Податкова система

Об’єктом оподаткування являються:

1)обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів. При цьому оборотом з реалізації є продаж, обмін на інші товари, безкоштовна передача. В оподаткований оборот включається реалізація товарів для власного споживання, промислової переробки, а також для власних працівників;

2)митна вартість імпортних товарів, придбаних за іноземну валюту, в порядку товарообмінних операцій, отриманих без оплати;

3)обороти з реалізації конфіскованого і безхозного чи заставленого майна.

Платниками акцизного збору в бюджет є кілька видів суб’єктів підприємницької діяльності.

1)Підприємства, організації, установи як юридичні особи, що знаходяться на території України та мають рахунки в банках.

2)Міжнародні об’єднання, включаючи міжнародні неурядові організації, іноземні юридичні особи і громадяни, які мають розрахункові рахунки в банках України.

3)Громадяни, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи.

Акцизний збір обчислюється за ставками, що визначаються у двох варіантах:

- у твердих ставках (сумах) з одиниці реалізованих, завезених, переданих товарів;

- у відсотках до обороту з реалізації (передачі) товарів.

Тверді ставки акцизного збору встановлені в ЕКЮ з одиниці товарів, що реалізовані.

Строки сплати акцизного збору в бюджет. Залежить від виду підакцизних товарів, суми податку, виду діяльності суб’єкта господарювання.

Негативний вплив на фінансово-господарську діяльність підприємств податку “акцизний збір” матиме місце тоді, коли встановлення непрямих податків тягне за собою підвищення цін, обмежує обсяг виробництва і реалізації товарів, призводить до нагромадження нереалізованих товарів.

С) Податок на додану вартість.

Податок на додану вартість (ПДВ) домінує серед непрямих податків, що надходять до бюджету. Цей податок виконує фіскальну функцію. Особливість ПДВ полягає в тім, що саме він справляє значний вплив на фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання та на їхній фінансовий стан.

Платники податку. Платниками податку в бюджет є суб’єкти господарської діяльності і громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність на території України.

Об’єкт оподаткування. Об’єктом оподаткування є такі операції, здійснювані платниками податку, суб’єктами господарювання:

- продаж товарів на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу);

- завезення товарів на митну територію України, виконання робіт (послуг), що здійснюється нерезидентами для використання або споживання цих робіт (послуг) на митній території України; завезення майна згідно з договорами оренди (лізингу), застави, іпотеки;

- вивезення товарів за межі митної території України і виконання робіт, надання послуг для споживання за межами митної території України.

Отже, об’єктом оподаткування є операції, зв’язані з продажем товарів усередині держави, за їхнього імпорту чи експорту.

Не вважаються об’єктами оподаткування такі операції, здійснювані суб’єктами господарювання:

- випуск, розміщення і продаж цінних паперів, емітованих суб’єктами підприємницької діяльності, а також деривативів;

- обмін цінних паперів на інші цінні папери, депозитарна, реєстраторська та клірингова діяльність щодо цінних паперів;

- передача майна в оренду і його повернення після закінчення терміну договору оренди, сплата орендних платежів відповідно до договорів фінансової оренди;

- надання послуг зі страхування і перестрахування, із соціального і пенсійного страхування;

- обіг валютних цінностей;

- надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, за кредитними і депозитними договорами;

- виплата заробітної плати, інших грошових виплат, дивідендів;

- надання брокерських, ділерських послуг з укладанням контрактів на торгівлю цінними паперами і деривативами на фондових і товарних біржах;

- передача основних фондів у формі внесків у статутні фонди юридичних осіб в обмін на їхні корпоративні права;

- оплата вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, що здійснюються за рахунок державного бюджету.

Час виникнення податкових зобов’язань. Здійснення розрахунків з бюджетом щодо ПДВ, можливість отримання бюджетного відшкодування податкового кредиту, яке впливає на фінансовий стан підприємства, залежить від часу виникнення податкових зобов’язань. Між формуванням вхідного ПДВ та його відшкодуванням минає час. Цей період є періодом іммобілізації оборотних коштів на сплату вхідного ПДВ. Чим він триваліший, тим більш тривалою є іммобілізація оборотних коштів, тобто негативний вплив на фінансовий стан підприємств.

Час іммобілізації оборотних коштів підприємства – платника податку на сплату вхідного ПДВ залежить від часу списання коштів з його банківського рахунку за куплені товари і часу надходження ПДВ від продажу продукції, тобто зарахування коштів від покупця, замовника на банківський рахунок платника податку, а також від часу отримання відшкодування з державного бюджету.

Час перерахування коштів для сплати вхідного ПДВ і час надходження ПДВ від продажу продукції залежить від форм розрахунків, що застосовуються, умов купівлі товарів, напрямків продажу продукції, платоспроможність покупця.

4.3. Збори і цільові відрахування.

А) Збори на формування цільових державних фондів.

Законом України “Про систему оподаткування” встановлює участь суб’єктів господарювання у формуванні централізованих державних цільових фондів. Ця участь здійснюється у вигляді обов’язкових зборів, внесків, порядок обчислення яких визначений окремими нормативними документами.

Відрахування в цільові державні фонди сьогодні становлять значні за обсягом суми коштів, що суттєво впливає на фінансово-господарську діяльність підприємств. Цей вплив виявляється в такому.

По-перше, через формування валових витрат, які виключаються з суми скоригованого валового доходу. Таким чином, відрахування в цільові державні фонди зменшують оподаткований прибуток, а отже, і суму податку на нього.

По-друге, через формування собівартості (витрат). Указані відрахування збільшують собівартість, що відповідно може зменшити прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) або збільшити її вартість, а отже, створити проблеми зі збутом продукції.

По-третє, через використання прибутку. Це має місце тоді, коли відрахування (збори) здійснюються за рахунок прибутку підприємства.

Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Платниками такого збору є:

- суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські установи й організації, фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників;

- філії, відділення й інші відособлені підрозділи платників збору, зазначених вище, що не мають статусу юридичної особи та розміщені на іншому терені;