Зараз на Землі по поширеності ведуче положення займають чотири типологічні групи ґрунтів:
1) ґрунти вологих тропіків й субтропіків, переважно червоноземи й жовтоземи, для яких характерні багатство мінерального складу і велика рухливість органіки (більш 32 млн. км2);
2) родючі ґрунти саван і ступенів – чорноземи, каштанові і коричневі ґрунти з могутнім гумусовим шаром (більш 32 млн. км2);
3) убогі і вкрай хитливі ґрунти пустель і напівпустель, що відносяться до різних кліматичних зон (більш 30 млн. км2);
4) відносно бідні ґрунти лісів помірного пояса – підзолисті, бурі і сірі лісові ґрунти (більш 20 млн. км2).
Водна й вітрова ерозія
Причиною зниження біопродуктивності ґрунтів сільгоспугідь є зменшення запасів гумусу. Щорічні його втрати складають у середньому 0,62 т/га.
Згідно з прогнозом Інституту спостережень за станом світу (Нью-Йорк), при існуючих темпах ерозії й збезлісення до 2030 року родючої землі на планеті стане менше на 960 млрд. т, а лісів — на 440 млн. га.
Якщо зараз на кожного жителя планети приходиться в середньому по 0,28 га родючої землі, то до 2030 р. площа скоротиться до 0,19 га.
Щовесни з таненням снігів спочатку маленькі струмочки, а потім і гучні потоки спрямовуються по схилах у низини, змиваючи й несучи із собою відталий ґрунт. При бурхливому сніготаненні в ґрунті з'являються вимоїни — початок процесу утворення ярів.
Яри, віялом, що розходяться від центрального «стрижня» — балки, руйнують поля, луги, перерізають дороги. Нерідко довжина балки досягає десятків кілометрів, а ярів — декількох кілометрів. Вчасно не зупинений яр росте вглибину і вшир, захоплюючи усе більше й більше родючої землі.
Найчастіше яри зароджуються на схилових пасовищах із сильно рідким травостоєм. Однак там, де добре розвитий травостій, навіть на дуже крутих схилах нові яри, як правило, не утворяться. До того ж створення гарного рослинного покриву сприяє різкому підвищенню продуктивності всіх земель.
Швидкість ерозії перевищує швидкість природного формування й відновлення ґрунту. Забруднення водойм продуктами водної ерозії по своїх негативних наслідках не уступають впливу скидання забруднених промислових стоків. Зниження врожаю на ерозійних ґрунтах складає 36—47%.
Інше лихо — вітрова ерозія, викликуване курними бурами. Вітер піднімає хмари пилу, ґрунту, піску, мчить їх над широкими степовими просторами, і все це осідає товстим шаром на землю й поля. Іноді наноси бувають до 2—3 м висотою. Гинуть посіви і сади. Вітер видуває шар ґрунту на 16—25 см, піднімає її на висоту 1— 3 км і переносить на величезні відстані. Не раз уже фіксувався перенос курних бур з Африканського континенту на Американський. Наприклад, після курної бури, що розігралася у Східній Україні, частки ґрунту були виявлені на снігу Фінляндії, Швеції та Норвегії.
Відмінність вітрової ерозії від водної виражається в тім, що перша не зв'язана з умовами рельєфу. Якщо водна ерозія спостерігається при визначеному ухилі, то вітрова може спостерігатися навіть на зовсім вирівняних майданчиках. При водній ерозії продукти руйнування переміщуються тільки зверху вниз, а при вітровий — не тільки по площині, але й нагору.
Важливою відмінністю цих двох типів ерозії є те, що при вітровій ерозії відбувається видування лише механічних елементів ґрунту, а при водної — не тільки змиваються частки ґрунту, але одночасно відбувається розчинення в потоковій воді живильних речовин, видалення їх.
