Цей факт треба брати до уваги, розв‘язуючи питання про авторство перекладу євангельського тексту на “просту мову” в Пересопницькому євангелії й питання про особу писця, що увічнив цей переклад на пергаменті власною рукою, “чистим і красивим письмом”, за відзивом П.Житецького. Безпосереднього відношення до мови пам‘ятки це питання не має, але воно важливе з історико-культурного погляду, і тут мовознавець, безперечно, може допомогти тим дослідникам, які побажали б попрацювати над цим питанням спеціально.
О.С.Грузинський, не вагаючись, вважає, що автором перекладу був архімандрит Григорій, який володів, на його думку, слов‘янською, сучасною йому українською літературною, польською, чеською, і, можливо, грецькою й німецькою мовами. Підставу для такого припущення дає нам свідчення самого поповича Васильєвича, який твердить, що “тыи книги чтыры эвангелистове суть устроены кротким, смиренным и боголюбивым иеромонахом Григорієм, архимандритом пересопницким”. Думка О.С.Грузинського про те, що архімандрит Григорій знав багато мов, мабуть, не далека від істини: тільки високоосвічений книжник, подібний архімандритові Григорію, міг так блискуче здійснити переклад євангельського тексту на “просту мову” (тексту, рясного багатством змісту і наявних у ньому думок та почуттів). Цілком впевнено можна сказати при цьому, що архімандрит Григорій не був переписувачем при створенні Пересопницького євангелія, бо все воно, як уже зазначалося, написане однією рукою, і очевидно, рукою поповича Васильєвича, зважаючи на його власні приписки до євангелія. Такий розподіл праці здається найімовірнішим.
На пересопницькому рукопису відбився так званий південно-слов‘янський вплив, особливо вплив болгарського письма (змішування юсів; вживання а замість я; написання ъ (ь) з плавними після плавних; вживання букви ¤ з крапкою по середині) і сербського письма (вживання ь замість ъ дуже часто) і вживання значка “ над ы (ы), іноді над и (и).[6]
На правописі пересопницького рукопису позначився також вплив білоруського письма: вживання (хоч і не часто) е на місці ь: “то для лепшего виразумленя” та ін.
Порівнюючи окремі місця з пересопницького рукопису і з чеської біблії, знаходимо прямий зв‘язок його з чеською біблією 1506 р. і в написах усіх глав і в тексті.[7]
В лексичному складі Пересопницького євангелія, при великій кількості у ньому елементів спільноруських і досить значній церковнослов‘янських, є багато елементів специфічно українських. Особливо рясно просочується в рукописах українська лексика тоді, коли мова йде не про суто церковно-релігійні предмети і явища.
“Было пак всуботу второпръвую ишол через збожя (через пашню) и вытръгали ученицы его класы и шли выминаючи руками своими, и некоторыи з фарисеов мовили им. прошто тое гинять того ся не годить чинити всуботы…”
Деякі речення в пересопницькому рукопису просто здаються уривками з живої народної мови, наприклад: “давно би в плахтъ (або в рядннъ) а на попель сьдячи показаніе чинили”; “ги нехай еще и тот рок. ах околаю еи и осыплю гноем, а чей пак уродит плод …”
Цікаве явище в рукопису - наявність в ньому досить численних додаткових пояснень (у дужках) окремих слів. Наприклад: “Бил ти ж там и колодязь іаковль (студня або криниця)”; (тогды она то жена оставивши вьдро свое (або глек, або збан) и пошла до мьста”; “ и рекл так учиню. размечу житницу мою. (клуню або стодолу)”; “ кто будет на кровь (на даху, або на стрьсь) а статки его в вдому, нехай не сходит взяти их …”
Поряд із словами давньоруськими, спільноруськими, словами церковнослов‘янськими і словами живої народної української мови, в лексичному складі рукопису помітна і деяка домішка елементів з польської і чеської мов.
В окремих місцях Пересопницького євагелія відчувається свого роду “осучаснення мови”. Так, грецькі або церковнослов‘янські слова тексту іноді передаються або пояснюються словами, що служили для означення специфічних явищ тогочасного суцспільного життя Литви і Польщі, наприклад: “Воини пак увели его внутрь двора которій назівается преторь - (дом радецкий або ратушь)”, “которому то біло имя Иосиф, съвьтником будучи. (або паном радним) а был тот члк добрым”.
У фонетиці пам‘ятки слід відзначити такі найголовніші явища:
1. В рукопису ь найчастіше вживається правильно, за традиціним церковнослов‘янським письмом: “И разумьл то многим народ и за всьх мьст приходили к нему …” Але іноді за нормами білоруського письма, замість ь маємо е: при Августе, имел, разделися, часом замість ь знаходимо написання и, наприклад: “(ликарю) врачу изльчися сам”; “не ищьте и вы, што бы есте или, або што бы есте пили”.
2. Давні о і е звичайно зберігаються за писаною традицією, і тільки в окремих випадках на місці їх знаходимо у (оу) або ю, наприклад:” по сюй и по туй сторонь”; “иже тот брат твуй умрл был” та ін.
3. Рукопис відбиває змішування ы та и, наприклад: “и крыкнули”; “было от них тое слово закрито”; “которыи то плакали и ридали”.
4. Яскраво виявлене повноголосся: “которыи же то обологовалъся в перфиру и в виссон”; значно рідше трапляються церковнослов‘янські і неповноголосні форми, наприклад: “класы (колосся) … выминаючи” і под.
В рукопису Пересопницького євангелія багато виявлена морфологія живої народної української мови:
1. Закінчення 2 особи однини теперішнього часу дієслів на -ш (правописно частіше -шь);
2. 1 особа множ. теперішнього і майбутнього часу переважно на -мо;
3. 2 особа множ. наказового способу з закінченням -ьте, а 1 особа -мо;
4. давальний відмінок однини іменників чол.роду часто закінчення -ови (-еви) пастыреве, родичове;
5. в називному відмінку множини цих же іменників закінчення -ове (-еве) і в родовому відмінку однини іменники чоловічого роду часто на -у та інші.
6. Вживання прислівників на е типу поспьшне; в лексиці це польські слова і вирази на зразок барзо, южь, соукні, пань, але перемешкали, коу вечерови і под.)
Заслуговують на увагу й деякі синтаксичні явища пам‘ятки. З них найголовніші такі:
1.Поряд із зворотами знахідного відмінку іменника (з прийменником) часто для означення часу вживається конструкція родового відмінка іменника без прийменника, наприклад: “и сталося единого дня …”; “было бо яко бы местной годины” та інші.
2. Зустрічається стара давньоруська конструкція (властива й народній мові) - подвійний знахідний відмінок, наприклад: “и в суботу еи здоровую учинил”; “и уздрьл его іс засмученого и рекл”.
3. Звичайні для синтаксису пам‘ятки також конструкції із знахідним - називним відмінком множини назв творин, наприклад: “послал его до села своего абы пасл свииn”.
4. Майбутній час складений, поряд з утворенням його з формою інфінітива, буває іноді з формою минулого часу на л, наприклад: “Зготовай ли што буду вечерял”; “Не будут могли отповьсти”.
У Пеесопницькому євангелії, незважаючи на його релігійний характер, дуже виразно виявивляються риси живої народної української мови того часу, а також риси мови літературної. Пересопницьке євангеліє, не пориваючи в багатьох випадках з традиційною, давньоруською мовою і з деякими елементами церковнослов‘янськими, приймає значну кількість елементів живої народної мови - в лексиці, фонетиці, морфології, синтаксисі.
Завантажити реферат