Вони рохгорнули величезну просвітительську діяльність. Кирилові й Мефодію всіляко допомогали вірні учні - Горазд, Лаврентій, Наум, Ангеларій, Климент.
Та католицька церква залишилася вірною собі. Лише на короткий час, із дипломатичних міркувань, папа римський Адріан II дозволив церковні віправи слов’янською мовою.
Найдавніші пам’ятки слов’янського письма (IX – X сторіччя) – це три написи на стінах церкви болгарського царевича Самуїла, в Македонії.
Починаючи з XI століття, написи кирилицею, які доси зустрічаються лише на пам’ятниках та в богослужебних книгах, иожна побачити й на предметах побуту.
2.1 Засоби - інструменти, за допомогою яких документують інформацію.
Технічний і текстові способи документування є найдавнішими.
Писемність є засобом для текстового способу .
Вона з’являється тоді, коли виникає потреба передавати інформацію через час і простір.
Піктографічне письмо (рисункове письмо) – перший етап еволюції писемності, перший спосіб вираження почуттів, але малюнок можна лише трактувати, дослівно його прочитати неможливо.
Писемність виникла у VIII тисячолітті до н.е. Писемність слугувала для передачі соціального досвідунащадкам, але життеве сприйняття слідуючого покоління змінються і уутруднює прочитання.
Логограмма або ієрогліфи – передача – передача інформації зазасобами схем.
Слогове письмо (шумерське) – письмо за засобами символів, але симовл позначае не слово, а склад.
Літеро-звукове письмо (гречеський алфавіт).
Грекі рочленували слово на літери, літери на звуки і створили алфавіт.
Звукове письмо слугувало основою стенографії – запису інформації зазасобами значків.
Знак позначає не слово, не літеру, а цілі фрази та устойчиві словосполучення.
На початку нашої ери існували два основних алфавита – грецький і латинський.
До VI століття н.е. слов’янськи племена використовували чорно-розовий алфавіт ( .)
З V століття з’являється протокирилиця (відрізняється від грецького алфавіту лише тим, що відсутня частина букв.)
На базі цього алфавіту у IX столітті з’являються два алфавіти – глаголиця та кирилиця. Глаголиця стала називатися вяз’ю і використовуватися як парадне письмо, для написання дорогих книг і т.д.
У розвитку шприфту виділяють три етапи:
1. статут (чітка геометрія, рівні літери)
2. півстатут (на відміну від статуту - наклонні літери, немає чіткої геометрії)
3. скоропис 15-16 ст. (іноді викидаються гласні літери, зливаються слова. Самий тяжкочитаємий шрифт.)
Петр I у XVII столітті ввів гражданський шрифт.
У 1735,1738, 1758 рр. – реформи Російської Академії Наук, які модернизували алфавіт. Вперше з’являється руський національний алфавіт.
Ленін видає декрети 1917-1918рр. о реорганізації руської мови, створюється сучасний руський алфавіт. У 1931 р. цей алфавіт поповнюють лише двома літерами – и, й.
До середини XIX сторіччя писемність була рукописною, потім з’являються перші машинописні прилади (машини) .
Технічний спосіб документування.
Малювали на самих спорудах. Малюнки містять в собі техічну інформацію, вміщують свідчення о технічних знаннях. Технічний малюнок виникає, коли виникає патріархальне господарство, воно з’єднане з характером виробництва, коли потребуються більш точні засоби реалізації інформації. Коли людина починає робити щось сама, виникає технічна інформація.
Один спосіб - малюнок.
На Русі малюнки робили прямо на землі.
Виникає диференціація сільського господарства, виникають нові методи документування. З’являються перші наукові писання, метеозаписи, перші земельні плани.
Ремеслене виробництво з’являеться з потребою в описанні заказів, товари на обмін – технічне описування виробу, моделі або образець.
Розвивається торгівля. Торговці були створювальниками карти. Разом з нею з’являються перші наукові щрденники демографічного змісту.
На зміну ремесленому засобу виробництва приходить мануфакутрне (серійне виробництво). Це виробництво вимагало більш точного зображення самого предмета. Конструкторська документація виникає у зв’язку з розвитком механіки, судобудівництва, машинобудівництва.
У XVII-XVIIIст. починається типове будівництво. З’являється проект, проектна документація.
Машиний характер виробництва відрізняється від мануактурного технологією, предполагають, використання кваліфікованих спеціалістів. Виникає технологічна документація, технологічна карта.
У виробництво входить наука. З’являється наукова документація. З’являеться держстандарт.
Вводиться різниця між часною та державною інтелектуальною власністю.
З’являються звіти, рецензії та укладнення.
На сьогоднішній день ми маємо технічний комплекс научної документації, який складався у всіх сферах життя.
Графічна документація: плани, креслення, схеми.
Текстова документація : держстандарти, технічні описання, технчні умови і т.д.
Картографічна і гідрографічна: карти, географічні, геодезичні і т.д.
Основний засіб - технічна графіка.
У IV столітті до н.е. Євклід створив працб „Оптика”, де вперше формулює правила виготовлення точного технічного малюнка, створення малюнка на площині.
У XVI ст. Декарт і Ферма розробляють теорію аналітичної геометрії.
З’являються методи проектного зображення предметів.
Схематичні плани залишаються кресленими, вони відрізняються більшою точністю зображення.
В кожній галузі виникають креслені майстерні (18-19ст.) 1798р. - рік народження інженерної графіки.
Французьський авантюрист Гаспар Май видав книгу „Нарисна геометрія”, написану за гратами.
У XIX столітті розробляється методичка рельєфного зображення на площині (М. Ферог)
Він ввів технолгогію виготовлення документів з рельєфним зображенням предметів.
Створюється компьютерна графіка.
2.2 Документування - це створення документа з виконанням різних методів, способів, засобів фксувати інформації на матеріальні носії.
Метод документування - це захід або сутність прийомів фіксування інформації на матеріальному носії за допомогою знакових систем.
3.1 Кодування інформації- це спеціальнал вироблена система прийомів (правил)фіксування інформації. Основними атрибутами кодування є знак, код, мова, за допомогою яких інформація фіксується і передається у просторі і часі.
Код – це набір знаків, які упорядковані відповідно до визначених правил тієї чи іншої мови, для передачі інформації.
Знак - це позначка, предмет, та позначення чогось. Наприклад, може бути цифра або літера. Коли знак поєднується зі своїм значенням, він стає символом. Код повинен однозначно сприйматися, відтворюватися і передаватися, тобто бути незмінним, однотипним і визначним . Повинен бути зрозумілими відправнику і одержувачу. Кодів існує набагато більше, ніж матеріальних носіів.
Розрізняють наступні види кодів:
· алфавитні – система літер;
· цифровий - система цифр;
· алфавитно-цифровий – змішана система алфавитних і цифрових кодів;
· рельєфно – точковий – система випуклих точок (шифр Брайля);
Завантажити реферат