Фізіологія втоми

ВСТУП

Життя сучасної людини стало надмірно напруженим. Нервові стреси, негативні эмо­ции, фізичні і розумові перевантаження сьогодні - рядові явища повсякденності. Перенапруження і перевтома виникають на роботі, на вулиці і навіть вдома. Невміння правильно працювати і відпочивати приводить до спроб підбадьорити нервову систему. Використовуються не тільки чай і кава, але і інші різноманітні стимулятори, нерідко нікотин, а деколи і алкоголь. Це небезпечний шлях, що дає лише ілюзійний ефект, а насправді веде до перевтоми.

Проблема боротьби зі втомою із проблеми чис­то медичної переростає в соціальну. Через не­дооцінку способи відновлення і підтримки працездатності підривається здоров'я багатьох і багатьох людей, суспільство втрачає мільярди, знижуються темпи зростання продуктивності праці.

1. АБЕТКА ПРАЦЕЗДАТНОСТІ

Що таке працездатність? Як правило, відповідають, що це здібність до виконання роботи. Про діяльність організму, що відповідає за відновлення втрачених за­трат, як правило, забувають. Тому правильніше бу­дет сказати, що з фізіологічної точки зору працездатність визначає можливості організму при виконанні роботи до підтримки структури і енергозапасів на заданому рівні. Відповідно до двох основних типів робіт - фізичної і розумової розрізняють фізичну і розумову працездатність.

Працездатність людини протягом трудового дня неоднакова. Можна говорити про ряд її послідовних етапів (рис. 1). Перший етап - впрацьовування - доводиться, як правило, на першу годину (рідше на дві години) від початку роботи. За цей час про­ходит повний вихід організму зі сну і відновлення динамічного стереотипу. Другий етап - стійкої працездатності - триває подальші 2-3 годин, після чого працездатність знову понижується (етап некомпенсованої втоми). Ці три етапи повторюються двічі за трудовий день: до обідньої перерви та після нього.

Таким чином, на протязі доби крива працездатності виглядає хвилеподібно Максимальні підвищення спостерігається в 10-13 та 17-20 годин. Мінімум працездатності припадає на нічні години. Але і в цей час спостерігаються фізіологічні підвищення з 24 до 1 години ночі і з 5 до 6 годину ранку.

За результатами багаторічних дослідженні біоритмолога з Владивостоку кандидата медичних наук Л. Я. Глибіна можна вважати, що періоди подйому працездатності в 5-6, 11-12, 16-17, 20-21 24 - 1 годину чергуютьсч з періодами її спаду в 2-3, 9-10 14-15, 18-19, 22-23 години. Це потрібно враховувати при організації режиму праці і відпочинку.

Цікаво, що протягом тижня відмічаються ті ж три етапи. В понеділок людина прохо­дит стадію впрацьовування, у вівторок, середу і четвер має стійку працездатність, а в п'ятницю і суботу у нього розвивається втома.

Чи існує зміна працездатності на протязі тривалих періодів часу: міся­ця, року або декількох років? Добре відомо, що працездатність жінок залежить від

місячного цик­лу). Вона знижується в дні фізіологічного стресу: на 13-14-й день циклу (фаза овуляції), перед менструації і під час них. У чоловіків подібні зміни гормонального фону виражені слабко.

В перехідний час року, особливо навесні, у багатьох людей понижується інтерес до роботи. Цей стан називають весняною втомою.

2. ПАРАДОКСИ ВТОМИ

Тривалий час вчені вважали втому негативним явищем, якимсь проміжним станом між здоров'ям і хворобою. Німецький фізіо­лог М. Рубнер на початку XX в. висловив припущення, що людині відпущено на життя певна кількість калорій. Оскільки втома є «витратником енергії», воно веде до скорочення життя. Деяким прихильникам цих поглядів навіть вдалося виділити з крові «токсини втоми», що скорочують життя. Проте, час не підтвердив цієї концепції.

Вже в наші дні академік АН УРСР Р. В. Фольборт провів переконливі дослідження, що показали що це є природним збудником процесів відновлення працездатності. Тут діє закон біологічного зворотного зв'язку. Якби організм не стомлювався, то не відбувалися б і відновні процеси. Чим більша втома (звичайно, до певної межі), тим сильніше стимуляція відновлення і тим вище рівень наступної працездатності. Важливо і те, що в пе­ріод відновлення відбувається «поточний ремонт» органів і тканин, посилюються процеси регенерації, заживления ран. Все це говорить про те, що втома не руйнує організм, а підтримує його. Підтвердженням цього висновку є дослідження і радянського фізіолога професора І. А. Аршавського, в ходу якого було встановлено, що фізичні навантаження не скорочують, а, навпаки, збільшують

тривалість життя.

Одне з найбільш повних визначень стану втоми дали радянські учені В. П. Загрядский і А. З. Егоров: «Втома - виникаює внаслідок роботи, це- тимчасове погіршення функціонально­го стану організму людини, що виражається в зниженні працездатності, в неспецифічних змінах фізіологічних функцій і у ряді субєктивных відчуттів, об'єднуваних відчуттям втоми».

Чому ж така найкорисніша річ має негативне забарвлення: знижується інтерес до роботи, погіршується настрій, нерідко виникають хворобливі відчуття в тілі?

Прихильники емоційної теорії пояснюють: що це відбувається, якщо робота швидко наскучила. Інші основою втоми вважають конфлікт між не­бажанням працювати і примушенням до праці. Найбільш доведеною зараз вважається діяльна теорія. Вона заснована на установочної моделі поведінки, розрахованої радянським психологом Д. Н. Узнадзе. Згідно цієї моделі потреба, що спонукає людину до роботи, формує у нього стан готов­ности до дії або установку на працю. Дійс­но, в пориві творчості люди звичайно не відчувають втоми. А як легко сприймаються студентами перші лекції. Позитивна установка на фізичні вправи дає не втому, а м'язову радість. Установка психологічно підтримує то­нус організму на належному рівні. Якщо вона згасає, то і виникає неприємне відчуття втоми. Відповідно, тільки від нас з вами залежить відчуття втоми як хворобливого явища або як задоволення. Уміють же спортсмени, туристи і просто досвідчені фізкультурники сприймати втому, як мязеву радість. Коли втома стає звичною, потреба в праці включає додаткові резерви тонусу організму і формує відчуття легкості, підйому, приливу сил, творчиого на­строю.

3. ОЗНАКИ ВТОМИ:

- помилки, запізнювання;

- голова часто киває вперед (клює носом), з'являється нав'язливе позіхання, очі насилу розкриваються; в очах щось коле (пісок в очах);

- рухи сповільнюються, загальмовуються, хочеться змінити позу;

пересихає в роті;

- уява блукає, думки плутаються;

- приємні марення і байдужість до поточних справ;

- мимовільні перемикання або відключення уваги.

Монотонна робота, одноманітна музика, тривале зосередження погляду в одному напрямі на екрані комп'ютера можуть прискорити настання втоми.

При втоміі особливо страждає увага. Воно погіршується по всіх показниках. Втома руйнує навики, особливо складні. В цьому стані для виконання навіть найзвичніших дій потрібен вольовий контроль. Перевтома веде до втрати навіть самої здатності відновлювати сили. Втома, проте, небезпечна ще і тим, що її можна і не відчути.