Ці методи оцінки кредитоспроможності позичальника стали досить популярними завдяки вдалому поєднанню в них аналізу особистих і ділових якостей клієнта.
Та все ж класичним підходом до оцінки кредитоспроможності позичальника вважається аналіз бухгалтерського балансу підприємства. Однак бухгалтерська звітність - не єдине джерело інформації для аналізу кредитоспроможності. Більшість фінансових показників дає лише загальне уявлення про стан клієнта. Тому додатково розглядають репутацію позичальника, його кредитну історію та інше.
Оцінка кредитоспроможності позичальника може здійснюватись двома методами:
- метод коефіцієнтів грунтується на доборі оптимальних для конкретного позичальника коефіцієнтів та їх нормативних значень і аналізі їх у динаміці й порівнянні з середнім значенням у галузі або із значеннями на аналогічних підприємствах;
- метод рейтингової оцінки грунтується на присвоєнні певної оцінки (бала) за значення того чи іншого показника в кожній групі коефіцієнтів (на вибір банку) відповідно до встановленої банком шкали. Потім виводять загальну оцінку (бал), яка й визначає ступінь кредитоспроможності конкретного позичальника [З].
Кожен банк удається до своїх методів оцінки кредитоспроможності позичальників, однак усі ці методи підпорядковані певній системі фінансових показників, які характеризують клієнта: обов'язковість у розрахунках за раніше одержані кредити, поточний фінансовий стан, здатність у разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел.
Питання оптимального набору показників, які найоб'єктивніше відбивали б фінансовий стан підприємства, кожен банк вирішує самостійно.
2.1.3 Визначення умов кредитування
Рішення про надання кредитів позичальникам, незалежно від запрошуваного розміру кредиту, приймається колегіальне (Правлінням банку. Кредитним комітетом, і т. ін.) більшістю голосів і оформляється протоколом.
Фахівці кредитного підрозділу ще до укладення кредитної угоди між банком-кредитором і позичальником повинні чітко і глибоко:
- вивчити і проаналізувати надані позичальником документи, його кредитну історію, здійснити перевірку і обстеження діяльності суб'єкта господарювання;
- здійснити оцінку кредитоспроможності позичальника та гаранта чи поручителя;
- проаналізувати техніко-економічне обгрунтування заходу що пропонується до кредитування, оцінити його ефективність, окупність;
- визначити ступінь ризику кредитної операції;
- визначити умови кредитування: розмір кредиту, порядок його надання, строк користування та строки погашення, розмір відсоткової ставки, строки
сплати відсотків, економічні санкції в разі невиконання умов договору;
-здійснити експертизу проектно-кошторисної документації або внести пропозицію щодо залучення до цієї роботи фахівців зі сторони.
Фахівці служби безпеки або працівники, відповідальні за забезпечення безпеки кредитної діяльності:
- перевіряють достовірність документів, наданих позичальником для одержання кредиту;
- вивчають історію взаємовідносин позичальника з фінансовими установами;
- перевіряють надійність партнерів -позичальника, які причетні до кредитної операції, реальність виконання ними своїх зобов'язань;
- перевіряють наявність майна, яке пропонується у заставу, визначають можливість та доцільність прийняття банком такої застави;
-здійснюють контроль за зберіганням заставленого майна;
- у разі невиконання позичальником умов кредитного договору вживають заходів щодо задоволення вимог банку за рахунок предмета застави.
Фахівці юридичного відділу:
- розглядають наявність і правильність оформлення установчих документів, реєстраційних свідоцтв, патентів, ліцензій на здійснення різних видів господарської діяльності, документів, які підтверджують право оренди, володіння землею, майном, гарантують здійснення кредитної операції.
- розглядають договори (контракти, що супроводжують кредитну операцію).
Кожна із зазначених служб готує і подає кредитному комітету свої висновки щодо можливості та умов видачі кредиту, його суми, строку, умов погашення, відсоткових ставок, форми забезпечення зобов'язань.
На підставі висновків служб банку кредитний комітет приймає відповідне рішення, яким дає свою згоду на надання кредиту. Цим завершується четвертий етап процедури отримання кредиту [4].
2.1.4 Укладення кредитного договору
Важливим етапом процедури отримання кредиту є укладення кредитного договору (угоди).
Відповідно до Положення «Про кредитування», кредитні договори укладаються тільки в письмовій формі. Кредитний договір може бути Укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами,
так і шляхом обміну листами, телеграмами підписаними стороною, яка їх
надсилає
Кредитний договір, як правило має таку структуру:
1. Ввідна частина.
2. Загальні положення.
3. Предмет договору.
4. Умови надання кредиту.
5. Права та обов'язки позичальника.
6. Права та обов'язки банку.
7. Особливі умови.
8. Відповідальність сторін.
9. Юридичні адреси, реквізити та підписи сторін.
Приклад структури кредитного договору е зразком, який може мінятись у залежності від об'єму, виду і терміну надання кредиту, постійності кредитних зв'язків клієнта із банком, наявності в даному банку розрахункового рахунку, ступеня інформованості банку про клієнта, його фінансового стану тощо.
Основні вимоги до кредитних договорів:
а) кредитний договір між банком і позичальником укладається тільки в письмовій формі, в іншому випадку він буде вважатись недійсним. Внесення змін до кредитного договору в односторонньому порядку без згоди обох
сторін не допускається;
б) внесення змін та доповнень до кредитного договору оформлюється додатковою угодою;
в) право підпису кредитного договору належить керівним особам банку та позичальника, або уповноваженим на це особам. Підписи уповноважених осіб банку та позичальника скріплюються печатками. Якщо кредитний Договір складено на кількох аркушах, то на кожному аркуші проставляються підписи керівників банку та позичальника [4].
Підготовка і укладення кредитного договору потребує напруженої і кваліфікованої роботи кредитора і позичальника. В цій справі, яка є надто важливою, нема дрібниць, на які можна було б не звертати уваги.
Кожному банку потрібно розробити типові форми кредитних договорів, які б періодично доповнювались і коректувались з розрахунком накопиченого досвіду. Застосування типових форм кредитних договорів, які розроблені головним банком повинні бути обов'язковими і для філій.
Юридичне і економічно грамотно складені типові форми кредитних договорів можуть сприяти зниженню кредитного ризику конкретних кредитних угод.
2.2 Видача і погашення кредиту 2.2.1 Порядок видачі кредиту
Після укладення кредитного договору наступним етапом процедури отримання кредиту є надання кредиту позичальникові. Тому кредитний відділ дає розпорядження операційному відділу про відкриття рахунку для обліку.
Видача кредиту проводиться в порядку, передбаченому в кредитному договорі.
Завантажити реферат