- розмежування компетенції між центральною владою і місцевими Радами та іншими органами самоврядування на основі верховенства Конституції та законів .
Згідно Концепції, законодавча влада має здійснюєтися народом України шляхом референдуму і Верховною Радою України. Верховна Рада України є однопалатною.
В Концепції передбачено створення сильної системи виконавчої влади, яка має здійснюватися Президентом, Віце-президентом, Кабінетом Міністрів і державною адміністрацією. Концепція визначає, що повноваження Президента обмежуються виключно функціями
виконавчої влади і забороняє будь-які форми його тиску на Верховну Раду (право на її розпуск, на делегування йому надзвичайних повноважень, самостійне вирішення бюджетних питань).
Концепція визначає, що судова влада є незалежною і підкоряються тільки закону, що забезпечується незмінністю суддів, які обираються на строк 10 років, високим рівнем їхніх соціальних і матеріальних гарантій. Конституція України 1996 року розширює гарантії незалежності суддів. Так, наприклад, згідно Конституції судді займають посади безстроково, крім суддів Конституційного суду та суддів, які призначаються на свою посаду вперше.
На органи прокуратури покладаються функції державного звинувачення в суді, нагляду за попереднім слідством і дізнанням, звернення до суду про скасування судових вироків, рішень, ухвал, постанов, які суперечать Закону, нагляду за виконанням судових вироків, місцями позбавлення волі, а також за додержанням прав,
свобод і інтересів громадян в усіх сферах суспільного життя.
В Концепції пропонується створити Конституційний Суд, метою діяльності якого є неухильне дотримання Конституції, посилення контролю за конституційністю законів, а також конституційністю підзаконних актів. Конституційному Суду надається право припиняти дію законів, актів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, оголошувати їх юридично недійсними, ухвалювати рішення про незаконність дій, розпоряджень несудових державних влад за скаргами окремих громадян про порушення їх конституційних прав і свобод.
Згідно Концепції, для забезпечення стабільності нової Конституції має бути передбачений жорсткий механізм її змін і доповнень.
3. Акт проголошення незалежності
У відповідь на утворення 19 серпня 1991 року в Москві Державної Комітету з Надзвичайного Стану і спроби шляхом державного перевороту в СРСР зупинити демократичні зміни в суспільстві та зберегти владу союзного центру над республіками СРСР, 24 серпня 1991 року Верховна рада України приймає Акт проголошення незалежності України. Цим документом Верховна рада України проголосила "незалежність України та створення самостійної української держави - УКРАЇНИ".2
В Акті наголошено, що він є продуктом тисячолітніх традицій державотворення на Україні та логічним продовженням Декларації про державний суверенітет України. Правовою основою Акту стало право на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно правовими документами.
Територія України оголошується неподільною і недоторканною. Остаточно затверджується державний суверинітет України: "Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України."
4 . Проект Конституції України
1 липня 1992 року Верховна Рада України винесела на всенародне обговорення проект Конституції України. Створення проекту Конституції стало важливим кроком в проведенні конституційної реформи.
В загальних засадах проекту говориться, що Україна є демократичною, правовою, соціальною державою. Україна є республікою.
В проекті реалізовано ідею правової держави. В ньому говориться, що в Україні діє принцип верховенства права. Проект наголошує,що Конституція має найвищу юридичну силу. Норми Конституції є нормами прямої дії.
Проект визначив принципи здійснення своїх прав громадянами та державними органами. Громадяни здійснюють свої права за принципом "дозволене все, що не заборонене законом", а державні органи, органи місцевого і регіонального самоврядування і їхні посадові особи здійснюють свої повноваження за принципом "дозволене лише те, що визначене законом".
На відміну від концепції Конституції, де наголошено що преамбула Конституції має закріплюється соціалістичний вибір, проект встановлює, що жодна ідеологія не повинна обмежувати свободу переконань, поглядів, думок і не може визнаватись офіційною державною ідеологією.
Проект визначає визнані Україною міжнародні договори, як частину національного законодавства: "Належним чином ратифіковані або схвалені й офіційно опубліковані міжнародні договори України становлять частину її законодавства і є обов'язковими для виконання державними органами, юридичними і фізичними особами"3.
В статті 9 проекту Конституції надається право громадянам України чинити опір будь-кому, хто намагатиметься протиправно ліквідувати демократичний конституційний лад України, встановлений Конституцією, якщо інші засоби не можуть бути використані.
Розділ "Права і свободи людини і громадянина" розділений на 6 частин: загальні положення, громадянство, громадянські і політичні права, економічні, соціальні, екологічні і культурні права, гарантії прав і свобод, основні обов'язки людини і громадянина. Цей розділ увібрав в себе основні положення Загальної Декларації прав людини.
Проект пропонує встановити в Україні існує єдине громадянство.
Проект встановлює наступні політичні та громадянські права: право на життя, право на свободу, особисту недоторканість та повагу її гідності, недоторканність житла, таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, свобода пересування і вибір місця проживання, а також право вільно виїздити з України в інші країни та повертатися до неї на умовах, визначених у законі; гарантія відсутності втручання у особисте і сімейне життя, гарантовано судовий захист права спростовувати невірогідну інформацію, яка завдає шкоди його інтересам і гідністі, а також вимагати відшкодування матеріальної і моральної шкоди, спричиненої обнародуванням або використанням такої інформації, право на свободу думки і свободу совісті, свобода слова і вільне виявлення в будь-якій формі своїх поглядів і переконань, право на свободу об'єднання, право збиратися мирно без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації. Кожному громадянинові, який має право голосу, гарантується право брати участь в управлінні державою, у місцевому та регіональному самоврядуванні як безпосередньо, так і через вільно обраних ним представників, а також кожний громадянин, який має право голосу, користується рівним правом доступу до зайняття державних посад, а також посад в органах місцевого і регіонального самоврядування.
Економічні права: право на приватну власність, право охороняти свою власність усіма законними засобами, право користуватися природними об'єктами публічної власності для задоволення своїх потреб, право на підприємницьку діяльність, право на працю, право на рівну оплату за працю рівної цінності у відповідності з її кількістю і якістю, право на умови праці, що відповідають вимогам безпеки та гігієни праці і не є шкідливими, право на страйк.
Завантажити реферат