1) Нерухоме майно, власником якого є заставодавець (не обов’язково позичальник), що вiльне вiд iнших зобов’язань i вiд заборони вiдчудження.
Договiр про iпотеку (заставу пiдприємства, споруди, будiвель, iнших об’єктiв, безпосередньо зв’язаних з землею, разом з вiдповiдною земельною дiлянкою або правом користування нею) повинен бути нотарiально посвiдчений. У договорi необхiдно передбачити, що нотарiальна контора одночасно з посвiдченням договору накладає заборону на вiдчуження предмета iпотеки.
2) Транспортнi засоби, як правило, новi чи майже новi (2-3 роки), при цьому транспортний засiб, а також документи на нього передаються до банку на вiдповiдальне зберiгання на строк дiї договору застави.
У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, транспортнi засоби, космiчнi об’єкти, товари в оборотi або переробцi, договiр застави повинен бути нотарiально засвiдчений на пiдставi вiдповiдних правоустановчих документiв.
Заставодавцем може бути не позичальник, а третя особа (майновий поручитель), якiй предмет застави належить на правах власностi або повного господарського вiдання.
При визначеннi вартостi майна, що передається у заставу, слiд виходити з його балансової вартостi (з урахуванням дооцiнки й уцiнення) та можливої цiни реалiзацiї.
Вартiсть заставленого майна повинна бути достатньою для погашення позички, процентiв за користування нею, неустойки, передбачених кредитним договором, витрат по зберiганню заставленого майна, а також передбачати податок на добавлену вартiсть, сплата якого проводиться з обороту по реалiзацiї предмета застави, та iншi витрати.
3) Цiннi папери чи корпоративнi права (акцiї, облiгацiї, частки у статутному фондi третiх пiдприємств, сертифiкати).
Найнадiйнiшими цiнними паперами є акцiї самого банка-кредитора чи облiгацiї державної внутрiшньої позики.
Лiквiднiсть iнших цiнних паперiв i корпоративних прав далеко не завжди однозначна i потребує ретельного вивчення у кожному конкретному випадку. Якщо банк i погодиться надати кредит пiд таке забезпечення, то з великими фiнансовими втратами для клiєнта. Бiльш надiйними є акцiї банкiв, що не є потенцiйними банкрутами, при наявностi вiдповiдної довiдки про їх 100%-ву оплату.
Згiдно вищеназваним рекомендацiям цiннi папери можуть бути прийнятi в заставу за умови передачi заставодавцем банку цiнних паперiв на зберiгання, а також обов’язкової реєстрацiї цiєї справи в органiзацiї, що надала цiннi папери.
4) Товарно-матерiальнi цiнностi: високолiквiднi товари на складi, бажано на складi банка, встановлене обладнання, що залишається у користуваннi заставодавця.
При заставi товарiв в оборотi й переробцi допускається змiна складу i натуральної форми предмета застави (товарних залишкiв, сировини, матерiалiв, напiвфабрикатiв, готової продукцiї i т.п.) за умови, що їх загальна вартiсть не стане меншою вiд зазаначеної в договорi застави. З 1996 року заставою може виступати державна власнiсть. Дозвiл на її заставу надають регiональнi управлiння Фонду державного майна.
Таким чином, об’єктом застави може бути будь-яке майно (основнi засоби, виробничi запаси, готова продукцiя, товари, цiннi папери – акцiї, облiгацiї, сертифiкати, iнше майно), яке належить заставодавцю на правах власностi i може бути вiдчужено ним згiдно з законодавством i на яке може бути звернено стягнення.
При кредитуваннi сiльськогосподарських товаровиробникiв заставою з iншим майном одночасно може бути передбачена застава майбутнього врожаю сiльськогосподарських культур. При прийняттi в заставу майбутнього врожаю слiд мати на увазi, що посiви повиннi бути обов’язково застрахованi на випадок їх загибелi та iнших несприятливих обставин. У договорi про заставу повинно бути передбачено, що в разi загибелi сiльськогосподарської продукцiї (посiвiв) банку-заставодержателю надається в першу чергу право задоволення вимог по погашенню кредиту з страхового вiдшкодування в межах суми застави.
Iнвестицiйнi кредити надаються в основному пiд заставу об’єктiв незавершеного будiвництва, обладнання, якi належать позичальнику на правах власностi. При прийняттi в заставу незавершеного будiвництва позичальником повинна бути проведена його iнвентарiзацiя, а в окремих випадках – за участю банку-кредитора.
Крiм застави в якостi забезпечення кредиту банком може бути прийнята порука чи гарантiя юридичної особи, при цьому ця гарантiя надається чи у виглядi вiдповiдної застави чи поручителем (гарантом) повинна бути особа з вiдомою банку платоспроможнiстю.
Договiр поручительства складається обов’язково в письмовiй формi i включає в себе вiдповiдальнiсть поручителя за виконання в повнiй сумi зобов’язань по поверненню позички, що надається банком-кредитором, та належних процентiв за її використання в разi невиконання позичальником зобов’язань по поверненню боргу банку згiдно з кредитним договором, а також зобов’язання солiдарної вiдповiдальностi з позичальником перед банком-кредитором за виконання зобов’язань по поверненню позички.
Вiдносини по забезпеченню кредитного договору гарантiєю можуть бути оформленi у виглядi гарантiйного листа, наданого органiзацiєю-гарантом. У цьому випадку банк-кредитор зобов’язаний письмово повiдомити гаранта про прийняття гарантiйного листа як забезпечення по кредитному договору.
Якщо по закiнченні мiсячного строку з дня отримання поручителем (гарантом) претензiї банк-кредитор не одержить вiд поручителя (гаранта) кошти в погашення заборгованостi по кредиту i процентах у повнiй сумi, питання про стягнення з поручителя (гаранта) коштiв необхiдно вирiшувати через суд або арбiтражний суд в установленому законом порядку.
Найбiльш припустимим варiантом гарантованого кредиту є гарантiя уряду України чи гарантiя акцiонера банка (в межах вартостi належних йому акцiй). Потiм iде гарантiя банка з числа перших 10-20 за ступенем надiйностi, що працюють на протязi чотирьох-п’яти рокiв без особливих проблем.
Врештi-решт може бути прийнята гарантiя прибутково працюючого на протязi кiлькох рокiв пiдприємства, що має реальнi активи i обороти, арбiтражнi дiї по вiдношенню до якого могли би бути успiшними.
У свiтовiй практицi як забезпечення кредиту застосовується страхування кредитних ризикiв.
Страхування вiдповiдальностi позичальника за непогашення кредиту повинно проводитися у повнiй сумi виданого кредиту i процентiв за користування ним. Одночасно з пiдписанням кредитного договору або в перiод дiї договору страхування страхувальником (позичальником) може бути переуступлено банку право вимоги вiд страховика сплати страхового вiдшкодування шляхом укладення вiдповiдного договору.
В Українi така форма забезпечення використовувалася в 1994–1995 роках, однак в теперiшнiй час вона використовується рiдко, оскiльки бiльшiсть вiтчизняних страхових компанiй не є достатньо мiцними, щоб компенсувати збитки банка при настаннi страхового випадку, а послуги iноземних страхових компанiй для вiтчизняних позичальникiв доки недоступнi.
Наступна ознака класифiкацiї кредитiв, що надаються комерцiйними банками, – за методами надання.
Завантажити реферат