Технологія вирощування рису

План

I. Народно-господарське значення рису

II. Морфологічні та біологічні особливості рису

Морфологія рослини рису

Ботанічне походження

Корнева система

Будова листя

Суцвіття

Біологічні особливості

Відношення до грунту

Відношення до тепла

Відношення до вологи

III. Технологія вирощування

Сорти і гібриди

Обробіток грунту

Внесення добрив

Місце в сівозміні

Догяд за посівами

Збирання врожаю

Література

Народно-господарське значення рису

Рис у світовому землеробстві є основ­ною продовольчою культурою, продукцією якої харчується приблиз­но полонина людей земної кулі, які прожинають переважно у таких країнах, як Китай, Індія, Па­кистан. Індонезія, Японія та Ін.

За посівними площами (140 млн га) та валовими .зборами зерна (понад 170 млн т) рис є третьою у світі зерновою культурою після пшениці та кукурудзи.

В якості харчового продукту рис використовується у вигляді кру­пи, яка містить до 75 % вуглеводів, 88 % крохмалю, до 7,7 % білків, до 0.5 % цукру, 1 % олії, вітаміни ВІ, Ва, РР. Рисова крупа відзнача­ється низьким вмістом клітковини - всього 0,3 %, тому добре за­своюється організмом людини і є дієтичним продуктом харчування. Хворим рекомендується вживати рисовий відвар, який має цілющі властивості.

Відходи від переробки рису на крупу у вигляді борошна із вміс­том до 11 % білка використовують як концентрований корм у тва­ринництві.

З рисового борошна і зародків зерна виробляють різні фармацев­тичні препарати (фітин та ін.), вітаміни. Зародки, крім того, є сиро­виною для виробництва олії, яку використовують у миловарінні, для виготовлення свічок. З битого зерна виробляють крохмаль, спирт, рисову пудру.

Велике значення має рисова солома, з якої виробляють високо­якісний папір, картон, мішковину, різні побутові вироби - міцні елегантні капелюхи, жіночі сумки тощо. Кормові якості рисової со­ломи і полови невисокі

Морфологічні та біологічні особливості рису

Морфологія рослини рису

Систематиками описано 23 види рису. Серед них лише один поширений у зоні субтропіків і південних районах країн помірного клімату - рис посівний (Orysa sativa) Вирощують його і в нашій країні. Цей вид поділяють на два підвиди рис звичайний з довжиною зерні­вок 5-7 мм і короткозерний з довжиною зернівок до 4 мм. У нас більше впрошують рис звичайний. Цей підвид поділяється па дві гілки - індійську і янонсько-китаііську. У індійської гілки відношення довжини зернівки до ширини 3: 1, у японсько-китайської - 1,4-2,9 : 1. У рису виділяють багато різновидів.

Коренева система рису мочкувата, складається з 100 - 200 коренів. Корені ніжні, мало галузяться, основна маса розміщується в шарі 20 - 25 см, 10 – 15 % проникає до 10 см, а окремі з них - до 60 - 90 см. Характерно те, що в коренях є розвинена повітроносна тканина (аеренхіма), завдяки якій в умовах затоплення підтриму­ється необхідна концентрація кисню в коренях.

Листки рису лінійно-ланцетні, по краях гилчасто-зазублені, 20 -30 см. завдовжки і 1,5 – 2,5 см. завширшки.

Стебло - соломина 80—120 см. заввишки, з 8-13 вузлами, схильна до гілкування. Воно добре кущиться, утворюючн 3-5 про­дуктивних пагонів.

Суцвіття - малорозгалужена волоть 20-30см. завдовжки, має 80 - 250 колосків. Колоски одноквіткові з широкими ребристим и лусочками, тичинок шість. Рослина самозапильна.

