Зниження основних показників економіки України в перехідний до ринку період почалося в 1991 р. (як показують розрахунки, обсяг внутрішнього валового продукту в 1996р. знизились порівняно з 1990р. на 44,8%, а частка зарплати у ВВП - до 34,% проти 53,1% у 1990р.
Із таблиці 2 видно, що спад виробництва, як і зниження питомої ваги зарплати у витратах на виготовлення продукції, спостерігається рік у рік. Ці ж тенденції чітко простежуються і в 1996 році.
|
Показники |
1990 |
1991 |
1992 |
1993 |
1994 |
1995 |
1996 |
|
|
Темпи зміни ВВП, % (1990=00) |
- |
91,3 |
90,1 |
85,8 |
77,0 |
88,2 |
93,5 |
|
|
Частка зарплати у ВВП |
53,1 |
58,8 |
51,1 |
38,5 |
39,7 |
31,0 |
34,8 |
|
|
Темпи зміни обсягів продукції машинобудування та метало-обробки,% |
- |
95,2 |
93,6 |
92,0 |
72,7 |
88,5 |
95,3 |
|
|
Питома вага матеріальних вит-рат у витратах на виробництво продукції промисловості |
- |
104,0 |
100,5 |
107,0 |
66,0 |
50,0 |
73,9 |
|
|
В машинобудуванні та металообробці |
70,8 |
74,1 |
74,6 |
77,9 |
78,6 |
76,6 |
76,0 |
|
|
Питома вага зарплати з відраху-ваннями на соціальні заходи у витратах на виробництво продукції промисловості |
31,1 |
64,0 |
61,5 |
67,6 |
67,3 |
65,0 |
62,2 |
|
|
Відрахування на соц. заходи |
15,3 |
18,5 |
15,3 |
11,0 |
10,2 |
12,4 |
13,3 |
|
Незважаючи на щорічне зниження наведених у табл.2 показників, заборгованості з виплати заробітної плати вперше офіційно зареєстрована в лютому 1994р. Національним банком України, коли вона становила 22 млн.грн[3]
Причини виникнення заборгованості з виплати заробітної плати
Насамперед, важливо виявити джерела виникнення затримок виплати заробітної плати. Аналіз засвідчує, що першопричиною появи цієї проблеми була інфляція.
Інфляційний процес в Україні пройшов кілька стадій. Перша - кінець 80-х - початок 90-х років, коли коли розвивалася інфляція попиту.
До осені 1992р. нашарувалась друга стадія - інфляція витрат, що породжена вимушеним зростанням затрат виробництва в усій економіці країни. Не маючи своїх енергоносіїв, Україна почала закуповувати нафту і газ в Росії за світовими цінами. В результаті цього ціни на продукцію стрімко підвищується, а на робочу силу навпаки - падали. Внаслідок витратної економіки продукція виявилась неконкурентноспроможною не тільки на зовнішньому, а й на внутрішньому ринку. Водночас збільшення сукупних витрат у вартісному вираженні призвело до спаду виробництва через обмеженість фінансових ресурсів і, таким чином, сукупної пропозиції.
1993р. характеризується поширенням такого негативного “комплексного” явища, як зростання тіньової економіки. Реально перед основною масою населення виникала проблема виживання, особливо це стосується категорії безробітних, молоді та пенсіонерів.
Бажаючи накопити первісний капітал та не сплачувати податки (враховуючи непомірний податковий тиск), величезна кількість підприємницьких структур подалася в “тінь”. Це, в свою чергу, зумовило відхід у тінь і значної частини виробничих структур. Ланцюг замкнувся. В цій круговерті вимагалося все більше і більше грошей, що призначалися для виплати заробітної плати. Строки виплати заробітної плати стали постійно порушуватись і збільшуватись.
У результаті проведення монетаристської політики на початку 1994р. гіперінфляція пішла на спад. Через високі відсоткові ставки кредитів і низький платоспроможний попит підприємства були змушені або реалізувати товари за собівартістю чи навіть нижче від неї, або підвищувати ціни відповідно до витрат виробництва. Тому в 1994р. здійснювалось досить значне суьсидування виробництва. Причому кредити дуже часто видавалися на безвідсотковій основі. Все це призвело до дефіциту бюджету. Тому в кінці 1994р. у країні була проведена ліберезація цін на основну масу товарів, а також відмінені всі дотації і субсидії, за винятком деяких товарів першої необхідності і деяких адресних субсидій[4]
В останні роки інфляційна хвиля проявилась передусім в електроенергетиці. Так, в 1995р. ціни в травні виросли на 16.6%, а потім в червні вони підвишились на 30.1%. Вересень закінчився підвищенням цін на 40,9% у харчовій галузі.[5]
З метою покриття дефіциту бюджету Парламент і Уряд проводить фіскальну політику, в результаті якої у суб*єктів господарської діяльності фактично забирається понад 50%, а в більшості випадків 80-90% прибутків за максимально допустимої у світовій практиці величини 30-35%. Тільки прямі податки на фонд оплати праці становить 51%, а разом з непрямими - значно більше. Тобто, через податки в товаровиробників забирають практично все: прибуток, амортизацію, оборотні кошти.[6]
Завантажити реферат