З М І С Т
ВСТУП
І. КОРОТКИЙ ІСТОРИЧНИЙ ЕКСКУРС У ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ
АНТИЧНИХ АФІН
ІІ. ОСНОВИ ПРАВА АФІНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
1. Правоздатність афінських громадян
2. Право власності
3. Зобовязальне право
4. Шлюбно-сімейне право
5. Спадкове право
6. Кримінальне право
7. Процес
ЗАКЛЮЧЕННЯ
ЛІТЕРАТУРА
В С Т У П
Знання історичного генезісу той чи іншої наукової дисціпліни, вивчення причинно-наслідкових зв¢язків, умов та передпосилок її виникнення та розвитку є необхідними для повного розуміння цієї науки. Цілком і повністю це стосується правознавства, значну роль у вивченні якого відіграє історія держави та права. Тому що всі наукові здобуття, що їми користується сучасне суспільство, мають своє походження з минулого, як наслідок праці, - розумової, фізичної, творчої, - наших прямих предків.
Так, наприклад, основні положення римського права лежать в основі правових систем всього світу, оскльки йому притаманні більш універсальні, абстраговані від соціальних та політичних нюансів ідеї. Або, якщо звернутися до інших наук: медицина, – весь світ користується латинскою термінологією для визначення анатомічної побудови організму та захворювань, філологічні науки, - без знання єтіології слів неможливе грамотне вивчення мови. І так далі.
Але ж повернемось до правознавчої науки. Звичайно, на її формування (ми будемо говорити, звичайно, про європейську науку, бо в нашому суспільстві вона є первісною) вплинула антична спадщина. І в першу чергу – античної Греції. Розвиток суспільства, перехід від первісної громади до рабовласницького строю тут відбувався жвавіше, порівняно із країнами Давнього Сходу. Патриархальний уклад швидко був замінений новими суспільними відносинами, розвиток та відозмінення яких викликав необхідність створення системи для їх регулювання та підтримання в певному стані. Таким чином виник державно-правовий устрій, який теж змінювався протягом часу, залежно від соціальних, економічних, політичних та геополітичних обставин.
Зазвичай в історичній науці найбільш розвиненою в політично-соціальному відношенні вважається Афінська держава, яка існувала у V-VI ст. до н.е. На багатьох її посиланнях грунтувалося пізніше створення римського права, а потім – і правові та державні системи усього сучасного світу.
Тому вивчення цієї теми античної історії вважається настільки важливим для формування юридичного світогляду при підготовці спеціалістів за правознавчої науки.
І. Короткий історичний екскурс у державний устрій античних Афін
Давня Греція ніколи не була єдиною державою, протягом усього свого існування вона набувала різних форм – держав-полісів, тобто, окремих міст, незалежних одне від іншого і не повязаних політично-управлінчеськими стосунками, поєднаних союзів цих полісів, які впродож часу збільшувалися та міцнішали.
Політичний устрій і форми правління давньогрецьких полісів в значній мірі відрізнялися між собою: демократія, аристократія, тиранія, змішані форми правління; але це стосувалося лише той частини населення, що йменувалася “вільними громадянами”, тобто які були народжені в Афінах, мали корінне афінське походження і володіли певною долею майна та рабів. Цієї верстви населення було десь 8-10 відсотків. Решту населення складали раби та вільні негромадяни – метеки.
Розклад родового ладу й виникнення держави в Афінах історики відносять до кінця архаїчної епохи (ІX-VIII ст.до н.е.). Соціальна структура суспільства у ті часи складалася з:
· евпатридів, - аристократичної знаті;
· геоморів – землеробів;
· деміургів – ремесників.
Родова аристократія користувалася усіма політичними та громадськими правами. Представники демосу, хоча й мали права громадян, але не мали політичних прав. Була також ще одна група вільного населення – метеки. Це були іноземці, що оселилися у Афінах і займалися ремеслами або торгівлею, але не мали жодних громадсько-політичних прав.
Особлива категорія населення – раби. До них відносилися як до предметів побуту чи до худоби, але ніяк не сприймали їх як людей.
Управління Афінами здійснювала рада, складена з евпатридів – ареопаг. Спочатку ареопаг вибирав одного, з 683 р. до н.е. – дев¢ятерих архонтів зі свого середовища. Архонти займалися управлінням поточними справами.
У 621 р. до н.е. в Афінах було вперше створено запис чинних законів. За легендою, їх автором був архонт Драконт, якому було доручено переглянути та записати чинні у Афінах закони. Нажаль, до нашого часу цілком вони не дойшли, але ті частини, що збереглися, свідчать, що Драконтом були зафіксовані не тільки норми звичайного права, але й статті, які виробило суспільство в процесі соціального розвитку. У контексті подальшого історичного розвитку правової науки слід зазначити, що, незважаючи на свою суворість, а іноді й жорстокість, ці закони обмежували владу архонтів, які до того часу надто вільно тлумачили право.
Проведені у 594-593 р.р.до н.е. соціально-економічні та політичні реформи архонта Солона остаточно ліквідували залишки родового строю у суспільному укладі та оформили Афінську рабовласницьку державу. Найбільш важливою була реформа по скасуванню боргів з бідного населення, що звільняло масу рабів-боржників і значно полегшувало стан сілянства. Були захищені майнові права. В результаті реформ Солона з¢явився клас дрібних і середніх вільних земельних власників - невід¢ємна частина усілякого поліса, його соціальна основа.
Крім того, було здійснено великомасштабну політичну реформу: на зміну зборам евпатридів прийшлі народні збори - екклесія; замість ареопагу було створено Раду чотирьохсот. Ще одним органом самоврядування була геліея – суд присяжних, до компетенції якого входило здійснення правосуддя по кримінальним та цивільним справам, а також – контроль за діяльністю посадових осіб. Геліея була найдемократичнішим органом у солонівський конституції, оскільки обиралася з представників усіх верств, що складали народні збори.
Загалом реформи Солона замініли родово-аристократичний принцип організації держави і суспільства Афін на маєткові.
Тип рабовласницької держави, при якому громадяни різних майноих груп мають відмінні права і, відповідно, відмінні обов¢язки, називається тимократією. У античних Афінах тимократія стала перехідною формою держави між олігархією та демократією.
Справу Солона продовжив архонт Клісфен. Починаючи з 509 р.до н.е. він провів ряд реформ, що зміцнили Афінську державу. Він корінним чином змінив теріторіальне розділення, роз¢єднав роди, що призвело до змішування населення і скасувало вплив евпатридів на масу громадян.
Він також замінив Раду чотирьохсот на Раду п¢ятисот, вніс зміни в запис до афінського громадянства, провів військове реформування. Також, як засіб політичної боротьби з противниками демократії був створений остракізм, або “суд черепків”, яки грунтувався на дійсно демократичній платформі та ліквідував загрозу поновлення тиранії.
Демократія у цьому вигляді проіснувала 150 років, до поразки Афін у Пелопонеській війні (431-404 р.р.до н.е.), встигнув досягти розквіту за часів правління Перікла. Той час історії Греції має назву “класичний період”. Значну роль у економічному та політичному піднесенні Афінської держави мали перемоги у греко-перських війнах.
Завантажити реферат