Сукупний попит і пропозиція

У багатьох випадках збільшує витрати виробництва на одиницю продукції і зрушує криву сукупної пропозиції вліво і державне регулювання. Це не означає, однак, що держава зовсім не повинна втручатися в економічні від­носини.

Таким чином, крива сукупної пропозиції складається із трьох відрізків: горизонтального, висхідного і верти­кального. Припустимо, що на висхідному відрізкові вит­рати на одиницю продукції, а отже, і рівень цін підви­щуються, коли виробництво розширюється, намагаючись досягти свого потенційного рівня. Але існують і інші чин­ники, не пов'язані із збільшенням реального обсягу ви­робництва, які впливають на витрати на одиницю про­дукції. Такими чинниками є ціни не ресурси, продук­тивність і правові норми.

3. Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції

На мал. 3,а показано, яким чином криві сукупного попиту і сукупної пропозиції перетинаються на проміж­ному відрізкові.

Рівноважний рівень цін і рівноважний обсяг націо­нального виробництва позначені відповідно Цр і Обр. Щоб пояснити, чому Цр являє собою рівноважну ціну, а Обр — рівноважний реальний обсяг національного вироб­ництва, припустимо, що рівень цін відображений величи­ною Ц1, а не Цр. Крива сукупної пропозиції показує, що за рівня цін Ц1 підприємства не перевищать реального обсягу національного продукту, який дорівнює Об1. Кри­ва сукупного попиту Об2 показує, який обсяг реального продукту зможуть придбати споживачі, фірми і уряд, а також іноземні покупці за Ц1.

Конкуренція серед покупців існуючого реального обся­гу національного продукту підніме рівень цін до Цр. Як показують стрілки на мал. 3,а, підвищення рівня цін з Ці до Цр спонукає виробників збільшити обсяг продукції з Обі до Обр, а споживачів зменшити масштаби бажаних покупок з Об2 до Обр. Коли реальні обсяги виготовленого і купленого продукту зрівняються, в економіці настане рівновага.

На мал. 3,б крива сукупного попиту перетинає криву сукупної пропозиції на горизонтальному відрізкові. У цьому випадку рівень цін не відіграє ніякої ролі в утво­ренні рівноважного реального обсягу національного ви­робництва. Щоб це зрозуміти, слід пам'ятати, що на мал. 3,6 рівноважна ціна і рівноважний реальний обсяг національного виробництва позначені Цр і Обр. Якби промисловий сектор виготовив більший обсяг національного продукту Об2, то його не можна було б продати. Сукупного попиту не вистачило б, щоб закупити на ринку весь національний продукт.

Зіткнувшись з небажаними запасами товарів, підприємства скоротили б виробництво до рівноважного рівня Обр і ринок би спорожнів. І навпаки, коли б фірми виготовляли обсяг національного виробництва, позначе­ний Обі, їхні запаси швидко б зменшились, тому що обсяг продажу був би більшим обсягу виробництва. Тому фірми розширювали б виробництво, і обсяг національного про­дукту збільшився б.

На положення кривої сукупного попиту і сукупної про­позиції може вплинути і ціла низка нецінових чинників. Якщо вони викликають збільшення сукупного попиту,його крива зміщується вправо, а коли зниження сукупно­го попиту, його крива зміщується вліво.

Із зниженням сукупного попиту на горизонтальному відрізкові реальний обсяг національного виробництва зменшиться, а рівень цін залишиться незмінним. На вер­тикальному відрізкові ціни знизяться, а реальний обсяг національного виробництва залишиться на рівні повної зайнятості. На висхідному відрізкові модель показує, що і реальний обсяг національного виробництва і рівень цін зменшаться.

Однак є іще один надзвичайно важливий чинник, який ускладнює ситуацію на вертикальному і висхідному відрізках. Ця складність полягає в тому, що ціни на товари і ресурси стають негнучкими і не мають тенденції до зниження. Економічні показники, що раз зросли, не обов'язково знижуються. Деякі економісти вбачають у такій тенденції ефект храповика (храповик — це ме­ханізм, який дозволяє крутити колесо тільки вперед).

Дію ефекту храпового механізму показано на мал. 4, де для спрощення пропущений висхідний відрізок кривої сукупної пропозиції. Якщо сукупний попит збільшується від СП1 до СГІ2, економіка рухається від рівноваги Ц1 Об1 в точці е1 на горизонтальному відрізкові до нової рівноваги Ц20бр в точці є2 на вертикальному відрізкові. Але ціни не знижуються так легко, як підвищуються, принаймні так швидко. Тому, якщо сукупний попит буде рухатися у зворотному напрямку і зменшиться від СП2 до СП1, то економіка не повернеться до свого первісного рівноважного стану в точці е1.

Скоріше залишиться новий, вищий рівень цін Ц2, і тому збереження сукупного попиту зрушить економіку до стану рівноваги в точці є2. Рівень цін залишиться в точці Ц2, а реальний обсяг національного виробництва зни­зиться ДО Об2.

Отже, існує асиметрія у графіку сукупної пропозиції, яка полягає в тому, що коли обсяг сукупного попиту роз­ширюється, горизонтальний відрізок відхиляється вгору легко і швидко, але коли сукупний попит зменшується, вниз відхиляється повільно або й взагалі не відхиляється.

Причина нееластичності цін в бік зниження передусім обумовлена заробітною платою, яка здебільшого складає близько 75% загальних видатків фірми і яка не має тен­денції до зниження, принаймні протягом певного часу. Ця нееластичність пояснюється також тим, що чимало про­мислових фірм володіють достатньою монопольною вла­дою, щоб протидіяти зниженню цін у період спаду попиту.

Сильний вплив на рівноважний рівень цін і на рівно­важний реальний обсяг національного виробництва ма­ють зміни сукупної пропозиції. В 1993 р. російські поста­чальники значно збільшили ціни на нафту, яку імпортує Україна. Підвищення цін на нафту і газ позначилося на всій економіці України і роздуло затрати на виробництво і розподіл фактично всіх вітчизняних товарів та імпор­тованих ресурсів. Отже, витрати на виробництво вітчизняної продукції зросли на всіх рівнях. Тому крива української сукупної пропозиції посунулася вліво (зру­шення кривої від Спр1 до Спр2 на мал. 5). Підвищення рівня цін в такій ситуації супроводжується інфляцією, обумовленою зростанням витрат.

Важливо відзначити, що за даного сукупного попиту наслідки зрушень сукупної пропозиції подвійно нега­тивні. Коли сукупна пропозиція зміщується від Обі до Об2, а рівень цін зростає від Ц1 до Ц3, зайнятість змен­шується і виникає інфляція — таке поєднання нази­вається стагфляцією.

Припустимо, що один із нецінових чинників зміню­ється, викликаючи збільшення сукупної пропозиції. На­приклад, різко збільшується продуктивність без підви­щення заробітної плати робітників. Або знижуються по­датки з підприємств, що скорочує витрати на одиницю продукції, переміщуючи криву сукупної пропозиції вліво. На мал. 5 показано, що зміщення сукупної пропозиції від Спр1 до Спр3 вказує на збільшення реального обсягу національного виробництва від Об1 до Об3 і — за нееластичності цін і зарплати в бік зменшення — на одночасне зниження рівня цін від Ц1 до Ц3.

Таким чином, зміщення кривої сукупної пропозиції зумовлює зміни реального обсягу національного вироб­ництва за повної зайнятості, а зміщення кривої вправо свідчить про економічне зростання і вказує на збільшення виробничого потенціалу в економіці.