Біологічні особливості

Відношення до грунту

На відміну від інших круп'яних культур, рис вирощують тільки при зрошенні в південних об­ластях України. Грунти тут характеризуються низькою природною родючістю, тому одержання високих і сталих урожаїв неможливе без освоен­ия сівозмін з багаторічними травами, посіву си­дератів, внесення оптимальних норм органічних і мінеральних добрив. Беззмінне вирощування ри­су призводить до значного засмічення полів спе­цифічною рослинністю, погіршення фізичних яко­стей грунту і ного виснаження.

Пеззмінпо сіяти рис можна не більше З- 4 ро­ків після пласта багаторічних трав з обов'язко­вою сівбою сидератів або внесенням органічних добрий після двох років вирощування рису.

Створення оптимальних ґрунтових умов з урахуванням меліоративного стану рисової зро­шувальної системи, попередника, природної ро­дючості грунтів, сорту, системи захисту і удоб­рення, режиму зрошення є основою одержання сталого врожаю з доброю якістю зерна

Відношення до тепла

Рис – теплолюбна рослина, проростання насіння якої з утвороппям нормально розвинутих ростків відбувається при температурі 13''. Однак цей процес відбувається активно й тоді, коли температура проіягом доби піднімається до вка­заного рівня лише вдень, а вночі опускається на­віть до нуля, то не завдає шкоди проростаючому насінню. Така важлива біологічна особливість рису дає можливість почниати сівбу при підвищенні середньодобової температури грунту па глибині зростання насіння до 8". У цей період максимальна температура, за багаторічними да­ними, вдень при ясній погоді стаповить ІЗ-14° , а вночі знижується до +3 .+40. За таких умов після сівби починається набубня­віння насіння, активізуються енергетичні й синтезуючі білок системи клітини зародка, а відтак починається ріст коріння.

У міру підвищення температури ці процеси посилюються, і через два-три тижні з'являються сходи рису.

На тривалість вегеїації рису суттєво впливає різке понижения температури у фазі достигання, коли настають холодні ночі і добові амплітуди температур повітря швидко зростають. За цих умов поживні речовини повільно переміщуються з листків до зернівок. У роки з теплою весною, жарким і сухим літом рис достигає раніше, но­го вегетаційний період коротший, а урожай вищий.

Відношення до вологи

Рис є гігрофільною рослиною. У більшості країн світу його виро­щують при затопленні шаром води до 15 см. Тільки в деяких місцях планети, наприклад на території Індонезії, де за вегетацію випадає близько 1000 мм опадів, рис можна вирощувати без додаткового за­топлення водою. Висока потреба рису у воді зумовлена особливос­тями волосків і слабкою всисною силою як коренів, так і листків. У зв'язку з цим він потребує також високої вологи приземного шару гювітря(не менш 70 - 80 %).

Транспіраційний коефіцієнт рису може сягати 800—1000, але при вирощуванні під шаром води він різко знижується і не переви­щує 100 - 500. Проте за такого відносно невисокого коефіцієнта транспірації для рису потрібні великі витрати води на випарову­вання — до 25-30 тис. м3/га.

У період вегетації потреби рису у волозі неоднакові. Наприклад, дружні сходи його з'являються при сівбі насіння у вологий, але не-затоплюваний ґрунт. Погано витримує рис затоплення товстим ша­ром води (понад 5 см) у фазі кущення, а в період максимальної по­треби до вологи - у фазі трубкування та викидання волоті його можна затоплювати шаром води до 15 см і більше. Після цього зно­ву знижуються вимоги рису до вологи І він достигає без затоплення.

Рис росте на ґрунтах різної родючості і механічного складу, які не схильні до заболочування, добре витримує беззмінне вирощу­вання на одному місці 3-4 роки. Кращими для нього є родючі ґрун­ти із слабкокислою реакцією ґрунтового розчину (рН 5,5-6,5), за якої стимулюється ріст кореневої системи і рослини краще засвою­ють поживні речовини (чорноземи, заплавні, важкі мулуваті).