ЗМІСТ
ВСТУП
1. ПОНЯТТЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
2. ЕКОНОМІЧНІ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ
3. ОБ’ЄКТИ, ЦІЛІ ТА ЗАСОБИ (МЕТОДИ) ДЕРЖАВНОГО
РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ
ВИСНОВКИ
ЛІТЕРАТУРА
ДОДАТКИ
ВСТУП
Сучасна економіка надзвичайно складна, вона покликана формувати умови для найрізноманітніших видів життєдіяльності людей. У залежності від того, як організована економіка, на яких принципах ця організація будується, можна визначити, які задачі вона в стані вирішити, які інтереси суспільства, різних соціальних груп вона може задовольнити.
У забезпеченні нормального функціонування будь-якої сучасної економічної системи важлива роль належить державі. Держава протягом всієї історії свого існування поряд із задачами підтримки порядку, законності, організації національної оборони, виконувала певні функції в сфері економіки.
Державне регулювання економіки - форма управління економікою, що представляє собою вплив державних органів на економічні процеси. Воно застосовується в умовах, коли об'єкт управління безпосередньо не підпорядкований суб'єкту управління, тобто якомусь державному органу.
Метою моєї роботи є розгляд і аналіз такого важливого механізму, як регулювання економіки. Більш докладно я хотіла би зупинитися на фінансовій політиці держави, тому що дана проблема дуже насущна й актуальна саме зараз, коли Україна вийшла на новий, більш якісний рівень свого розвитку в таких сферах як:
· Економіка
· Політика
· Соціальний розвиток
· освіта, і ін.
Актуальність розгляду даної теми визначається наступними факторами. Багато фундаментальних проблем сучасного суспільства не можуть бути вирішені винятково ринковими механізмами і мають потребу в державній участі. До цих проблем відноситься насамперед розвиток соціальної сфери, що з пасивного елемента економічної системи перетворилася в одне з найважливіших джерел економічного росту. Зокрема, рівень освіти, кваліфікації робочої сили і стан наукових досліджень безпосередньо впливають на темпи і якість економічного росту, що підтверджено спеціальними дослідженнями. Надалі роль освіти і науки в економічному розвитку буде, цілком ймовірно, зростати за рахунок традиційних, матеріально-речовинних факторів виробництва. До числа інших нематеріальних факторів, що надають величезний вплив на стан робочої сили і продуктивність праці, на якість економічного росту, відносяться охорона здоров'я, соціальне забезпечення і стан навколишнього середовища. Високий рівень матеріального і духовного добробуту громадян, домінування середнього класу в структурі суспільства і, отже, реалізація принципів соціального партнерства визначають довгострокові економічні перспективи країни і її соціально-політичну стабільність.
Особливим фактором об'єктивного посилення ролі держави виступає надзвичайно зросла соціально-організаційна складність сучасної економіки, що порушує звичайні функціональні зв'язки усередині ринкової системи. Це явище «інституціональна ригідність» виявляється в тім, що фундаментальні ринкові перемінні, теоретично здатні змінюватися як убік збільшення, так і убік зниження. У сучасному суспільстві зазвичай змінюються тільки в одну сторону, через опір правових інститутів і організацій, змінам в іншому напрямку (зазвичай навіть при погіршенні ділової кон'юнктури абсолютний рівень цін і зарплати не знижується). Сучасна економіка значною мірою втратила гнучкість, що була притаманна ранньому капіталізму.
Ціль даної роботи – розглянути методи, шляхи і форми державного регулювання економіки. Для реалізації поставленої задачі був зроблений аналіз навчальної і загальноекономічної літератури. Відзначимо той факт, що зазначені питання детально освітлені у фінансовій періодиці.
Перший розділ роботи присвячений розгляду питання про поняття державного регулювання економіки. Другий розділ розглядає економічні функції держави. Остання глава торкається понять методів, засобів і форми державного регулювання економіки її ефективні інструменти.
Мені здається, державне регулювання економіки має важливе значення для економічного і соціального розвитку країни. При цьому, здійснюючи регулювання економіки, держава використовує широкий набір засобів і методів впливу на економіку, таких як бюджет, податки, кредитно-грошова політика, економічне законодавство і т.д.
Зниження соціальних і інших витрат перехідного періоду зв'язано з глибоким усвідомленням усіма членами суспільства характеру змін, цілей і задач трансформації. Крім цього, необхідна величезна організаційна робота з погодженості всіх елементів перетворення суспільства, забезпечення гарантій по всіх аспектах його безпеки.
Усе це, я вважаю, підкреслює необхідність активної ролі держави, усіх її інститутів у творчому, а не руйнівному процесі. У цей період держава не може піти з економіки. Потреба в її діяльності як гарантії стабільності і благополуччя в сьогоденні і майбутньому зростає.
1. ПОНЯТТЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
Теоретичні погляди на державне регулювання.
Відношення до державного втручання в економіку на різних етапах її становлення було різним.
Меркантилісти. Історія державного регулювання йде до кінця середньовіччя. У той час основною економічною школою була школа меркантилістів. Вона проголошувала активне втручання держави в економіку. Меркантилісти стверджували, що головний показник багатства країни - кількість золота. У зв'язку з цим вони призивали заохочувати експорт і стримувати імпорт.[15;142]
Класична теорія. Наступною ступінню розвитку уявлень про роль держави стала робота А.Сміта "Дослідження про природу і причини багатства народів", у якій, він стверджував, що вільна гра ринкових сил (принцип "laissez faire") створює гармонічний устрій.
Відповідно до класичного підходу держава повинна забезпечувати безпеку життя людини і її власність, розв'язувати суперечки, іншими словами, робити те, що індивідуум або не в змозі виконати самостійно, або робить це неефективно. У своєму описі системи ринкової економіки Адам Сміт доводив, що саме прагнення підприємця до досягнення своїх приватних інтересів є головною рушійною силою економічного розвитку, збільшуючи в остаточному підсумку добробут, як його самого, так і суспільства в цілому. Головне полягало в тому, що для всіх суб'єктів господарської діяльності повинні бути гарантовані основні економічні волі, а саме воля вибору сфери діяльності, воля конкуренції і свобода торгівлі.[15;97]
Кейнсіанська теорія. У 30-і року нашого століття, після найглибшого спаду економіки США, Дж. Кейнс висунув свою теорію, у якій він спростував, погляди класиків на роль держави. Теорію Кейнса можна назвати "кризовою", тому що він розглядає економіку в стані депресії. По його теорії, держава повинна активно втручатися в економіку через відсутність у вільного ринку механізмів, що по-справжньому забезпечували б вихід економіки з кризи. Кейнс вважав, що держава повинна впливати на ринок з метою збільшення попиту, тому що причина капіталістичних криз - надвиробництво товарів.[15;221]
Завантажити реферат