Найважливішим об'єктом державного регулювання економіки є накопичення капіталу. Виробництво, присвоєння і капіталізації прибутку завжди служать головною ціллю господарської діяльності в ринковій економіці. Створюючи додаткові стимули і можливості в різний час всім інвесторам або окремим їх групам по галузях і територіям, органи що регулюють і впливають на економічний цикл і структуру.
Регулювання зайнятості - це підтримка нормального з погляду ринкової економіки співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили. Співвідношення це повинно задовольняти потребу економіки в кваліфікованих і дисциплінованих робітниках, заробітна плата яких служить для них достатньою мотивацією до праці. Проте співвідношення між попитом і пропозицією не повинно приводити до надмірного росту заробітної плати, що може негативно відбитися на національній конкурентноздатності. Небажане і різке зниження зайнятості веде до збільшення армії безробітних, зниженню споживчого попиту, податкових надходжень, росту податків і небезпечно соціальним наслідкам.
Особливу увагу ДРЕ приділяє грошовому обігу. Основний напрямок регулювання грошового обігу - це боротьба з інфляцією, що подає серйозну небезпеку для економіки.
Стан платіжного балансу є об'єктивним показником економічного здоров'я країни. В усіх країнах із ринковим господарством держава постійно здійснює оперативне і стратегічне регулювання платіжного балансу шляхом впливу на експорт і імпорт, прямування капіталів, підвищення і зниження курсів національних валют, участь у міжнародній економічній інтеграції.
Одним із головних об'єктів регулювання є ЦІНИ. Динаміка і структура цін відбивають стан економіки. У той же час самі ціни сильно впливають на структуру господарства, умови капіталовкладень, усталеність національних валют.
Державні регулюючі інстанції ринуться впливати і на інші об'єкти ДРЕ, наприклад, зацікавити приватні фірми в розвиток наукових досліджень. Вивчаються й удосконалюються закони по конкуренції, соціальному захисту, охороні навколишнього середовища.
Об'єкти ДРЕ різняться в залежності від рівня розв'язуваних ними задач. Це такі ієрархічні рівні: рівень фірми, регіону, галузі, сектори економіки (промисловість, сільське господарство, послуги), господарства в цілому, глобальний (соціальне становище, екологія), наднаціональний (економіко-політичне становище з закордонними країнами, інтеграційні процеси).
Цілі ДРЕ. Самою головною ціллю ДРЕ є економічна і соціальна стабільність і зміцнення існуючого ладу усередині країни і її межами. Від цієї головної цілі виникає множина конкретних цілей, без здійснення яких не може бути досягнута головна ціль. Ці конкретні цілі нерозривно пов'язані з об'єктами ДРЕ. Ціль, тобто вирівнювання економічного циклу, спрямована на об'єкт. Удосконалювання галузевої і регіональної структури господарства спрямована на секторальні і галузеві, регіональну структури. Поліпшення навколишнього середовища спрямована на навколишнє середовище. Частіше усього одна ціль не може бути досягнута поза залежністю від інших. Наприклад, забезпечення додаткових капіталовкладень на модернізацію вугільних шахт може бути ціллю - посередником для: стабілізації і зниження витрат у вітчизняній вуглевидобувній промисловості; зниження імпорту твердого палива і поліпшення паливно-енергетичного балансу; підтримки зайнятості в галузі; зняття в цих районах соціальної напруженості; надання тиску на ціни нафтових і газових компаній. З цього випливає, що конкретні цілі підпорядковуються головній ціллі і взаємодіють між собою.[3;34]
Засоби державного регулювання підрозділяються на адміністративні й економічні.
Адміністративні засоби не пов'язані зі створенням додаткового матеріального стимулювання або небезпекою фінансового збитку. Вони базуються на силі державної влади і містять у собі заходи заборони, дозволу і примуса. Примусові заходи можна показати тим, що держава ставить за обов'язок промисловим підприємствам організовувати на місцях виробниче навчання, створювати побутові умови для робітників, зайнятих на виробництві.
Адміністративні засоби регулювання в розвитих країнах із ринковою економікою використовуються в незначних масштабах. Їх сфера діяльності обмежується в основному на охороні навколишнього середовища, створення умов для соціально слабко захищених прошарків населення.
Основні інструменти державного регулювання:
Ø фіскальна політика, тобто політика в галузі правових витрат і податків;
Ø грошова політика;
Ø політика регулювання прибутків;
Ø соціальна політика;
Ø державне регулювання ціноутворення;
Ø зовнішньоекономічне регулювання.
Економічні засоби державного регулювання підрозділяються на засоби грошово-кредитної і бюджетної політики. Самостійним комплексним інструментом ДРЕ є державний сектор в економіці. Основні економічні засоби - це:
ü регулювання дисконтної ставки (дисконтна політика, здійснювана центральним банком);
ü встановлення і зміна розмірів мінімальних резервів, які фінансові інститути країни зобов'язані зберігати в національному банку;
ü операції державних установ на ринку цінних паперів, такі як емісія державних зобов'язань, торгівля ними і погашення.[3;141]
За допомогою цих інструментів держава ринеться змінити співвідношення попиту і пропозиції на фінансовому ринку в потрібному напрямку. Пряме державне господарське регулювання здійснюється засобами бюджетної політики.
Головним інструментом мобілізації фінансових засобів для покриття державних витрат є податки. Вони також широко використовуються для впливу на діяльність суб'єктів господарства. Державне регулювання за допомогою податків залежить у вирішальному ступені від вибору податкової системи, висоти податкових ставок, а також від видів і розмірів податкових пільг. Податки в ДРЕ грають дві ролі:
а) це головне джерело фінансування державних витрат;
б) це інструмент регулювання.
Тому що в задачу державних бюджетних органів входить не просто оподаткувати податками джерела надходження, але і створити тонкий механізм впливу на господарську поведінку.
Особливе місце серед засобів ДРЕ, здійснюваних за допомогою податків, займає прискорене амортизаційне списання основного капіталу і пов'язані з ним утворення і реалізація прихованих резервів, здійснювані в рамках дозволу Міністерства фінансів. Прискорене амортизаційне списання основного капіталу в сучасних умовах є головним засобом стимулювання накопичення, структурних змін в економіці і важливому інструменті впливу на господарський цикл, зайнятість. Змінюючи ставки і порядок амортизаційного списання, державні регулюючі органи визначають ту частину чистого прибутку, що може бути звільнений від сплати податків шляхом включання у витрати виробництва і потім перераховані в амортизаційний фонд для фінансування надалі нових капіталовкладень. Норми амортизації регулярно публікуються. Перед нами сильний важіль державного регулювання - звільнення прибутків від податків, укриття їх в амортизаційному фонді і примусовому використанні для нових капіталовкладень. Ефект прискореного списання основного капіталу має ще ряд наслідків. Додаткове скорочення частки податків у прибутку за рахунок того, що в міру зменшення балансового прибутку його оподатковування через прогресивний характер податкових ставок скорочується. Прискорене списання призводить до відриву балансової вартості основних засобів від їхньої реальної ціни.[3;57]
Завантажити реферат