Методика викладання природознавства тема

ПЛАН

.

I.ВСТУПНА ЧАСТИНА

"Природничі науки у всьому їх об'ємі представляють собою вічну боротьбу людського розуму із потайливістю природи.”

К.Д.Ушинський

До тих пір поки ми не знаємо своєї країни і поки ці знання не поширяться в масі народу, ми не будемо в змозі користуватися і тими з вербами, які налає нам природа й населення навої країни, і будемо бідні, тому, що - нехлюї. Тому-то, природознавство як учбовий предмет має пропедевтичний характер, тобто метою його є підготовка учнів до вивчення елементарних курсів ботаніки, зоології, фізичної географії, анатомії, фізіології, інших предметів наступних класів.

Вивчення природознавства в початковій школі дає можливість розв’язати освітні і виховні завдання в єдиному процесі.

А саме:

- розширити елементарні знання учнів про предмети і явища приро­ди; !

- розкрити у доступній формі зв’язки між неживою і живою природою, трудовою діяльністю людей;

- озброїти дітей матеріальним підходом до вивчення природи і, первинним атеїстичним знанням;

- виховувати любов до рідної країни.

Виходячи з мети курсу, а це - комплексне пізнання природи і суспільства, специфіка природознавства - його узагальненість, комплексність і разом з тим конкретність.

Озброїти учнів знаннями - значить створити в їх свідомості чіткі уявлення, навчити узагальнювати свої знання в поняттях, допомогти дітям осмислити закономірні зв’язки між явищами, виробити практичні уміння і навички.

Отже, вже в початкових класах повинно мати місце нагрома­дження в молодших школярів певних знань про предмети і явища природи, причому знань нерозрізнення, а об'єднаних провідною ідеєю - ідеєю взаємозв'язку всіх явищ природи.

Вивчення природознавства має велике значення у вихованні в учнів суспільної активності, ініціативи, набутті навичок бережливого ставлення до природи та в психологічній підготовці до виконання корисних справ.

В учнів зростає відповідальність, почуття гордості за те, що й вони брали участь у важливих для країни справах.

II. ФОРМИ НАВЧАННЯ ПРИРОДОЗНАВСТВУ

1. ОРГАНІЗАЦІЯ СПОСТЕРЕЖЕНЬ

Організовуючи спостереження за явищами навколишньої дійсності і безпосередню практичну діяльність молодших школярів, насамперед слід дбати про розвиток їхніх розумових сил, викликаючи у дітей потребу міркування, спонукаючи робити висновки, узагальнення. Найперші "помічники" у цьому для вчителя - добре сформульовані, продумані пізнавальні завдання, спрямовані на розширення і збагачення уявлень, понять дітей про живу і неживу природу, ознайомлення із суспільним життям, працею дорослих в освоєнні соціального досвіду, виконанні перших суспільне - значущих обов’язків

У поборі різних типів розвивальних завдань за основу ж взято ті логічні операції, без яких виконання їх неможливе порівняння, узагальнення, класифікацію, встановлення причинне -наслідкових зв’язків.

Перші дотики розуму і почуття дитини по навколишнього світу повинні бути турботливими і ласкавими. В.О.Сухомлинський писав : "Як важливо не попустити, щоб шкільні двері відгородили від свідомості дитини навколишній світ!". Саме нього ми, вчителі і маємо посягнути у своїй роботі з учнями.

Розвитку в учнів спостережливості сприяє також систематичний контроль за виконанням завдань.

2. ДОСЛІДНО - ПРАКТИЧНА РОБОТА

У процесі вивчення природознавства необхідно приділити велику увагу дослідно-практичній роботі учнів. Саме в цих умовах є можливість виховувати у дітей дослідницький підхід по здобування знань, збуджувати в них інтерес по природи.

Учні вчаться самі одержувати знання, обґрунтовувати свої відповіді, набувати умінь і навичок користуватися нескладними лабораторними обладнаннями, а головне спостерігати явища, розкривати причини, що зумовлюють їхню зміну. Мислення учнів спрямовується на аналіз і синтез. Під керівництвом вчитель вони вчаться виділяти в предметах істотні ознаки, встановлювати між ними подібність, узагальнювати, робити висновки. Дослівно-практична робота сприяє вихованню в учнів повільної уваги, спостережливості, розвитку діалектичного мислення.

На уроках проводять демонстраційні та фронтальні посліпи. У першому випадку вчитель або учень демонструє дослід, який можна показати підчас вивчення нової теми, повторення та закріплення матеріалу або опитування. У другому - вчитель дає завдання, а учні виконують.

Піп час досліду слід обов’язково підтримувати тісний контакт з учнями, щоб вони не тільки зрозуміли зміст матеріалу, а й вчилися розповідати про те, що вони спостерігають. Важливо також у потрібну хвилину спрямувати увагу учнів на пізнання суті досліду.

3.РОБОТА З РОЗДАТКОВИМ МАТЕРІАЛОМ

Чуттєве сприймання відіграє велику роль у пізнавальній діяльності учнів молодших класів. Саме з ними тісно пов'язана робота з роздатковим матеріалом. Це можуть бути рослини, зібрані піп час екскурсій, гербарій, колекції комах, вологі препарати, предмети неживої природи, роздавальні картки тощо.

Щоб дітям легше було визначити істотні ознаки предметів, які вивчаються, бажано піп час роботи додержуватись певної послідовності у її виконанні, яка буде для учнів планом їхніх дій.

Роздавальні картки можна використовувати піп час фронтальної роботи з класом, для самостійних занять учнів, для ущільнення опитування, письмових, контрольних робіт тощо.