Нарешті, розвиток дрібного підприємництва необхідний тільки тому, що вони дають життя старим крупномасштабнийпідприємствам і в союзі з ними отримують значну вигоду
як для себе, так і для ринкової економіки загалом. Про це кажуть наступні цифри: в США на малий бізнес доводиться 34,9% чистого прибутку, а в Японії 56,6% всієї продукції в обробній промисловості виробляють підприємства малого бізнесу.
САМОСТІЙНЕ ІСНУВАННЯ МАЛОГО БІЗНЕСУ:
Для самостійного аналізу малого бізнесу важливо знайти метод підрозділу підприємств на дрібні і великі. Існує багато способів. Часто виділяють поняття монополії, а всі, що не підходить під це визначення, відносять до дрібного підприємництва. Розуміючи, що цього недостатньо, порівнюютьобороти коштів, об'єми прибули і продажу. У цей же час підприємства класифікують по кількості зайнятого в них чоловік. До малого бізнесу відносять, як правило, підприємства з числом зайнятих від 1 до 500, де:
від 1 до 20 - ремісничі;
від 20 до 100 - малі;
від 100 до 500 - середні підприємства.
Але часто, в залежності від важливості малого бізнесу в економіці країни, він самостійно розділяється на різні групи.
У Німеччині, наприклад, існує 4 категорії:
від 20 до 49;
від 50 до 99;
від 100 до199;
від 200 до 499.
У Німеччині, щоб фірму визнали малою, її річний оборот повинен складати від 3,5 до 11,5 млн. DM, в США - 3-12 млн.$. Але в будь-якому випадку система градації фірм і їх віднесення до розряду малих або середніх є досить проблематичним,тим більше, що малим підприємством бути вигідніше, оскільки для нього здійснюється практика державної підтримки посередством пільгових кредитів і державних замовлень.
Ефективність малих підприємств в Німеччині трохи вище, ніж в США і в Японії. Тут на частку 12,3% великих підприємств і 34% зайнятих на них працівників доводиться тільки 52,6% національних прибутки. Крім того, 2/3 робочих місць створюється за рахунок дрібного підприємництва. Тому число малих підприємств росте. Найбільший вплив на розвиток дрібного підприємництва надають наступні чинники:- в розвитку інфраструктури і коштів зв'язку стався стрибок;
- підвищився загальноосвітній рівень людей з одночасним накопиченням досвіду у великих компаніях;
- зменшення габаритів, вартості і спрощення використання інформаційних систем;
- сприяння малими фірмами розв'язанню питання безробіття;
- в створенні малих підприємств додатковим стимуломвиявилося скорочення робочої зміни;
- велика конкурентноздатність за рахунок менших витрат, зумовлених відсутністю зайвого бюрократичного апарату, зниженням накладних витрат і меншими коливаннями зарабітної плати;
- розширення сфери послуг, що базується на малих підприємствах.[17, c.12]
По мірі розвитку дрібного підприємництва утворяться різні форми організації приватних фірм. На даний момент відомі три основні правові форми: одноосібні, партнерства і корпорації. Фірма, що знаходиться в одноосібному володінні найбільш проста форма для дрібного бізнесу. Звичайно для відкриття такого підприємства досить лише отримати ліцензію від місцевих влади і зареєструвати торгове ім'я. Ділові партнерства являють собою організацію з двох і більше за осіб, між якими укладається контракт на спільне володіння підприємством. Партнерства можуть бути повними і обмеженими. Третій тип - корпорації. Це організаційна форма найбільш характерна для великого і середнього бізнесу, хоч із загального числа всіх корпорацій, наприклад в США, 98% - невеликі сімейні фірми. І хоч формально управління корпорацією повинне бути відділено від її володіння, нерідко бувають випадки, коли корпорацією володіє і керує один власник при допомозі підставних осіб, які реально не вкладають в неї засобу і не беруть участь в управління нею. Але, звичайно, малі підприємства як виникають, так і розпадаються з багатьох причин. Наприклад, в Німеччині в1990 року більше за 14500 підприємств з числа малих потерпіли крах, причому 40% з них проіснували не більше за 5 років. Частка банкротів серед підприємств малого бізнесу завжди вище, бо, йдучи на ризик, підприємець вирішує складну проблему конкурентноздатності продукції, що випускається. Адже початкова вартість ставить фундаторів фірми в невигідне положення в порівнянні з діючою фірмою. Новаку треба на самому початку провести свою роботу при більш високих витратах, ніж підприємцеві діючої фірми. Тому починаюча фірма завжди має більш високу собівартість продукції. Найбільш часті причини банкрутства малих підприємств - це невдачі в сфері збуту продукції, а також недостатня компетентність і відсутність досвіду.
Але все ж, незважаючи ні на що, кількість фірм, що знову створюються перевершує число ліквідованих, що говорить про абсолютне збільшення числа підприємств малого і середньогобізнесу в економіці. Причому досить важливе те, що часто мале підприємство збанкрутує не повністю, а лише викупляється більш великої фірмою або саме стає такий.
Звідси можна говорити про три моделі розвитку дрібного підприємництва:
- консервація масштабів діяльності з подальшим збереженням статус-кво;
- повільне розширення ділової активності;
- швидкий розвиток малих підприємств і перетворення їх в середні, а потім і у великі компанії.
За даними опитування власників малих підприємств в Німеччині 55% не планують розширення, 35% розробляють плани повільного стійкого зростання, і тільки 10% - швидкого розвитку за рахунок виробництва нової продукції або вступу на нові ринки, що говорить про прагнення до збереження свого статус-кво, що видимо задовольняє своїх власників.[17, c.13]
У попередньому главі ми бачимо, що в 80-х роках визначилася тенденція до збільшення числа малих підприємств в Німеччині. Тому правомірно затверджувати, що в ці роки, одночасно із зміцненням позицій верхівки монополістичного капіталу (дане твердження ні у кого не викликає сумнівів) в економіці країн Заходу намітився процес зростання значення дрібних і середніх фірм в ряді областей як матеріальної, так і нематеріальної сфери виробництва.Відносно стану промисловості Німеччини, хотілося б привести наступні цифри. Частка 10 ведучих концернів в загальному промисловому обороті з другої половини 70-х років до середини 80-х не зростала, а по експорту навіть дещо знижувалася. Найбільш же наочної ця тенденція була в США. Згідно з офіційними даними з 1980 по 1989 роки частка фірм малого підприємництва збільшилася з 18% до37%.[17, c.14]
Загалом, в 70-і - 80-і роки спочатку намітилася, а потім ще очевидніше стала виявлятися тенденція, при якій частка найбільших компаній у випуску продукції, інвестиціях, оборотіі інших показниках багатьох галузей залишалася стабільної або навіть дещо знижувалася. Встановилося збалансоване стан між дрібним і середнім бізнесом. Цей тимчасовий період можна вважати зоряним часом малого бізнесу, оскільки для підприємництва все більш важливої стає швидка, гнучка, інноваційна адаптація внутрішньої середи і зовнішніх взаємозв'язків фірм до зростаючої невизначеності господарського середовища. Підприємці все частіше усвідомлюють необхідність використати не тільки переваги спеціалізації, особливої атмосферу творчості і зацікавленості, що традиційно панує в малих фірмах, але і можливості, які відкриваються при виробночій кооперації: економія на масштабах, спільні науково-дослідні розробки, розділення ризику.[
Завантажити реферат