При інтенсивній ерозії вимоїни, вибоїни, яри перетворюють сільськогосподарські угіддя в незручні землі, утрудняють обробку полів. Змиваний шар ґрунту виноситься в ріки й водойми, викликає їх замулювання.
Руйнівна ерозія виникає й розвивається при відсутності або слабкій захищеності ґрунту культурними сільськогосподарськими рослинами від впливу (ударів) дощових крапель, зливових струменів і поталих вод. Тому чим дружніше сходи і чим швидше розвиваються й стуляються культурні рослини, тим краще захищений ґрунт від впливу води, що руйнує, і вітру.
У результаті ерозії в ґрунтах зменшується зміст азоту і засвоюваних рослинами форм фосфору й калію, ряду мікроелементів (йоду, фтору, міді, цинку, кобальту, марганцю, нікелю, молібдену, селену), від яких залежить не тільки врожай, але і якість сільськогосподарської продукції, продуктивність тварин, а також бути причиною виникнення ендемічних захворювань серед населення. За даними різних досліджень вміст, наприклад, йоду в рослинній та тваринній продукції в окремих районах Полісся в 10–20 разів нижчий, ніж в аналогічних продуктах США, Японії та інших країн.
Ерозія сприяє прояву ґрунтової посухи. Це порозумівається не тільки тим, що значна частина опадів стікає зі схилів, але і тим, що на еродованих ґрунтах із поганими фізичними властивостями збільшується втрата вологи. Посуху в районах прояву ерозії нерідко називають «ерозійною посухою».
У зв'язку зі змивом мінеральних елементів харчування рослин, посиленням ґрунтової посухи, погіршенням фізичних властивостей ґрунтів, зниженням їхньої біологічної активності на схилах з еродованими ґрунтами різко знижується врожай оброблюваних культур.
Найважливішу роль у боротьбі з ерозією ґрунтів грають захисні сівозміни, агротехнічні й лісомеліоративні заходи, будівництво гідротехнічних споруджень та ін., що захищають ґрунт.
Заходи щодо боротьби з ерозією ґрунтів
Сівозміни, що захищають ґрунт
Щоб захистити ґрунти від руйнування, необхідно правильно визначити склад оброблюваних культур, їхнє чергування й агротехнічні прийоми. При сівозмінах, що захищають ґрунт виключають просапні культури (тому що вони слабко захищають ґрунт від змиву, особливо навесні і на початку літа) і збільшують посіви багаторічних трав, проміжних підсівних культур, що добре захищають ґрунт від руйнування в ерозійне небезпечні періоди і служать одним із кращих способів окультурення еродованих ґрунтів.
На схилах крутістю до 3—5° із слабко - і середньо - змитими ґрунтами, де з'являється небезпека прояву ерозії, перевагу в сівозмінах віддають травам і однолітнім культурам суцільної сівби. На більш крутих схилах (крутість 5—10°), в основному із середньо - і сильно змитими ґрунтами, у сівозмінах збільшують посіви багаторічних трав і проміжних культур, що добре захищають ґрунт від ерозії.
Агротехнічні проти ерозійні заходи
Ґрунт на схилах різко відрізняється від ґрунтів на рівнинних ділянках, тому і прийоми землеробства в першому випадку повинні мати специфічний характер.
Найбільш простими заходами щодо регулювання поверхневого стоку поталих вод є оранка, культивація і рядовий посів сільськогосподарських культур поперек схилу, по можливості паралельно основному напрямку горизонталей.
Один із найбільш ефективних прийомів, що захищають ґрунт, на землях на схилі — заміна відвальної оранки обробкою ґрунту без обороту шару.
Лісомеліоративні проти ерозійні заходи
У комплексі мір, спрямованих на боротьбу з водною й вітровою ерозією ґрунтів, важливе місце належить агролісомеліорації через її дешевину й екологічну нешкідливість. Створенням захисних лісонасаджень займаються в Україні спеціалізовані станції, що захищають ліси. Основними лісомеліоративними протиерозійними заходами є:
Завантажити реферат