Далі у випадку прийняття позитивного рішення про укладання лізингової угоди банк-лізингодавець заключає з постачальником договір купівлі-продажу і направляє постачальникові замовлення-наряд на поставку об’єкта угоди. У ньому повинна бути вказана назва, місце розташування та номер розрахункового рахунку лізингодавця, опис обсягів робот, строків їх виконання, вартість робіт, порядок їх здачі-прийняття та ін. Як правило, паралельно відбувається і юридичне оформлення лізингової угоди.
Основним документом лізингової угоди є договір лізингу. Він укладається між лізингодавцем та лізингоодержувачем про надання останньому в тимчасове користування за плату для підприємницької діяльності об’єкта лізингу. Цей договір має бути укладений у письмовій формі і містити дані про:
- найменування сторін;
- об’єкт лізингу;
- строк, на який укладається договір;
- доставку і прийом в експплуатацію об’єкта лізингу;
- розмір та порядок сплати лізингових платежів;
- використання та утримання обладнання;
- умови повернення об’єкта лізингу;
- умови страхування об’єкта лізингу;
- права та обов’язки сторін;
- відповідальність сторін;
- порядок вирішення спірних питань;
- форс-мажорні обставини;
- різне та додатки.
Лізинговий договір вступає в силу тільки з дати підписання акту прийому обладнання як об’єкта угоди в експлуатацію (додаток №4). Після підписання акту прийняття обладнання в експлуатацію банк-лізингодавець зобов’язується провести загальну оплату вартості поставки. У разі наявності дефектів, що не підягають усуненню, лізингоодержувач має право відмовитися від прийняття обладнання і повинен у письмовій формі сповістити про це лізингодавця, що дасть можливість останньому вимагати заміни обладнання або розірвати договір купівлі-продажу.
Після підписання акту на лізингоодержувачач переходять такі права та обов’язки:
- лізингодавець звільняється від відповідальності перед лізингоодержувачем за якість і придатність майна, за гарантійні зобов’язання постачальника, за втрати, що виникають в результаті використання майна;
- ризик випадкової втрати, псування, крадіжки майна тощо переходить на лізингоодержувача;
- всі права лізингодавця по відношенню до постачальника, що дають можливість прямо пред’являти претензії щодо якості майна, ремонту і його гарантійного обслуговування, переходять до лізингоодержувача.
Лізинговий договір має обов’язково містити розділ (чи підрозділ) про страхування. Договір страхування лізингових операцій укладається за участю трьох сторін: страхової компанії, власника (банку) та лізингоодержувача, при цьому останній виступає як страхувальник (із відповідною сплатою страхових внесків), а банк- як застрахований, або правонаступник.
Спеціальний розділ договору має бути присв’ячений лізинговим платежам. У ньому вказується загальна сума лізингових платежів, порядок сплати, строки, спосіб, санкції при затриманні платежів.
3. Методичні основи розрахунків лізингових платежів.
Відмітимо, що в залежності від форми платежу розрізняють: грошові, компенсаційні та змішані платежі (розглянуто вище);
в залежності від застосовуваного методу нарахування лізингових платежів розрізняють платежі з фіксованою загальною сумою- лізингова плата тут включає амортизаційні відрахування від вартості обладання у лізингу, плату за користування запозиченими коштами, суму комісійної винагороди лізингодавцю та плату за надані ним додаткові послуги по угоді; платежі з авансом- коли лізингоодержувач спочатку надає лізингодавцю аванс у момент підписання угоди, а потім сплачує суму лізингових платежів за мінусом авансу; мінімальні платежі- це сума всіх лізингових платежів за весь період лізингу, плюс сума виплати після закінчення терміну дії угоди для викупу майна у власність; невизначені платежі- розрахунок яких базується на деякому встановленому в угоді відсотку, визначеному на підставі об’єму реалізації продукції, виробленої на даному обладнанні, суми отриманого прибутку від такої реалізаціїі т.ін.
За періодичністю виплат виділяють: періодичні платежі (щомісячні, щоквартальні, щорічні); єдиномоментні платежі, що застосовуються одночасно з періодичними внесками у випадку, коли в угоді передбачена виплата авансу.
З урахуванням фінансового стану та платіжних можливостей лізингоодержувача в угоді можуть встановлюватися такі способи виплати лізингових платежів: 1)рівними частками; 2)із зростаючими розмірами- застосовується коли на початковому етапі лізингу іде освоєння обладнання та нарощування темпів випуску продукції; 3)із спадаючими розмірами- використовуються лізингоодержувачами із стабільним фінансовим положенням.
Платежі за лізинговою угодою складаються із суми амортвідрахувань, плати за використані кредитні ресурси, комісійних виплат лізингодавцю, платежів за додаткові послуги лізингодавця. При їх розрахунку необхідно враховувати, що лізингодавець вносить до бюджету ПДВ.
Величина амортвідрахувань розраховується за формулою:
А=С х Н(а) х Т / 100, де С-балансова вартість обладнання; Н(а)- норма амортизаційних відрахувань на повне відновлення; Т- період дії угоди.
Згідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, основні фонди підлягають розподілу на 3 групи: група 1-будівлі та споруди; група 2- автомобільний транспорт, меблі, офісне обладнання; 3 група- спеціальне технологічне обладнання. Норми амортизації встановлені такі: група 1- 5%; група 2- 2%-25%; група 3- 3%-15%. Прискорена амортизація допускається по 3-й групі, з 1 по 7 рік експлуатації відповідно: 15%, 30%, 20%, 15%, 10%, 5%, 5%[6].
Плата за використовувані кредитні ресурси визначається так:
П(к)=К х С(к) / 100, де К- величина залучених кредитних ресурсів, С(к)- ставка за використання кредитних ресурсів.
Розмір комісійних виплат визначається за формулою:
П(ком)= К х С(ком) / 100, де С(ком)- ставка комісійної винагороди.
Розрахунок платежів за додаткові послуги лізингодавця проводиться за формулою:
П(у)= Р(к) + Р(п) + Р(р) + Р(д), де
Р(к)- командировочні витрати працівників лізингодавця;
Р(п)-витрати на послуги (юрконсультації та ін.);
Р(р)- витрати на рекламу лізингодавця;
Р(д)-інші витрати на послуги лізингодавця.
Розрахунок ПДВ, що вноситься лізингодавцем до бюджету:
П(д)=В х 20 / 100, де В- виручка по лізинговій угоді.
В= П(к) + П(ком) + П(у)
Так, загальна сума лізингових платежів складе:
Л(п)= А + П(к) + П(ком) + П(у) + П(д).
Дія лізингової угоди може бути припиненою, якщо настала одна з подій, вказаних в розділі “Експлуатація та повернення об’єкту лізингу” договору лізингу. В цьому випадку у відповідності з угодою лізингоодержувач повинен виплатити лізингодавцю суму закриття угоди.
В неї включаються: сума невиплачених лізингових платежів Л(н)=Л(п)-Л(ф), де Л(ф)- фактично внесені лізингові внески;
залишкова вартість об’єкту лізингу на момент закінчення строку лізингу: С(0)= С – А;
неустойка Н=С(с) х (С(к) / 100 + С(ком) / 100), де С(с)=середньорічна вартість обладнання за період з моменту припинення дії угоди до повної амортизації обладанання, С(с)=St (С(н) + С(к)) / 2, де С(н)- вартість обладанання на початок року, що іде після припинення лізингової угоди, С(к)- на кінець року відповідно, t-період, що залишився до повної амортизації обладнання. Таким чином сума закриття угоди З= Л(н) + С(0) + Н.
Завантажити реферат