Мале підприємство — це атрибут, невід'ємна складова будь-якої господарської системи, без чого економіка і суспільство в цілому не можуть не тільки розвиватися, а й існувати. У секторі малого підприємництва створюється й функціонує значна частка національних ресурсів, що є живильним середовищем для середнього та великого підприємництва.
Сьогодні важко знайти уряд, який би не проводив політики сприяння малим підприємствам, що вважаються запорукою стабільності у суспільстві. Віддають належне малому підприємництву і в політиці виведення суспільства з економічної кризи. Світовий досвід переконливо демонструє можливості самовідродження, закладені у малому підприємництві. Акумулюючи залишки ресурсів, використовуючи наявну матеріальну базу, воно практично миттєво починає виробництво, поповнюючи збіднілий ринок, забезпечуючи додатковими доходами значну частину населення і розширюючи кількість нових робочих місць.
Роль і можливості малого підприємництва підтверджує досвід промислове розвинутих країн, таких, як США, Італія, Японія, Великобританія, Німеччина, Франція, в економіці яких за низкою показників йому належить значне, а часом і провідне місце. На малий бізнес у цих країнах припадає до 90—95% усіх підприємств, 50—60% виробництва валового національного продукту, він є роботодавцем для більш ніж 50% працездатного населення.*
Сектор малого підприємництва в Україні ще не відіграє тієї ролі в національній економіці, як в економічно розвинених країнах, а економічні реформи, які проводяться в Україні щодо розвитку малого бізнесу, мають ряд хиб, зокрема:
· державою встановлений високий рівень фіскального стягнення податків із доходів малих підприємств, у результаті чого зникають стимули до збільшення обсягу виробництва, різко обмежується платоспроможній попит малих підприємств;
· спроба уряду забезпечити перехід до ринку адміністративними методами, тобто зверху;
· відсутність цілеспрямованої державної політики щодо підтримки малого бізнесу;
· практично відсутні джерела формування первісного капіталу для створення масових малих підприємств.
На сьогоднішній день кількість малих підприємств на 1000 осіб населення в Україні дорівнює лише 2.* Цей показник у 22,5 разу менший, ніж у країнах ЄС і майже у 37 разів менший, ніж у США. Частка зайнятих у малому підприємництві України за 1996 р. становила 5,7% працюючого населення. * Водночас частка працівників малих і середніх підприємств у загальній кількості зайнятих у країнах ЄС становила 72%, в Японії - 78%, США - 54%, Росії - 9,6 %.*
Частка малого підприємництва України у валовому внутрішньому продукті у 8—13 разів менша, ніж у згаданих країнах і дорівнює 5,7%.* Дійовим важелем регулювання діяльності малих підприємств у промислово розвинутих країнах є податкова політика, з допомогою якої досить ефективно розв'язують проблеми цілеспрямованого розвитку підприємництва.
податк. стимулювання розвитку МП на У.
Формування малого підприємництва в Україні відбувалося шляхом самоініціативи й самоорганізації суб’єктів підприємництва в межах нового законодавства, а також комерціалізації та приватизації державних підприємств. Приватизація уможливила формування життєздатніших підприємницьких структур, що грунтуються на значному потенціалі попередніх зв'язків, досвіду, ресурсів, ринків. У результаті приватизації за три останніх роки створено майже 39 тис. суб’єктів малого підприємництва.
Абсолютне й відносне зростання як кількості, так і обсягів виробництва малого підприємництва на тлі загального спаду виробництва й кризового стану багатьох підприємств свідчить про значний його потенціал. Водночас, як важлива складова частина народного господарства мале підприємство ще не стало суттєвим фактором його перебудови, не активізувало виробничої та інноваційної діяльності, не відбувся його перехід від стартового періоду до етапу розвитку.
При абсолютному зростання останнім часом кількості малих підприємств, сповільнюються темпи їх створення. Зменшується і частка діючих малих підприємств із числа зареєстрованих. При цьому мале підприємництво розвивається переважно у сферах торгівля, громадського харчування, матеріально – технічного забезпечення, збуту, заготівлі. Більшість малих підприємств, зареєстрованих як промислові, основні доходи одержують від торгово – посередницької діяльності .
Торгівельні підприємства одержують понад 40% балансових прибутків усіх малих підприємств, промислові – 20, будівельні – 15.* Якщо в цілому в економіці частка малих підприємств у балансовому прибутку становить 9 %, то в торгівлі – 72, у промисловості – лише 4.
Що стосується діяльності виробничих малих підприємств і їх внеску в обсяги промислової продукції України, то за останні 6 років простежується зростання як абсолютних обсягів виробництва, так і їх питомої ваги поряд із загальним падінням виробництва в державі. Разом із тим питома вага промислових милих підприємств у загальній їх кількості з останні роки зменшується ( 1992 р. -–20,8 %, 1995 р. – 14,3 %, 1996 р. – 13,7 % ).
Податкова система – один з найважливіших важелів державного регулювання економіка, основний фактор впливу на підприємницьку активність та інвестиційний клімат. Бюджет держави здебільшого формується із надходжень від податків, і чим ширша база оподаткування, тим надійніша можливість поповнення та збільшення держбюджету. Таким чином, оптимізація системи оподаткування передбачає, з одного баку, стимулювання ділової активності підприємців, з другого – наявність достатньо простої, ефективної та суворої системи стягнення податків.
Загальновизнані вади сучасної вітчизняної податкової системи впивають на оподаткування суб’єктів малого підприємництва. Однак цій сфері властиві деякі особливості, зумовлені специфікою малого бізнесу. Проведені дослідження свідчать, що ці моменти загострюють і без того нелегке становище малих підприємств.
Щоб отримати реальну, об’єктивну картину стану справ у галузі оподаткування суб’єктів малого підприємництва, варто зосередити увагу на таких основних аспектах:
· загальна орієнтація податкового законодавства і його основні вади, вплив системи оподаткування на підприємницьку діяльність;
· особливості оподаткування суб’єктів малого підприємництва, з урахуванням наявності й ефективності податкових пільг для них.
Чинна система оподаткування має суто фіскальний характер і спрямована на максимальне вилучення коштів підприємств, що фактично порозбавляє підприємців прибутку – головної мотивації їхньої діяльності.
Необхідність розв’язання невідкладних бюджетних проблем превалює над завданням щодо забезпечення економічного зростання, зміцнення фінансового становища підприємств і перешкоджає розширенню податкової бази на перспективу.
Шляхи виходу з данної ситуації
Високі ставки податку на прибуток і ПДВ справляють антистимулюючий вплив на підприємницьку діяльність, інвестиційні процеси. За аналітичними даними, сукупні стягнення до бюджетів усіх рівнів у вигляді податків та обов’язкових платежів сягали 90 % балансового прибутку підприємницьких структур, а в деяких випадках перевищують і 100 %. У результаті до бюджету перераховується не тільки прибуток, а й частина функціонуючого капіталу підприємства , і передусім обігового.
Завантажити реферат