У випадку побічних чи зовнішніх ефектів, зв'язаних з екологією, у витратах виробництва не враховуються наслідки забруднення повітря, землі, води, що відбиваються на життєдіяльності людей, найчастіше навіть що не є безпосередніми споживачами даних товарів, тобто в ціні даної продукції неврахованими виявляються соціальні витрати виробництва. Отже, дане виробництво споживає надмірну кількість ресурсів, не регульованих ринком.
Урядова заборона або обмеження на такі забруднення, установлення стандартів безпеки (наприклад, гранично припустимих норм концентрації шкідливих і токсичних речовин) змушують виробників нести додаткові витрати на устаткування, що запобігає шкідливі викиди. Додаткові витрати ведуть до скорочення обсягів виробництва до оптимального рівня. У результаті зменшується надмірне споживання ресурсів даним виробництвом. Перекласти на виробників витрати, пов'язані з побічними ефектами, можна через особливі податки, що відбивають збиток від забруднення. У багатьох випадках, пов'язаних з екологією стоїть проблема достовірної інформації, буває складно установити джерело забруднення, характер збитку.
Зовнішні ефекти можуть мати і позитивні результати для суспільства, але приводять до надмірних витрат у виробників. У подібних варіантах виникає необхідність у державній підтримці. Здійснюється вона найчастіше за допомогою субсидій.
Уряд узяв на себе задачу зменшити нерівність доходів у нашому суспільстві. Ця задача знайшла відображення в ряді політичних заходів і програм. По-перше, трансферні платежі забезпечують дотації нужденним, допомогу утриманцям і інвалідам, а безробітним виплати по безробіттю. Усі ці програми здійснюють передачу доходів уряду тим домогосподарствам, що у противному випадку одержували б незначний доход або зовсім його не мали. По-друге, уряд змінює також розподіл доходів шляхом ринкового втручання, тобто шляхом модифікації цін, установлюваних ринковими силами. Гарантування цін фермерам і законодавство про мінімальні ставки заробітної плати - наочні приклади того, як уряд фіксує ціни з метою підвищити доходи певних груп населення. Нарешті, в історії США податок на особисті доходи застосовувався для вилучення більшої частки доходів у багатих, ніж у бідних, а тому він робив на розподіл доходу своєрідний "ефект Робін Гуда". Однак проведені недавно перегляди особистого прибуткового податку істотно зменшили його перерозподільний вплив. Правда, вважається, що в дійсності податкова система надає дуже помірний вплив на розподіл доходів.[7;118]
Таким чином, основними напрямками економічної діяльності держави є:
1.Забезпечення нормальних умов роботи ринкового механізму, що припускає регулярну демонополізацію економіки, її антиінфляційну профілактику за допомогою стабільної грошової політики, підтримка бездефіцитної системи державних фінансів і ін. У країнах, що стали на шлях відновлення ринкового господарства, державі також приходиться формувати багатосекторну економіку, демонтувати ланки адміністративно-командного управління, утворювати діючу систему економічних регуляторів і багато інше.
2. Виконання функцій, обкреслених мінімально необхідними і максимально припустимими границями втручання держави в економіку. У вирішенні цих економічних проблем ринковий механізм виявляє свою неспроможність чи неефективність.
3. Розробка, прийняття й організація виконання господарського законодавства, тобто правової основи підприємництва, оподатковування, банківської системи й ін.
3. ОБ’ЄКТИ, ЦІЛІ ТА ЗАСОБИ (МЕТОДИ) ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ
Державне регулювання економіки в умовах ринкового господарства являє собою систему типових заходів законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру, здійснюваних правовими державними заснуваннями і громадськими організаціями з метою стабілізації і пристосування існуючої соціально-економічної системи до умов, що змінюються.
В міру розвитку ринкового господарства виникали і загострювалися економічні і соціальні проблеми, що не могли бути вирішені автоматично на базі приватної власності. З'явилася необхідність значних інвестицій, малорентабельних або нерентабельних із погляду приватного капіталу, але необхідних для продовження відтворення в національних галузеві і загальногосподарські кризи, масове безробіття, порушення в грошовому обігу, конкуренція на світових ринках потребували державної економічної політика.
Об'єктивна можливість ДРЕ з'являється з досягненням певного рівня економічного розвитку, концентрації виробництва і капіталу. У сучасних умовах ДРЕ є складовою частиною процесу відтворення. Воно вирішує різноманітні задачі, наприклад: стимулювання економічного зростання, регулювання зайнятості, заохочення прогресивних зсувів у галузевій і регіональній структурі, підтримка експорту. Конкретні напрямки, форми, масштаби ДРЕ визначаються характером і гостротою економічних і соціальних проблем у тій або іншій країні в конкретний період.
Об'єкти ДРЕ - це сфери, галузі, регіони, а також ситуації, явища й умови соціально-економічного життя країни, де виникнули або можуть виникнути труднощі, проблеми, що не вирішуються автоматично або що вирішуються у віддаленому майбутньому, у той час як зняття цих проблем необхідно для нормального функціонування економіки і підтримки соціальної стабільності.[3;47]
Основні об'єкти ДРЕ це:
v економічний цикл;
v секторальна, галузева і регіональна структура господарства;
v умови накопичення капіталу;
v зайнятість;
v грошовий обіг;
v платіжний баланс;
v ціни;
v умови конкуренції;
v соціальне становище, соціальне забезпечення;
v підготовка і перепідготовка кадрів;
v навколишнє середовище;
v зовнішньоекономічні зв'язки.
Суть державної антициклічної політики, або регулювання господарської кон'юнктури, заключається в тому, щоб під час криз і депресій стимулювати попит на товари і послуги, капіталовкладення і зайнятість. Для цього приватному капіталу даються додаткові фінансові пільги, збільшуються державні витрати й інвестиції. В умовах тривалого підйому в економіці країни можуть виникнути зростання імпорту і погіршення платіжного балансу, перевищення попиту на робочу силу пропозицією і звідси необгрунтований ріст заробітної плати і цін. У такій ситуації задача ДРЕ - пригальмувати зростання попиту, капіталовкладень і виробництва, щоб по можливості пригальмувати надвиробництво товарів і перенакопичення капіталів.[1;214]
В області галузевої і територіальної структури ДРЕ також відіграє значну роль. Тут за допомогою фінансових стимулів і державних капіталовкладень, забезпечуються привілейовані умови окремим галузям і регіонам. У одному випадку підтримка надається тим галузям і одиницям господарства, що знаходяться в стані затяжної кризи, в іншому випадку заохочується розвиток нових галузей господарства і видів виробництва, покликані призвести до прогресивних структурних зсувів усередині галузей, між галузями і в усьому народному господарстві, до підвищення його ефективності і конкурентноздатності. Але також можуть прийматися заходи і по пригальмуванню надмірної концентрації виробництва.
Завантажити реферат