Список використаної літератури.
1. Закон України №2654-ХІІ від 02.10.1992 р. Про заставу (із змінами та доповненнями) // Комп'ютерна система ЛІГА.
2. Положення НБУ від 28.09.1995 р. Про кредитування (із змінами та доповненнями) // Комп'ютерна система ЛІГА.
3. Банковский портфель - 3 (под ред. Коробова Ю.) - М.: Соминтэк, 1995.
4. Банковское дело (под ред. проф. Колесникова В.И., Кролевецкой Л.П.). - М.: Финансы и кредит, 1995.
5. Банковское дело (под ред. проф. Лаврушина О.И.). - М.: Финансы и статистика, 1998.
6. Валравен И.К. Управление рисками коммерческого банка. - Вашингтон, 1993.
Завантажити реферат