Як елемент забезпечення кредиту товарними запасами може виступати вексель позичальника. Цей спосіб оформлення забезпечення застосовується при кредитуванні підприємств оптової та роздрібної торгівлі і здійснюється таким чином, що банк-кредитор сплачує товари фірми-постачальника позичальника. Позичальник, отримавши товар, що юридично належить банку, зобов’язується зберігати його до моменту повернення позики. Зобов’язання позичальника засвідчується векселем, що належить сплаті на першу вимогу банку-кредитора. Якщо партія заставлених товарів продана, то позичальник має право розпоряджатися виручкою тільки за дорученням банку–кредитора. Без доручення виручка зараховується в рахунок погашення позики.
При кредитуванні експортно-імпортних операцій може використовуватися забезпечення кредиту дорожніми документами. В цьому випадку як застава по короткострокових позиках виступають документи, що засвідчують відвантаження товарів (коносаменти і накладні). Коносамент, зокрема, представляє собою документа, що видається перевізником (залізною дорогою, морським перевізником, повітряним експедитором), про прийняття товарів для транспортування до місця призначення. Як і складські квитанції (свідоцтва) коносаменти можуть бути передатними (ордерними) та непередатними. Використання ордерних коносаментів в якості забезпечення кредиту передбачає індосування названих документів їх власниками на користь банку-кредитора. Умовою надання кредиту під забезпечення дорожніми документами стає страхування вантажу.
І все ж найбільш поширеною в банківській практиці залишається застава нерухомого майна (будівлі, споруди, земельні ділянки, квартири, гаражі, інші будівлі та приміщення виробничого або споживчого характеру) – іпотека. Цікавий факт: сам термін “іпотека” вперше з’явився в Греції на початку IV ст. до н.е. і вже тоді був пов’язаний із забезпеченням відповідальності боржника перед кредитором земельним володінням. Для цього оформлювались зобов’язання, а на кордоні земельної території, що належала позичальнику, ставився стовп з надписом про те, що зазначена власність виступає забезпеченням претензії кредитора у вказаній сумі. На такому стовпі, що отримав назву “іпотека”, відмічались всі борги власника землі. Пізніше для цієї мети стали використовувати особливі книги, що називались іпотечними.
Згідно з українським законодавством іпотекою визнається застава землі, нерухомого майна, при якій земля і майно, які складають предмет застави, залишається у заставодавця або третьої особи[13].
Для іпотеки, в цілому, характерні наступні риси, такі як, зокрема, перебування майна у володіння та користування позичальника, можливість позичальника самостійно розпоряджатися доходом, отриманим від використання предметів іпотеки, можливість отримання позичальником-заставодавцем під одне і теж майно кількох додаткових позичок.
Важливим є те, що по деяких видах іпотечних позик (наприклад, по споживчих кредитах на придбання житла) банк може продавати іпотеки позичальників індивідуальним інвесторам. Це здійснюється шляхом випуску (емісії) цінних паперів, як правило, облігацій, що забезпечуються іпотекою. Облігації надходять на ринок цінних паперів і продаються. Виручені кошти банк спрямовує в обіг. Платежі позичальників по іпотечним кредитам розподіляються банком між власниками облігацій. Доход іпотечного банку при такій операції складається з різниці між позичковим процентом, що сплачує позичальник банку, і процентом по цінних паперах, який банк сплачує власникам облігацій.
Отже застава нерухомого майна, а особливо, землі, - чи не найбільш популярний спосіб майнового забезпечення кредитів в світовій банківській практиці. Головною безперечною перевагою цього виду застави є відносна сталість цін на нерухомість в цілому, і особливо на землю, і це не тільки в розвинутих країнах, але й в Україні, не дивлячись на недосконалість вітчизняного законодавства стосовно права власності на землю та нерухомість. І все ж іпотека має свої недоліки, зокрема, складність оцінки вартості цього виду забезпечення, успіх якої, як засвідчує практика, залежить від здібностей, досвіду та компетентності особи, що проводить цю оцінку. Іншим не менш важливим недоліком є складність процесу реалізації, особливо юридичного боку цього процесу.
В якості предметів застави також може виступати рухоме майно: обладнання, машини, механізми, інвентар, транспортні засоби тощо. Як застава по позиках приймаються також монети, злитки, вироби із золота, срібла, платини, дорогоцінні камені та інше. Останні в якості забезпечення кредиту в наші дні використовується дуже рідко, що пов’язане в першу чергу із значними витратами на зберігання заставленого майна, тому частіше приймаються під забезпечення позик спеціалізованими ломбардними установами.
Слід зазначити, що за вітчизняним законодавством договори застави, предметом яких виступають нерухоме майно, транспортні засоби, а також космічні об`єкти, мають бути завірені нотаріально, що збільшує витрати позичальника на отримання кредиту[14].
В зарубіжній практиці, в якості забезпечення кредиту досить широко, при кредитуванні фізичних осіб, використовуються поліси страхування життя. Особа, що застрахувала життя, сплачує страховій компанії страхові премії, причому сума цих виплат повертається при припиненні дії договору страхування. Банк, приймає страховий поліс як забезпечення кредиту в сумі накопичених премій. Перевагами страхового полісу як виду забезпечення банківського кредиту заключаються в тому, що його вартість можна легко розрахувати, до того ж вона не змінюється під впливом кон`юнктури. На Україні в практиці банківського кредитування поліси страхування життя в якості забезпечення кредитів, що видаються фізичним особам не використовуються з причини низького розвитку, можна, навіть, сказати, - відсутності, системи страхування життя.
Особливе місце серед інших видів застави посідає застава цінних паперів. Справа в тому, що в умовах ринкової економіки більшість підприємств володіють значною кількістю цінних паперів, як державних, так і корпоративних, які можуть бути успішно використані в якості забезпечення при отриманні ними позичок.
Цінні папери в якості заставленого майна мають має цілий ряд переваг перед іншими видами майна. По-перше, до цих переваг можна віднести легкість у встановленні точної вартості цінних паперів, легкість у перевірці права власності позичальника на цінні папери, що пропонуються в якості забезпечення кредиту.
По-друге, цінні папери легко реалізувати шляхом продажу на фондовій біржі. Особливі переваги мають цінні папери на пред’явника, оскільки вони є обіговими інструментами, титул яких передається звичайним врученням та кредитор отримує досконалий правовий титул, не дивлячись на будь-які дефекти титулу заставодавця або навіть відсутності у нього титулу. До всього цього, цей вид застави не потребує зайвих формальностей, тобто цінні папери можуть бути продані без звертання до заставодавця або до суду.
І все ж застава цінних паперів, як і будь-який інший вид застави має свій ряд недоліків. Зокрема, серед таких можна відзначити коливання ринкової вартості (вимушений продаж заставлених цінних паперів на ринку в період спаду нашкодила б клієнту банку, а в найгіршому випадку - виручені кошти були б недостатні для погашення заборгованості по кредиту). Іноді емітентами випускаються частково забезпечені акції, які теж можуть пропонуватися в якості забезпечення кредиту. Коли компанія вимагає виплати залишку, що належить по таким акціям, оплата не вноситься, акції анулюються. Якщо ж банк прийняв такі акції в забезпечення, можливо йому доведеться внести плату за свого клієнта, щоб утримати забезпечення.
Завантажити реферат