План.
Вступ.
1.Поняття кредиту.
2.Форми та види кредиту.
3.Умови надання споживчого кредиту.
4.Методика визначення процентної ставки.
Висновок
Гроші- один із найважливих розділів економічної науки. Вони уявляють собою щось набагато більше, ніж пасивний компонент економічної системи, ніж простий інструмент, що сприяє роботі економіки. Правильно діюча грошова система вливає життєву силу в кругообіг прибутків і витрат, що уособлює усю економіку. Добре працююча грошова система сприяє як повному використанню потужностей, так і повної зайнятості. І наборот, погано функціонуюча грошова система може стати головною причиною різких коливань рівня виробництва, зайнятості і цін в економіці, спотворити розподіл ресурсів.
Гроші формуються та функціонують на інституційних засадах: вони – отрибут держави, тільки держава здатна робити еміссію, регулювати міжнародний грошовий обіг та його функціонування. Гроші регулюються грошово-кредитною політикою.
Традиційно виділяють чотири функції грошей:
· засіб обігу;
· засіб заощадження (активи, які з часом зберігають свою вартість);
· одиниця обрахунку (одиниця, через яку визначаються ціни і ведеться облік);
· засіб платежу.
Кредит (від латинського "creditum" - позика, борг) - це економічні відносини між суб'єктами ринку з приводу перерозподілу вартості на засадах поверненості, строковості і платності. Рушійним мотивом такого перерозподілу є отримання додаткового доходу кожним із суб'єктів кредитних відносин.
Кредит виникає безпосередньо з потреб виробництва, внаслідок розвитку процесів обміну товарами. Конкретною економічною основою, на якій появляються і розвиваються кредитні відносини, виступає кругообіг капіталу. Кругообіг капіталу безперервний, але при цьому не виключаються коливання, припливи і відпливи грошових коштів, коливання потреб у ресурсах і джерелах їх покриття. На базі нерівномірності кругообігу й обороту капіталу появляються відносини, які усувають невідповідність між часом виробництва і часом обігу, вирішують відносне протиріччя між тимчасовим осіданням коштів та необхідністю їх використання в народному господарстві. Таким відношення і є кредит, який став невід'ємним атрибутом товарного виробництва. В умовах ринкової економіки кредит набуває загального характеру. Необхідність кредиту тут тісно пов'язана з особливостями кругообороту індивідуальних капіталів. Ще більшою мірою кредит необхідний для становлення нових підприємств малого та середнього бізнесу, впровадження нової техніки та технологій.
Завдяки кредиту:
• зменшується час на задоволення господарських та особистих потреб;
• він виступає як опора сучасної економіки, невід'ємний елемент економічного розвитку;
• кредитори мають можливість отримати додаткові грошові кошти при передачі певної суми вільних ресурсів позичальнику.
Отже, необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин та наявність поточних або майбутніх доходів у позичальників. Конкретні причини, що зумовлюють необхідність кредиту, - коливання потреби в обігових коштах суб'єктів ринку, а також виникнення потреби у створенні та відтворенні основного капіталу.
Банкiвська система шляхом надання кредитiв органiзовує й обслуговує рух капiталу, забезпечує його залучення, акумуляцiю та перерозподiл у тi сфери виробництва та обiгу, де виникає дефiцит капiталу. Кредит в економіці країни розширює ринок збуту товарів, прискорює процес реалізації товарів і отримання прибутку, стимулює ефективність праці та забезпечує скорочення витрат обігу, пов’язаних з обігом грошей та товарів.
У кредитуванні споживчих потреб людей беруть участь підприємства, організації, кредитні спілки, ломбарди і банки.
Правовi основи надання, використання i повернення кредитiв та регулювання взаємовiдносин мiж суб'єктами, що виникають у процесi кредитування визначає Положення про кредитування (Затверджено постановою Правлiння Нацiонального банку України вiд 28 вересня 1995 р N 246).
Згідно з цим положенням кредит - позичковий капiтал банку у грошовiй формi, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченостi, повернення, строковостi, платностi та цiльового характеру використання.
Кредитор - суб'єкт кредитних вiдносин, який надає кредити iншому суб'єкту господарської дiяльностi у тимчасове користування.
Позичальник - суб'єкт кредитних вiдносин, який отримав у тимчасове користування грошовi кошти на умовах повернення, платностi, строковостi.
Головними ланками кредитної системи є банки та кредитнi установи, що мають лiцензiю Нацiонального банку України, якi одночасно виступають у ролi покупця i продавця iснуючих у суспiльствi тимчасово вiльних коштiв. Комерцiйнi банки, що мають вiдповiдну лiцензiю Нацiонального банку України на право проведення операцiй з валютними цiнностями, можуть виступати в ролi покупця i продавця тимчасово вiльних коштiв в iноземнiй валютi.
Банкiвський кредит надається суб'єктам кредитування усiх форм власностi у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Основними iз них є: забезпеченiсть, повернення, строковiсть, платнiсть та цiльова направленiсть.
Принцип забезпеченостi кредиту означає наявнiсть у банку права для захисту своїх iнтересiв, недопущення збиткiв вiд неповернення боргу через неплатоспроможнiсть позичальника. Забезпеченням споживчого кредиту може бути гарантія, порука, договір застави.
Принцип повернення, строковостi та платностi означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорi строк з вiдповiдною сплатою за його користування.
Цiльовий характер використання передбачає вкладення позичкових коштiв на конкретнi цiлi, передбаченi кредитним договором.
Основними джерелами формування банкiвських кредитних ресурсiв є власнi кошти банкiв, залишки на розрахункових та поточних (валютних) рахунках, залученi кошти юридичних та фiзичних осiб на депозитнi рахунки до запитання та строковi, мiжбанкiвськi кредити та кошти, одержанi вiд випуску цiнних паперiв.
Кредитнi взаємовiдносини регламентуються на пiдставi кредитних договорiв, що укладаються мiж кредитором i позичальником тiльки в письмовiй формi, якi визначають взаємнi зобов'язання та вiдповiдальнiсть сторiн i не можуть змiнюватися в односторонньому порядку без згоди обох сторiн. Кредитний договiр може бути укладений як шляхом складання одного документа, пiдписаного кредитором та позичальником, так i шляхом обмiну листами, телеграмами, телефонограмами, пiдписаними стороною, яка їх надсилає.
Суб'єкти господарської дiяльностi можуть використовувати такi форми кредиту: банкiвський, комерцiйний, лiзинговий, iпотечний, бланковий, консорцiумний.
Фiзичнi особи - споживчий кредит (лише в нацiональнiй грошовiй одиницi).
Комерцiйний кредит - це товарна форма кредиту, яка визначає вiдносини з питань перерозподiлу матерiальних фондiв i характеризує кредитну угоду мiж двома суб'єктами господарської дiяльностi. Учасники кредитних вiдносин при комерцiйному кредитi регулюють свої господарчi вiдносини i можуть створювати платiжнi засоби у виглядi векселiв - зобов'язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термiн. Об'єктом комерцiйного кредиту можуть бути реалiзованi товари, виконанi роботи, наданi послуги щодо яких продавцем надається вiдстрочка платежу.
Завантажити реферат