№ 56. Дія цивільних законів.
Дія цивільно-правових законів у часі полягає в тому, що закон зворотної сили не має і застосовується тільки до тих відносинам, що виникнуть після вступу його в силу, якщо інше не передбачено в законі. Закон набирає сили через 10 днів після опублікування його в офіційних джерелах, якщо інше не передбачено в законі. Закон припиняє дію: після закінчення часу чинності даного закону; при припиненні відносин для регулювання яких даний закон була прийнята; скасування даного закону іншим законом. НПА, що визначають права і обов’язки громадян не доведені до відома населення не є чинними. Офіційні видання: “Офіційний вісник України”; “Урядовий кур’єр”. Дія цивільно-правових законів у просторі означає, що нормативно-правові акти діють на всій території, що знаходиться під юрисдикцією їхнього органа, що прийняв. Акти центральних органів діють на всій території України, а акти місцевих органів на відповідній адміністративно-територіальній одиниці. Цивільні закони поширюють свою дію на всіх осіб (фізичних і юридичних), які знаходяться на території України, якщо інше не визначене в самому законі. Але деякі цивільно-правові норми розраховані на визначене коло осіб: тільки на громадян (правила щодо умов оголошення громадянина померлим чи безвісно відсутнім); тільки на фізичних осіб (правила щодо підряду на капітальне будівництво). У іноземних осіб чи осіб без громадянства ті ж самі права і обов’язки, за винятком обмежень, встановлених Конституцією, законом чи міжнародним договором.
№ 57. Поняття повноваження.
Повноваження представника — це те коло прав і обов'язків, які покладаються на нього. Без повноважень немає представництва. Повноваження представника можуть визначатися самою особою, яку представляють, при добровільному представництві, а при обов'язковому представництві повноваження визначаються законом , чи адміністративним актом. Повноваження представника — це особливе право. Цьому праву не протистоїть конкретний обов'язок якої-небудь особи — ні особи, яку представляють, ні третіх осіб. Підстави виникнення: 1) волевиявлення особи; 2) призначення або обрання особи на посаду (керівник підприємства, касир, призначення опікуном); 3) наявність адміністративного акту; 4) сімейні відносини; 5) спільне ведення селянського господарства; 6) членство в кооперативі, інтереси якого представляє голова. Характерною ознакою повноважень представника є те, що вони завжди звернені до третьої особи, а не до особи, яку представляють. Особа, яку представляють, не є зобов'язаною особою перед представником, тому що нерідко особа, яку представляють, є недієздатною, наприклад при обов'язковому (законному) представництві батьків, усиновителів, опікунів. Представник зобов'язаний діяти в межах наданих йому повноважень.
№ 58. Відмінність зобов’язальних відносин від речових.
В силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші або утриматися від певної дії), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання являє собою окремий вид цивільних правовідносин. Особливості: 1) в зобов’язальних правовідносинах приймають участь 2 або більше визначених осіб, одна з яких є уповноваженою, а інша – зобов’язаною, у відносинах же власності власнику протистоїть невизначене коло осіб, тобто зобов’язальні відносини належать до числа відносних, а речові – абсолютних; 2) у зобов’язальних правовідносинах обов’язок, як правило полягає у виконанні певних дій (у правовідносинах власності від осіб перш за все вимагається утриматися від певних дій); 3) зобов’язальні правовідносини є правовою формою відносин по передачі майна, виконання робіт, надання послуг, тобто вони виступають як майнові відносини, що виражають динаміку власності; 4) належне виконання зобов’язань забезпечується засобами державного примусу у формі санкцій: окрім відшкодування збитків, стягується ще й неустойка; 5) норми, що регулюють зобов’язальне право складають один з найважливіших інститутів – зобов’язальне право.
№ 59. Дольова, солідарна та субсидіарна відповідальність.
Дольова відповідальність. При наявності чисельності боржників у зобов'язанні, кожний з боржників повинен виконати зобов'язання в рівній частці з іншими, якщо інакше не випливає з закону чи договору. Солідарна відповідальність. При наявності чисельності боржників у зобов'язанні, кредитор вправі вимагати виконання як від усіх боржників спільно, так і від кожного з них окремо, притому як цілком, так і в частині боргу, якщо це передбачено договором і встановлене законом (зокрема при неподільності предмета зобов'язання, якщо особи спільно заподіяли шкоду, а також за договором поручительства боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не встановлено договором). Боржник, що виконав солідарне зобов'язання, має право вимоги (регрес) до кожного з інших боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено законом чи договором. Субсидіарна відповідальність. Додаткова відповідальність осіб, що поряд з боржником відповідають перед кредитором за неналежне виконання зобов'язання у випадках установлених законом чи договором. Субсидіарну відповідальність несуть: (а) батьки (попечителі) за шкоду, заподіяна неповнолітніми у віці від 15 до 18 років; (б) вищестояща організація по боргах бюджетної організації; (в) відповідальність гаранта.
№ 60. Поняття та ознаки юридичної особи.
Юридичними особами визнаються організації, що мають у власності, повному господарському веденні чи оперативному керуванні відособлене майном, самостійно відповідають за своїми обов'язками і можуть виступати в суді, арбітражному суді, третейському суді як позивачи чи відповідачи. Юридичні особи можуть мати майнові й особисті немайнові права й обов'язки. Правоздатність юридичної особи характеризується тим, що воно може мати цивільні права, що відповідають цілям діяльності, передбаченим у його установчих документах, нести зв'язані з цією діяльністю обов'язки. Юридична особа діє на підставі статуту, або установчого договору і статуту, або тільки установчого договору. Ознаки юридичної особи: 1. Наявність відособленого майна. Воно повинно бути відособлене від засновників, а також від держави; воно може належати на праві власності, або на праві повного господарського відання, або на праві оперативного; 2. Організаційна єдність. Організація повинна мати апарат управління, закріплений у Статуті чи Положенні; 3. Самостійна майнова відповідальність. У зобов'язанні юридична особа відповідає усім своїм майном, при цьому ні держава, ні засновники, як правило, не несуть відповідальність по зобов'язаннях юридичної особи. Юридична особа не несе відповідальність по зобов'язаннях засновників. 4. Можливість виступу в цивільному обороті від свого імені. Будь-яка юридична особа має своє найменування, назву українською мовою, за бажанням органа на російській чи англійській мові.
№ 61. Поняття та значення позовної давності.
Завантажити реферат