Нарахування заробітної плати

З М І С Т

1. Порядокнарахуваннязаробітноїплати.

2. Облікмалоцінних і швидкозношуваних предметів

Література

1. Порядок нарахування заробітної плати

1.1. Організація оплати праці на підприємстві; види, форми і системи оплати праці.

Види заробітної плати. Заробітна плата посідає одне із центральних місць в обліку на підприємстві. Основою ор­ганізації оплати праці на підприємстві є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадо­вих окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (до­відники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт за їх складністю, а працівників - за­лежно від їх кваліфікації й відповідальності за розрядами тарифної сітки. Вона служить підставою для формування і диференціації розмірів заробітної плати.

Підприємства й організації при складанні трудової уго­ди встановлюють кожному працівникові розмір тарифної ставки (посадового окладу), види доплат, компенсаційні і гарантовані виплати, передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату пра­ці» заробітна плата - це винагорода, визначена, як прави­ло, в грошовому вимірнику, яку відповідно до трудової угоди власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата поділяється на основну, додаткову, інші зоохочувальні і компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу згідно з встановленими нормами (норми часу, ви­робітку, обслуговування, посадові оклади). Вона встанов­люється у вигляді тарифних ставок і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців. До до­даткової заробітної плати належать винагороди за працю понад встановлені норми, за трудові досягнення і винахідництво, а також особливі умови праці. Вона вклю­чає доплати і надбавки до тарифних ставок і посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством;

премії працівникам, керівникам, спеціалістам за виробничі результати, включаючи премії за економію конкретних видів матеріальних ресурсів; винагороди за вислугу років і стаж роботи; оплату щорічних і додаткових відпусток згідно із законодавством, компенсацій за невикористану відпустку тощо.

До інших заохочувальних і компенсаційних виплат нале­жать надбавки і доплати, не передбачені чинним законо­давством і понад встановлені розміри; винагороди за під­сумками роботи за рік; премії за винахідництво і раціона­лізацію; за створення, освоєння і впровадження нової техніки; за своєчасну поставку продукції на експорт; одно­разові заохочення окремих працівників за виконання особ­ливо важливих виробничих завдань тощо.

Вичерпний перелік основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат міститься в Інструкції по статистиці заробітної плати, зат­вердженій наказом Мінстату України від 11.12.95 №323.

Усі державні, кооперативні підприємства і господарські товариства повинні вести окремий облік:

фонду заробітної плати робітників і службовців:

— спискового складу,

— позаспискового (позаштатного) складу;

— разових та інших премій, які не включаються до фонду заробітної плати;

— інших грошових і натуральних виплат робітникам і службовцям.

Джерелами коштів на оплату праці на підприємствах є кошти, одержані в результаті їх господарської діяльності;

в бюджетних установах - асигнування з бюджету, а також частка доходів, одержаних у результаті їх господарської діяльності.

У підприємствах недержавної форми власності й об'єд­наннях громадян (кооперативах, спільних підприємствах з іноземними інвестиціями, акціонерних та інших господар­ських товариствах) оплата праці здійснюється відповідно до положень, передбачених установчими документами, з дотриманням норм і гарантій в оплаті праці відповідно до чинного законодавства.

Держава згідно з Законом України «Про оплату праці» здійснює регулювання оплати праці працівників підпри­ємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати, інших державних норм і га­рантій, а також шляхом прогресивного оподаткування до­ходів громадян.

Форми і системи оплати праці. На підприємствах засто­совують дві форми отати праці - відрядну і погодинну. Кожна з цих форм має різновиди (системи). Їик, відрядна форма оплати праці має системи: пряма відрядна, відряд­но-преміальна, відрядно-прогресивна, акордна. При прямій відрядній системі оплата праці здійснюється за кожну оди­ницю виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг). Відрядно-преміальна система передбачає, що робітникам, крім основного заробітку, нараховуються премії (за вико­нання норм виробітку, економію матеріалів, якість про­дукції тощо). Ця система стимулює покращення кількісних і якісних показників роботи, тому широко застосовується на підприємствах. При відрядно-прогресивній системі вико­нані роботи оплачуються: в межах норми - за твердими розцінками, понад норми - за підвищеними прогресивно-зростаючими розцінками. Ця система має обмежене зас­тосування (на найважливіших ділянках господарської ді­яльності), оскільки при її застосуванні темпи зростання за­робітної плати можуть випереджати темпи росту продуктивності праці, що може призвести до перевитрати фонду оплати праці, підвищення собівартості продукції. При акордній системі оплати праці норма і розцінка виз­начаються на весь комплекс виконуваних робіт (ремонт­них, будівельних тощо).

Погодинна форма оплати праці має дві системи: проста погодинна і погодинно-преміальна. При простій погодин­ній системі праця працівників оплачується виходячи тіль­ки з кількості відпрацьованого часу і тарифної ставки (по­садового окладу) відповідно до їх кваліфікації. При пого­динно-преміальнії'! системі до погодинної ставки (посадового окладу) за досягнення визначних показників працівникам виплачується премія. Економічна доцільність застосування тих або інших форм і систем оплати праці визначається їх стимулюючою роллю в підвищенні ефективності діяльності кожної ділянки і підприємства в цілому.

1.2. Порядок нарахування заробітної плати працівникам

Порядок нарахування заробітної плати, належної пра­цівникам підприємства, залежить від форм оплати праці, що застосовуються на підприємстві, і організації виконан­ня самих робіт (в, індивідуальному порядку чи бригадою).

При погодинній оплаті праці основним документом, який служить підставою для нарахування заробітної плати, є табель використання робочого часу (ф. № П-12 і № П-13). У цьому разі для розрахунку погодинного заробітку пра­цівника достатньо знати його розряд, погодинну тарифну ставку даного розряду і кількість відпрацьованих годин за табелем. При розрахунку заробітної плати за посадовим окладом останній зберігається при відпрацюванні всіх ро­бочих днів місяця. Якщо відпрацьована неповна кількість робочих днів, середньоденний заробіток перемножається на кількість відпрацьованих днів.