Податок на прибуток

Так, змінами в підпункт 5.6.1 передбачається обмежити витрати на оплату праці, що враховуються в складі витрат платника податків, тільки час­тиною зарплати, пов'язаною з якістю праці, гарантованою (тарифною) частиною і тією. що спрямована на підвищення продуктивності, і виключити зі складу валових витрат інші ви­ди заохочень і виплат. Виклю­чення цих витрат із складу ва­лових витрат платника податку призведе, по-перше, до штуч­ного заниження собівартості продукції і такого ж штучного підвищення оподатковуваного прибутку, по-друге, до змен­шення можливостей підпри­ємств виплачувати працівни­кам поточну зарплату і заборго­ваність по ній через збільшення податкових вилучень, до збіль­шення неофіційних виплат за­робітної плати підприємствами своїм працівникам.

Проектом пропонується об­межити також витрати на служ­бові відрядження (підпункт 5.4.8) для суб'єктів господарю­вання і дорівняти їх до норм, затверджених постановою КМ N 10 від 5.01.98 р., для бюджетних організацій, що призведе до штучного заниження валових витрат, хоча в діючій редакції Закону вперше після 1991 р. даний чіткий перелік витрат на відрядження, які відносяться на валові витрати.

З метою збільшення надходжень у бюджет уряд пропонує внести зміни в підпункти 7.1.3, 7.8.4, 7.8.5 у частині виключення з діючого Закону оподатковування дивідендів. При цьому прибутки держави від володіння корпоративними правами не будуть оподатковуватися по датками.

Законопроектом пропонується внести зміну в підпункті 16.3, яким передбачено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет, зменшувати на суму вартості придбаних торгових патентів, але в межах прибутку, отриманого від діяльності, на яку придбаний патент. При цьому платникам податку пропонується представляти в податковий орган ще і довідку про суму прибутку, отриманого від діяльності, що піддягає потентуванню.

Законопроект містить пропозиції про зміни у віднощенні підтримки підприємств малого бізнесу. Зокрема, передбачається доповнити пункт 7.13 і пунктом про пільгове оподатковування новостворених юридичних осіб, що відносяться до суб'єктів малого підприємництва, а саме:

- протягом першого року господарської діяльності вони платять 25% нарахованої суми податку;

- протягом другого року – 50% суми податку.

Звільнені від оподаткування кошти повинні бути використані на відшкодування витрат, понесених протягом перших трьох років господарської діяльності на підготовку, освоєння виробництва товарів (робіт, послуг), технічне оснащення виробництва, будівництво, реконструкцію, відновлення основних фондів, що підлягають амортизації, а також освоєння нових технологій.

Простий підрахунок показує, що мале підприємство при отриманні виручки за три ро­ки у сумі 750 тис. грн. може отримати прибуток мак­симум 100 тис. грн. З цього прибутку треба забезпе­чити виплату дивідендів засновникам, задовольнити соціальні потреби колективу, сплатити податок на прибуток у сумі 17500 грн. У результаті навряд чи за­лишиться вільний прибуток достатній для фінансу­вання капітальних вкладень. То чи радий буде таким пільгам виробник? Очевидно, треба знайти інші під­ходи до стимулювання розвитку малого підприєм­ництва, на яке держава покладає великі надії.[10]

Протягом трьох років усі з оптимізмом чекали на появу Податкового кодексу, покликаного задо­вольнити інтереси і держави, і платників податків, сподівалися на зменшення напруження в роботі з нарахування податку на прибуток. І ось проект Податкового кодексу підготовлено.

При ознайомленні з проектом Податкового кодек­су привертає до себе увагу те, що проблема вдоско­налення оподаткування прибутку підприємств у до­кументі не знаходить достатнього вирішення. У ньо­му зберігається в основному діючий на сьогодні по­рядок з оподаткування прибутку, а окремі нововве­дення викликають сумніви.

Щоб висвітлити недоліки і можливі заходи щодо їх усунення, звернемося до думки спеціаліста-практика. Своє бачення недоліків проекту Податкового кодексу в частині оподаткування прибутку підприємств в статті “Податок на прибуток: проблеми законодавства”[11] висвітлила начальник ДПІ в Ужгородському районі Закарпатської області, Марія Бадиба. Тут же вона дала і деякі рекомендації щодо вдосконалення проекту. Хоча проблеми, на мою думку, висвітленні більше з позиції податковика.

На її погляд основним і таким, що за­слуговує на особливу ува­гу, є те. що суму прибутку підприємств, яка є об'єк­том оподаткування, згідно з проектом Кодексу пропо­нується визначати шляхом зменшення скоригованих валових доходів на суму

валових витрат і суму амортизаційних відрахувань. При цьому ігнорується поняття собівартості продук­ції та необхідності калькулювання продукції як за планом, так і фактично.

На перший погляд, це є начебто раціональний під­хід, який скорочує облік доходів і витрат на підпри­ємстві, спрощує роботу органів контролю за справ­лянням податків і ніби сприяє правильному визна­ченню суми, що підлягає оподаткуванню. А на­справді за цією удаваною простотою криється нема­ло «підводних каменів».

Аж ніяк не можна погодитися з тим. що до валових витрат включається вартість матеріально-виробни­чих ресурсів уже на стадії їх придбання з наступним коригуванням валових витрат на різницю залишку цих матеріалів на кінець звітного періоду порівняно із залишком на його початок.

Застосування пропонованої методики віднесення витрат матеріально-виробничих ресурсів на вироб­ництво продукції та ігнорування контролю за до­триманням норм витрат матеріально виробничих ресурсів на виробництво продукції сприяють на рів­ні Закону випуску неврахованої готової продукції тобто приховуванню доходу, а значить, несплаті по­датку з цього доходу. Іншими словами, це є сприян­ня тіньовій економіці на рівні Закону.

Дослідження показують, що на переважній біль­шості підприємств не складають планових кальку­ляцій, які б не дозволяли випускати збиткову про­дукцію. Не складаються й калькуляції фактичної со­бівартості випущеної продукції (робіт, послуг). У результаті на цих підприємствах не можна провести системний аналіз причин; що призводять до збитків від реалізації продукції власного виробництва. А можливо, комусь і за краще одержувати прибутки за рахунок тіньової економіки.

Валові витрати коригуються також залишками частки матеріальних витрат у незавершеному ви­робництві і часткою матеріальних витрат у готовій продукції. Незважаючи на те, що є окремі рекомен­дації щодо визначення цих часток, вони на практиці виконуються поверхово. Точне визначення цих час­ток досить складне, громіздке, забирає багато часу як у бухгалтерів підприємств, так і в податківців при перевірці достовірності даних.

Цей порядок віднесення матеріально-виробничих запасів на валові витрати може мати й інші небажані наслідки. Наприклад, придбані матеріальні цінності можуть бути використаю в подальшому на потреби будівництва, реконструкції, модернізації ремонту та інше, пов'язане з поліпшенням .основних фондів, ви­трати на які. в тому числі й матеріальні не включають­ся до складу валових витрат. Зрозуміло, що це можна відрегулювати і в бухгалтерському, і в податковому обліку. Але це не збігатиметься в часі, — адже ми вже збільшили валові витрати, а значить зменшили прибу­ток і, відповідно, податок на цей прибуток. А врегулю­вання може здійснюватися із значним відривом.