Творчий шлях М. Кропивницького

З ім'ям М. Кропивницького пов'язані створення українського професіонального театру й наступний етап розвитку реалістичної драматургії.

Це визначний актор, режисер і драматург, один із засновників і керівник першого самостійного українського професіонального театру побутового напрямку.

Марко Лукич Кропивницький народився 10 (22) травня 1840р. в селі Бежбайраки Бобринецького повіту Херсонської губернії (тепер село Кропивницьке Новоукраїнського району Кіровоградській області) в сім'ї управляючого маєтком поміщика Фундуклея, Луки Івановича Кропивницького, який був із збіднілих дворян і Капітолини Іванівни Дубровинської - з роду біглого кріпацького музиканта. Протягом кількох років маленький Марк був на становищі наймита у панів, до яких віддав його батько "в науку". У дитинстві співав в церковному хорі, мав чудовий альт. Жив у Бобринці у своєї бабусі Уляни Дубровинської, де й навчився грати на музичних інструментах.

Освіту М. Кропивницький здобував без будь-якої системи — то у приватній школі шляхтича Рудковського, то в Єлисаветградському училищі. Нормальне навчання стало можливим лише у Бобринецькій повітовій школі, одночасно, мати вчить його музики, розучує з ним різні вокальні партії. В цей час М. Кропивницький захоплюється театром і бере участь у виставах аматорського гуртка, який діяв тоді в Бобринці, і в якому ставили п'єси українських і російських драматургів. Школу юнак закінчує в 1856 році з похвальним листом . Після невдалої спроби продовжити навчання в гімназії в Києві юнак повертається до Бобринця і вступає на державну службу до повітового суду.

У 1862 - 1863 роках він намагається продовжити освіту і стає вільним слухачем юридичного факультету Київського університету. Під враженням однієї з перекладених мелодрам, побачених у київському театрі під час навчання він працює ночами над своєї першої п'єсою "Микита Старостенко". То був твір недосвідченого автора (згодом він сам критично оцінив цю спробу). Тепер вона відома у варіанті, який зазнав численних ґрунтовних авторських доробок. Всього за життя М.Кропивницький написав понад 40 п'єс.

З 1864 по 1871 рік М.Кропивницький працює на канцелярських посадах державних установ міст Бобринця і Елисаветграда.

Так і не завершивши з різних причин освіти, М. Кропивницький поповнює свої знання самостійно, особливо з переїздом до Єлисаветграда, куди у 1865р. було переведено повіт, і де були бібліотеки. Там він і І. Тобілевич “знайомились потроху з Смайльсом, Робертом Оуеном, Джоном-Стюартом Міллем, Спенсером, Молешоттом і іншими; читали дещо і із Шекспіра, Байрона, Гете, Гейне, Дюма, Жорж Санд, Теккерея”. На казенній службі він не просувався, а часто зовсім втрачав заробіток через захоплення мистецтвом та участь в аматорських виставах.

Наприкінці 60-х років ХІХ століття у Бобринці М.Л.Кропивницкий знайомиться і вступає шлюб з Олександрою Костянтиновною Вукотич (1852 - 1880).З нею у шлюбі він мав дочку Марію (1875 - 1910) і приймального сина Костянтина (1870 - 1919).

Тривалий час (близько 20 років) Марко Лукич живе у Зайковських в Єлисаветграді (М.П.Зайковська припадала тіткою дружині Кропивницького).

У 1871 року, після смерті батька, Марко Лукич подає у відставку, продає майно в Бобринці і незабаром надходить на професійну сцену, погодившись працювати актором у трупі графів Моркових (Одеса). Протягом десяти років роботи в російських театральних трупах він набув величезного сценічного досвіду, глибоко вивчив специфіку й закони театрального мистецтва, виробив свої творчі принципи, розуміння місця театру в житті суспільства.

Близько 40 років життя М.Л.Кропивницький віддав професійному театру. За цей час майстер створив десятки типових образів в драмі, комедії, трагедії.

До 1881 року Марко Лукич працював у російських трупах актором і режисером, зажив слави і визнання в таких містах, як Одеса, Харків, Єлисаветград, Кременчук. Його помітили й відзначили в Петербурзі (1874 р.). Продовжував літературну діяльність ("Помирились", 1869 р., "За сиротою і Бог із калитою, або ж Несподіване сватання", 1871 р., "Невільник", 1872 р.).

У 1872р. в одеській газеті “Новороссийский телеграф” було опубліковано водевілі М. Кропивницького “Помирились” і “За сиротою і Бог з калитою, або ж Несподіване сватання”.

Важливим етапом у творчому житті Кропивницького та історії українського театру були його гастролі 1875р. у Галичині, де, працюючи актором і режисером театру товариства “Руська бесіда”, він доклав зусиль до змін у репертуарі й художньому стилі театру, у наближенні його до реалізму й народності.

Переживши страшні часи дії царського Ємського указу 1876 року про заборону українського слова (хоча ще залишились численні обмеження й