Структурні аспекти вдосконалення банківської системи України.
Поглиблення банківської реформи та всебічне зміцнення на цій основі банківської системи, забеспечення на ділі її ефективної підтримки з боку держави розглядається як одне з пріоритетних завдань економічної політики. Без кваліфікованого здійснення радикальних заходів у цій сфері економічної діяльності, вирішення всього комплексу завдань ринкової трансформації адміністративної економіки, забеспечення її цивілізованого функціонування неможливо.
Основна спрямованість подальшого реформування банківської системи пов’язується з утвердженням на ділі функціонально розглянутої дворівневої структури банківських відносин, що передбачає забеспечення Національним банком країни стабілізацію грошового обігу, з одного боку, і здійснення всього комплексу банківських послуг комерційними банками, з іншого. З цією метою потрібно здійснити таку систему заходів:
· Суттєво прискорити розробку та прийняття комплексу законів про банківську та кредитну діяльність.
· Здійснювати політику, спрямовану на зміцнення авторитету Національного банку України. Підтримувати принцип самостійності НБУ і його виключної підзвітності Верховній Раді. Верховна Рада має ухвалити постанову “Про регламент підзвітності НБУ Верховній Раді”.Ініціюватиметься також утвердження конституційної норми, за якої голова НБУ призначатиметься на 8 років, що сприятиме стабільності керівництва НБУ. З метою узгодження різних нарямків фінансової та грошово-кредитної діяльності ііціюватиметься заснування Міжвідомчої консультативної Ради по банках.
· Відповідно до існуючої світової практики необхідно утворення автономної від НБУ системи органів по здійсненню реєстрації банківських установ та нагляду за банківською діяльністю.
· Має бути розроблена та здійснена комплексна програма розширення мережі, зміцнення та підвищення ролі у ринковій трансформації економіки комерційних банків, скасування їх дискрімінаційного оподаткування, прийняття нормативних актів, що мають забеспечити правову основу беспосередньої участі комерційних банків у приватизаційному процесі, санації збиткових підприємств, зрощування капіталів промисловості та банків і утворення на цій основі конкурентноздатного національного фінансового капіталу.
· Необхідно створити систему швидкого реагування на виникнення системного ризику для банківської системи в цілому, яка б включала, по-перше, механізм оперативної, бажано щоденної, оцінки стану банківської системи, однозначний об’єктивний механізм державної підтримки банківського сектора у разі виникнення несприятливого системного ризику. По-лруге, необхідно створити для суб’єктів економіки можливість вчасно оцінювати фінансовий стан будь-яких банків України. Для цього необхідно розробити офіційну методику оцінки стану банку на основі його звітної статистики, з врахуванням української специфіки.
· З метою захисту вкладів громадянтреба створити Міжбанківський фонд обов’язкового страхування банківських вкладів фізичних осіб, який матиме статус юридичної особи.
· Необхідно створити дійовий механізи застави майна.
Заключення
Завершення структуризації банківської системи за дворівневим приципом водночас не можна вважати остаточним завершенням процесу її формування, адже організаційна структура банківської системи ринкового типу має включати також мережу допоміжних організацій, які забеспечують нормальну діяльність кредитних установ, сприяючи функціонуванню складного механізму взаємозв’язків банків із суб’єктами економічних відносин, що діють у різних секторах господарства країни. На практиці в організаційному плані реалізація допоміжних функцій забеспечується елементами, які у своїй сукупності являють собою інфраструктуру банківської системи, що у нормальних ринкових умовах повинна охоплювати інформаційне, технічне, науково-методичне, кадрове та законодавчо-правове забеспечення діяльності банків.
Без цих елементів інфраструктури нормальне функціонування банків в умовах ринку неможливе. Тому необхідність інтегрування їх до банківської системи об’єктивно випливає з потреби всебічного регулювання діяльності кредитних установ, включаючи також діяльність допоміжних організацій в інтересах розвитку всієї банківської системи відповідно до потреб суб’єктів економічних відносин, яких вона обслуговує.
Таким чином, банківська система в умовах ринку попри належний рівень капіталізації банківських установ та розвиток різних видів спеціалізованих комерційних банків нарівні з банками універсальними, що в сукупності утворюють другий рівень системи, має включати також інфраструктуру, яка обслуговує обидві рівні – верхній і нижній, забеспечуючи нормальне функціонування банківської системи загалом.
Глибоку кризу банківської діяльності не можна подолати суто банківськими заходами, крудитними, монетарними інструментами, бо її першопричини криються в економіці. Саме тому потрібно ставити питання про економіку і банки, а не суто банківську проблему.
Використана література:
1. М.І.Савлук “Вступ до банківської справи” К.: Лібра, 98
2. Л.Д.Кучма “Шляхом радикальних економічних реформ” К.: Поліграфкнига, 94.
3. Т.Андрушків. Банки як суб’єкти фінансових ринків України: роль і перспективи // Банківська справа. – 1998 - № 2
4. В.О.Паламарчук, О.К.Бойченко. Банківська діяльність за умов перехідної економіки: економіко-правові аспекти // Фінанси України. – 1998 - № 3
5. О.В.Дзюблюк. Структурні аспекти вдосконалення банківської системи країни // Фінанси України. – 1999 - № 1
6. І.Гуцал, Я.Чайковський. Банківська система України: стан і перспективи // Банківська справа. – 1998 - № 2
Завантажити реферат