Безіменний старий у червоному з підкресленим достоїнством, силою духу і шляхетністю став вираженням нової етичної позиції художника, який відкрив, що цінність особистості не залежить від офіційного положення людини в суспільстві.
До середини 1660-х років Рембрандт завершує свій найпроникливіший витвір – «Повернення блудного сина». Його можна розглядати як заповіт Рембрандта-людини і Рембрандта-художника. Саме тут ідея всепрощаючої любові до людини, до принижених і стражденних – ідея, якій Рембрандт служив усе своє життя, – знаходить найвище, найдосконаліше втілення. І саме в цьому добутку ми зустрічаємося з усім багатством і розмаїтістю мальовничих і технічних прийомів, що виробив художник за довгі десятиліття творчості.
Обірваний, знесилений і хворий, покинутий друзями, з'являється син на порозі рідної домівки і тут, в обіймах батька, знаходить прощення і розраду. Безмірна світла радість цих двох – старого, що утратив усякі надії на зустріч із сином, і сина, охопленого соромом і каяттям, що ховає обличчя на грудях батька, – складає головний емоційний зміст шедевру. Мовчучи, вражені, застигли мимовільні свідки цієї сцени.
Художник гранично обмежує себе в кольорі. У картині домінують золотисто-охристі, кіноварно-червоні і чорно-коричневі тони при нескінченному багатстві найтонших переходів усередині цієї скупої гами. У нанесенні фарб на полотно беруть участь і кисть, і шпатель, і черешок кисті; але і це Рембрандту здається недостатнім – він наносить фарби на полотно безпосередньо пальцем (так написана, наприклад, пятка лівої ноги блудного сина). Завдяки розмаїтості прийомів досягається підвищена вібрація барвистої поверхні – фарби то горять, то блищать, то глухо жевріють, то як би світяться зсередини, і жодна деталь, жоден, навіть самий незначний, куточок полотна не залишає глядача байдужим.
Тільки навчена величезним життєвим досвідом людина і великий художник міг створити цей геніальний і простий шедевр.
У «Поверненні блудного сина» нічого не відбувається і нічого не вимовляється – усі було сказано, передумано, вистраждано дуже давно, у роки довгого чекання, але є радість зустрічі, тихої і світлої .
«Повернення блудного сина» було останнім великим здобутком майстра. У 1669 році Рембрандт помер.
Використана література:
1. Ю. Кузнєцов. «Голландський живопис XVII – XVIII століть в Ермітажі». Видавництво «Мистецтво», Ленінградське відділення, 1988р.
2. «Ермітаж. Плани виставок» укладач Ю. Шапиро. Лениздат, 1977р.
3. «Енциклопедичний словник юного художника» укладачі Н. Платонова і В. Синюков, Изд-во «Педагогіка», Москва, 1983р.
Завантажити реферат