Закон встановлює нерівні можливості для громадян України як виборців щодо одержання інформації про кандидатів у депутати в одномандатних і багатомандатному загальнонаціональному виборчих округах.
а) Якщо в одному випадку, в одномандатному виборчому окрузі, окружна виборча комісія публікує повні відомості про зареєстрованих кандидатів (п.6 Стаття 25 Закону), то в іншому випадку, в багатомандатному загальнонаціональному окрузі, - Центральна виборча комісія публікує лише "список кандидатів у депутати" (п.4 Статті 24 Закону).
б) Якщо в одному випадку, в одномандатному виборчому окрузі, окружна виборча комісія виготовлює за рахунок коштів Державного бюджета виборчий плакат у кількості 2000 примірників, де крім передвиборної програми обов'язково вміщується на 2 сторінках автобіографія кандидата (п.п.1-3 Статті 34 Закону), то в іншому випадку, в багатомандатному загальнонаціональному окрузі, - Центральна виборча комісія виготовлює за рахунок коштів Державного бюджета виборчий плакат у кількості понад 150000 примірників, де вміщується лише текст, погоджений з політичною партією, без вимоги публікації відомостей про кандидатів списку політичної партії (п.п.1, 3 Статті 33 Закону).
в) Якщо в одному випадку, в одномандатному виборчому окрузі, до виборчого бюлетеня вносяться повні відомості про кожного кандидата (п.4 Статті 40 Закону), то в іншому випадку, в багатомандатному загальнонаціональному окрузі, - такі відомості вносяться до виборчого бюлетеня лише щодо п'яти кандидатів з 225-ти, внесених до списка (п.3 Статті 40 Закону).
Таким чином, Закон встановлює принципово відмінні вимоги щодо інформування виборців про кандидатів у депутати для різного типу виборчих округів. Практична відсутність інформації про кандидатів у депутати в багатомандатному виборчому окрузі у порівнянні з обов'язковим інформуванням про кандидатів у депутати в одномандатному виборчому окрузі є очевидним порушенням конституційного принципу рівного виборчого права (Статті 71, 76 Конституції України).
Закон встановлює нерівні можливості для кандидатів у одномандатних і багатомандатному загальнонаціональному виборчих округах у часі проведення передвиборної агітації. Якщо в одномандатних виборчих округах висування кандидатів починається за 90 днів до виборів і закінчується за 60 днів до дня виборів (Стаття 22 Закону), а реєстрація кандидатів закінчується за 45 днів до дня виборів (Стаття 24 Закону), то в багатомандатному - відповідно за 170, 120 і 100 днів до дня виборів (Статті 21 і 23 закону). Відповідно до цих термінів починається передвиборна агітація. Тобто, кандидати в багатомандатному загальнонаціональному виборчому окрузі мають можливості проводити передвиборну агітацію в 2-3 рази більше часу, ніж кандидати в одномандатному виборчому окрузі. Враховуючи, що, відповідно до п.3 Статті 20 Закону, одна особа може балотуватися одночасно в одному одномандатному і багатомандатному округах, різні кандидати, які балотуються в одному одномандатному виборчому окрузі мають завідомо і суттєво нерівні можливості у часі (тривалості) проведення передвиборної агітації в залежності від того, чи є вони одночасно кандидатами у багатомандатному загальнонаціональному виборчому окрузі. Це є очевидним порушенням конституційного принципу рівного виборчого права (Статті 71, 76 Конституції України).
ІІ. Закон не відповідає Конституції України (Статті 71, 76) в частині проведення виборів народних депутатів на основі "прямого виборчого права".
п.10 Статті 41 закону визначає, що голосування в багатомандатному загальнонаціональному виборчому окрузі здійснюється шляхом позначки у виборчому бюлетені, "яка засвідчує наміри виборця, у квадраті проти назви політичної партії, виборчого блоку, за який він голосує". Тобто, Закон встановлює, що в багатомандатному виборчому окрузі голосування здійснюється не за конкретних кандидатів, а - за політичну партію, виборчий блок партій. Прямим результатом голосування є не обрання того чи іншого кандидата депутатом, а - лише визначення мандатів, що підлягають розподілу між списками партій і блоків. Враховуючи, що:
- законом встановлений порядок отримання мандата депутата кандидатом у багатомандатному загальнонаціональному виборчому окрузі не внаслідок отримання ним певної кількості голосів виборців, а в результати складної системи перерахунків і розподілу мандатів (Стаття 43 Закону), в якій визначальними є не тільки і не стільки кількість голосів виборців, а подолання 4%-ного бар'єру голосів і, найголовніше, - місце в списку кандидатів (п.11 Стаття 43 Закону).
- законом встановлено (Стаття 22 Закону), що "порядок розташування кандидатів у списку визначає політична партія, виборчий блок партій", тобто вирішальний вибір, який визначає отримання мандатів депутатів конкретними кандидатами з списку, здійснюють не виборці під час голосування, а - партія під час формування списку кандидатів,
- законом практично не передбачається інформування виборців про конкретних кандидатів у депутати в багатомандатному загальнонаціональному виборчому окрузі (Статті 24, 33, 40 Закону), - очевидним є те, що виборці у багатомандатному загальнонаціональному виборчому окрузі не обирають безпосередньо народного депутата України. Їх вибір опосередковується. Посередником між виборцями і конкретними кандидатами є політичні партії і виборчі блоки, які через різні виборчі механізми і процедури трансформують волевиявлення виборців у наділення мандатами депутата конкретних кандидатів. Тобто, вибори у багатонаціональному виборчому окрузі не є прямими, безпосередніми, що прямо і очевидно порушує фундаментальний конституційний принцип прямого виборчого права (Статті 71, 76 Конституції України).
Завантажити реферат