1. Виникнення писемності та історія розвитку письма.
2. Способи та засоби документування.
3. Кодування інформації та класифікація знаків.
1.1 Писемність виникла на певному етапі розвитку людства, коли продуктивні сили і суспільні відносини почали досягати певного, досить високого рівня. Цей рівень, за висловом Ф. Енгельса: „Починається з плавки залізної руди і переходить у цивілізацію в результаті винаходу буквеного письма і застосування словесної творчості.”
Причини, що зумовили появу писемності, всюди були більш-менш однакові. Письмо, що передає звукову мову, з’являється в пенріод формування держави. Але різні народи не одночасно досягали однакового рівня суспільного розвитку, тому писемність з’являється в різних народів в різні часи. Щоб зрозуміти, вивчити шлях розвитку тієї чи іншої писемності, треба знати історію народу , який її створив.
[Наприклад египетська писемність, яка виникла десь у глибині IV тисячоліття до нашої ери, спочатку була піктограічною, тобто малюнковою. „Під час виникнення египетської цівілізації перша писемність, яка почала вживатися, полягала у простому замальовуванні предметів, ” писав Шампольйон . 6ст.83]
На світанку розвитку будь-якої культури найпершим і найбільшим її досягненням є народження писемності, всюди, - на будь-якому континенті , у будь-якій країні, - першим способом закріплення думки на відстані : в часі, перим способом обміну й збереження знань та досвіду людей був малюнок. Так і було в Єгипті.
У піктограмі кількість знаків залежала від фантазії людини, що її малювала, від ступеня і „малюнкової говіркості”. Але на початку III тисячоліття до нашої ери в Єгипті становище змінюється. Кількість знаків обмежується, звужується значення кожного окремого зображення , стандартизується їхня форма. Кожен знак тепер точно означає певне слово. Оскільки цей вид писемності передавав не лише назви предметів, а й цілі слова, поняття , ідеї, його називають ідеографією. Ідеографія - перехідний ступінь від піктографії до звукової, мовної графікі.
[«Піктографія - це недосконала система, яка поступово упорядкувалася, майже повністю змінилася тільки під впливом прогресу людського розуму свій характер і утворила . ієрогліфічне письмо» 6 ст. 86]
1.2 З далеких часів дійшли до нас різні види документів, за допомогою яких ми пізнаємо історію своєї країни, її героїчне минуле, з’ясовуємо особливості побуту народу, правові форми та етичні норми взаємовідності між суспільством і державою, між окремими особами, знайомимося з культурою становлення письмового мовлення.
До появи письма для оформлення міжплеміних договірних відносин, а, також, для полегшення запам’ятовування предки використовували палиці із зарубками. Щоб закріпити договір чи торгівельну угоду, наприклад, записки про взятий борг, на палиці робились зарубки, а потім її розрубували впродовж . Кожен брав собі по половині. При поверненні боргу половинки складали разом і перевіряли правильність розрахунків. Наскельні малюнки та написи виконували примітивними інструментальними знаряддями ( кам’яними секирами, довбнями ) на рівних кам’яних брилах.
З появою писемності виникає необхідність складати документи. Вважається, що необхідність в укладненні різноманітних документів (угоди, договори, тестаменти) і зумовила появу писемності як засобу фіксації і збереження державної і приватної документації. Так, знайдені під час праскопок білая м. Сузи в 1901р. французькими вченими на поверхні кам’яного стовпа клинописні тексти були законами, що належали вавилонському цареві Хаммурапі, який правив з 1792 по 1750р. до н.е. Фігура бога солнця Шамаша над текстом начебто затверджувала закони і дозволяла цареві творити від його імені суд над усіма своїми підданими. Всьго було близько итрьох сотень законів і всі вони, за заявою Хаммурапі, захищали слабкого від сильного.
1.3 Важко переоцінити внеск вавилонян і ассирійців та інших шумеро-аккадських предків у культуру документування. По-перше, це винайдення письма. Вавилонське клинописне письмо, а точніше – шумерське, з якого воно розвинулось, - найдавніше у світі. Використовували його у різних видозмінах протягом трьох тисяч років, тобто досше ніж сучасний латинський алфавіт. Цим письмом користувалися народи від Вірменських гір до Перської затоки, від Єгипетського моря до кордонів Індії. Саме в Месопотамії виник перший великий теоретично-філософський твір „Сказання про Гільгамеша”. Тема цього документа - пошуки людського безсмертя, яке можна здобути лише корисними для людства справами – сягають справжньої філософської глибини і забезпечують йому почесне місце серед найвизначних робіт усих часів і народів.
Сторінки історії, на жаль, і доси рясніють „білими плямами”. Навіть, про те , що вже , здаєьбся, вивчене, інколи ховає чимало цікавих таємниць.
1.4 Вивчення слов янської писемності почалося давно. Х сторіччям датується перша філологічна ровідка зцього питання – „Сказання про письмена”Чорноризця Храбра. Довгий час вважалося, особливо наполегали на цьому буржуазні історики, що наші предки, східні слов’яне, одержали писемність тільки після 988 року, після хрещення Русі. Тоді до них прийшла, писемність – богослужбові книжки, написані тією слов’янською абеткою, яку 863 року створили вчені просветителі Кирил та Мефодій.
З Болгарії та Візантиї у Кіївську Русь приходило свого часу чимало книжок, насамперед релігійних. Але не писемність – не іспортний товар, і завезти її не можливо – Писемна система народжується на певному етапі розвитку суспільства, коли вона стає для цього суспільства необхідною.
У Давній Русі , ще до її хрещення, суспільні відносини досягли такого рівня розвитку, що без писемності Русь не могла обійтися і тому на теріторії, де жили східні слов’яне , археологи не раз натрапляли на предмети, вкриті таємничими, ієрогліфічними знаками. І часом ці знаки дуже складалися на літери якогось невідомого нам алфавіту. Можливо, це не знаки, а літери кількох окремих абеток. Ними користувались різні слов’янські племена, коли в них зароджувалася державність, розвивалася торгівля, з’явилися перші паростки дипломатичних стосунків.
Також було створено кирилицю та глаголицю.
Кирилиця складалась з сорока трьох писемних знаків, вона мала всі літери, потрібні для передачі звуків старослов’янської мови. Навять більше, ніж потрібно. Зайві знаки протягом ХVIII-XX сторіч були вилучені за слов’янських абеток.
Глаголиця мала сорок літер. Їхня форма дуже складна й химерна. Якщо уважно придивитись, деякі знаки глаголиці схожі на перкинуті або перекручені літери кириллиці. Тільки ще й ускладнені, прикрашені завитками та кружальцями .
В Х сторіччі, у Болгарії народжується нова, зручніша абетка, - прямий нащадок візантійського уставу. І на честь першонавчителя слов’ян її назвали кирилицею. Кирил і Мефодій боролись не тільки за те. щоб у слов’янських країнах правили церковну службу рідною мовою. Вони присвятили своє життя благородній справі „вищої мети”., брати прагнули відстояти самобутність слов’янської культури.
Завантажити реферат