Пропозиція грошей

План.

І. Суть і механізм формування пропозиції грошей:

- З точки зору монетарної теорії.

- З точки зору кейнсіанства.

ІІ. Роль державних установ у здійсненні емісійного процесу.

ІІІ Утворення грошей комерційними банками:

- Норма обов'язкового резерву.

- Грошова база.

- Ефект кредитного мультиплікатора.

IV. Висновки.

І. Суть і механізм формування пропозиції грошей.

- З точки зору монетарної теорії.

Монетарна теорія розглядає пропозицію грошей як альтернативне відношення до їх попиту. Попит і пропозиція грошей розглядається як дві неподільні і водночас протилежні одна одній грані єдиного економічного механізму, через взає­модію яких формуються функціональні структури грошо­вого ринку. Отже монетарну теорію цікавить найперше специфіка спів­відношення між попитом і пропозицією грошей, характер субординації між ними. Ця специфіка містить два протирічливих положення:

- попит на гроші має пристосовуватися до заздалегідь заданої їх пропозиції;

- пропозиція грошей пристосовується до їх попиту.

Зрештою, суть зводиться до того, щоб з'ясувати, яка структурна ланка грошового ринку - попит і чи пропозиція е провідною.

Дана проблема має інший аспект. В економічній теорії вже довго точиться дискусія з при­воду визначення основних чинників, під впливом яких формується пропозиція грошей. Оскільки грошова емісія здійснюється на інституційних засадах (емітенти - від­повідні банківські інституції), то монетаристи вважають, що на відміну від попиту, який визначається внутрішньоекономічними процесами, пропозиція грошей є суто екзогенним[1] чинником економічного розвитку. На положенні про екзогенність грошової емісії базується одна з клю­чових ідей монетаризму з приводу того, що першим поштовхом для зміни кон'юнктури ринку, циклічності його роз­витку є спричинені ззовні економічні зміни у пропозиції грошової маси. На цій же підставі дається суто монетаристське визначення інфляційного процесу: вважається, що ціни завжди пасивно йдуть слідом за змінами пропо­зиції грошей. Отже, пропозиція грошей розглядається монетаристами як суто автономний процес, екзогенний чинник, що не зале­жить від реальних змін у сферах виробництва та обігу товарів і послуг.

- З точки зору кейнсіанства.

Основною відмінністю погляду кейнсіанської теорії на пропозицію грошей є визнання кредитної природи грошової емісії й відповідно - формування пропозиції грошей.

З точки зору виробничого процесу базою грошової емісії є зобов'язання підприємств щодо погашення заборгованості з оборотного капіталу - виплат заробітної платні, витрат на сировину, матеріали тощо. Ця заборгованість виникає через наявну розбіжність у часі між поточними витратами виробництва і отриманням доходів від реалізації виробленої продукції. Ці зобов'язання є невід'ємною складовою відтворювального процесу. Вони безпосередньо входять у технологію цього процесу і складають фундамент утворення і пропозицій різно­манітних форм кредитних грошей. Отже безпо­середнім суб'єктом пропозиції грошей, їхнім фактичним імітентом виступають перш за все виробничі структури. Функції банків у цьому процесі дещо інші. Вони висту­пають у ролі посередників, які лише надають цим процесам відповідної грошові форми.

Внут­рішні боргові зобов'язання держави формуються на іншій кредитній основі. Але й тут можна говорити про об'єктивну базу формування про­позиції грошей. У даному разі не йдеться про економічну оцінку того, наскільки виправданими є ті чи ті боргові зобов'язання держави. Цс вже інший аспект проблеми, що розглядається. Тут важливим є інше. Йдеться про констатацію об'єктивної зумовленості емісійного процесу вказаним чинником.

Подібну функцію в механізмі формування пропозиції грошей виконують і непогашені зовнішні зобов'язання де­ржави. Мається на увазі дефіцит платіжного балансу, що також можна розглядати як відповідну основу гро­шової емісії.

Нововведення у виробничому процесі можуть здійснюватися самофінансуванням - за рахунок прибутку або використання частки амортизаційних фондів, а також через кредити, отримані на відкритому фінансовому ринку. У даному разі йдеться лише про перерозподіл дійсної вартості. Однак у реальному господарському житті досить поширена й інша практика. Коли відбувається не перерозподіл, а утворення банками нової купівельної сили грошей, тобто їх утво­рення з повітря. Коли видаються кредити, які з часом погашаються за рахунок реалізації виробленої продукції. Така практика є досить поширеною і ефективною. Якщо подивитись на історію, то легко пе­ресвідчитись, що в багатьох випадках становлення сучас­ного індустріального потенціалу більшості розвинених кра­їн заходу здійснювалося саме на подібних кредитних за­садах. В даному випадку саме кредит, що не забезпечений ні грішми у вузькому розумінні цього поняття ні заставою, ініціює виробництво

ІІ. Роль державних інституцій у здійсненні емісійного процесу.

Емісія грошей здійснюється на двох рівнях: на рівні центрального банку та на рівні комерційних банків і прирівняних до них фінасово-кредитних установ.

Центральні банки мають вийняткове право здійснення банкнотної емісії. Основною функцією центрального банку є забезпечення стійкості національної грошової одиниці та регулювання діяльності грошово-кредитної сфери. Центральні банки є юридично автономними, хоча іноді до їх структури входять координаційні органи, що не наділяються директивними функціями щодо центрального банку.

Банкнотна емісія, на яку має виключне право центральний банк, має кредитний характер. Тобто кожному впровадженню в обіг певної суми банкнотних знаків має відповідати належна кредитна пропозиція - чи то кредит урядові або комерційному банкові, чи закордонні активи. Центральний банк має у своєму розпорядженні впливові економічні важелі, він може впливати ними на формування вищезазначених боргових зобов'язань і таким чином регулювати банкнотну емісію.

Окрім банкнотної емісі. існує ще три напрямки емісійної діяльності центрального банку:

1).Фінансування дефіциту державного бюджету через здійснення операцій на ринку держаних цінних паперів. Пропозиція грошей, що формується на державному рівні не обмежується банкнотною емісією. У багатьох країнах фуекціонує наступна система обслуговування бюджетного дефіциту. Замість викидання в обіг нових грошей, що призводить до їх інфляційного знецінювання, держава розміщує на відкритому фінансовому ринку державні боргові зобов'язання. Таким чином держава позичає на пільгових умовах гроші безпосередньо у населення. Такі позички офіційно оформлюються у внутрішній або зовнішній борг держави в залежності від розташування боргових зобов'язань.

2).Рефінансування комерційних банків - є також важливим напрямком емісійної діяльності центрального банку. Таке надання в розпорядження комерційних банків певної суми платіжних інструментів може бути здійснено наступним чином:

- Операції РЕПО - надання кредитів комерційним банкам під заставу ОВДП.