З іншого боку, реалізація курсу на розширення податкової бази викликає деякі сумніви.Так, в проекті послання Президента до Верховної Ради, говориться про розширення дії вільних економічних зон, що має на увазі надання податкових пільг цілим регіонам і, відповідно, не може не привести до звуження податкової бази.
В умовах значних виплат по зовнішньому боргу і неефективної структури промислового виробництва(біля 60% складають сировинні і енергоємні галузі при низької частки що переробляють)чекати вже в 2000 році радикальної зміни існуючої тенденції надходжень в держбюджет нам не треба.
Підходи по удосконаленню податкової системи можна визначити так: відмова від революційного розвитку податкової системи, перегляд системи податкових пільг і впровадження пільг,що мають інвестиційно-соціальну направленність,часткове перек-ладення тягаря надходжень до цільових фондів соціального забезпечення,деяке спро-щення податкової системи ,із метою пристосування до наших умов ведення еконо-міки.
Україна знаходиться на шляху демократичних реформ і формування легітимного правового поля,щоб врегулювати фінансово-економічні відносини між усіма суб'єк-тами суспільного виробництва. Це тривала робота. Першочергове завдання - це підго-тування Податкового кодексу України.
Робота над формуванням цього проекту почалася ще в 1996 р.
Податковий кодекс повинний бути єдиним комплексним,рамковим законодавчим актом,правові норми якого врегулювали б взаємовідносин у процесі оподаткування, зборів і обов'язкових платежів між усіма суб'єктами економічних відносин.
Необхідно розробити новий механізм оподаткування, узгоджений і із загальної концепції реформування податкової системи України.По моєму переконанню, предста-влена народними депутатами України Б.Губським, В.Альошиним, І.Белоусової в най-більшій мірі відповідає саме інноваційній моделі економічного зростання.
По-перше, ліквідація ′′інституту привілеїв′′ в сфері оподаткування з одночасним розширенням бази оподаткування і збільшенням надходжень до бюджету означає розширення можливостей держави забезпечувати, розвиток пріоритетних галузей, захист і підтримку малозабезпечених верств населення через систему бюджетних адресних дотацій.
По-друге, дуже важливе значення має запропоноване загальне зменшення подат-кового преса, спрощення нормативної бази, наближення ставок до європейських стан-дартів
По-третє, Концепція містить цілком реальний механізм підтримки малогого підпри-ємництва в Україні.Он звільняє від ПДВ підприємців, у яких об'єм реалізації був меншим 555 неоподатковуваних мінімумів прибутків фізичних осіб.Підприємці, об'єм виручки яких не перевищує 3300 неоподатковуваних мінімумів, звільняється від податку на прибуток, ПДВ, і від збору в Державний соціальний фонд: вони переходять до спрощеної системи оподаткування і платять податок по єдиній ставці в розмірі 6% оть об'єму виручки -для юридичних осіб.
Ставка ПДВ встановлена на рівні 15%, що є кроком до гармонізації податкового за-конодавства.
По-четверте, Концепція реалізовує принцип рівності платників податків, перено-сить навантаження по сплаті цього податку на заможні верстви населення.Зокрема, пропонується ввести неоподатковуваний мінімум прибутків фізичних осіб на рівні офіційної межі малозабезпеченості.Це дозволить припинити оподаткування суми прибутків громадян, що складає життєво необхідний рівень. Встановлюється дві ставки податку на прибуток фізичних осіб: 10% - на прибуток, що перевищує 12 не-оподаткованих податком мінімумів в рік, і 20% на прибуток, що перевищує 600 міні-мумів в рік.[6,c.10]
Основна задача Податкового кодекса- створення правового поля з регулюванням податкових відносин і забезпечення надходжень у бюджет країни.
У кодексі необхідно закласти такі правові норми,форми і методи по мобілізації прибутків у бюджет і загальнодержавні цільові фонди ,що спрацьовували б на різного роду порушень финансово-податкового законодавства . Для цього передбачено: виз-начення списку податків усіх рівнів забезпечення чіткості й однозначності при визна-ченні суб'єктів і об'єктів оподатковування,розв′язок проблеми подвійного оподатку-вання, забезпечення помірного зниження податкового тягаря на товаровиробника, стимулювання інноваційних і інвестиційних процесів.
2.3. Інвестиційна політика
Наша країна не хоче інвестицій.І робимо все, що б їх не було, інакше ми б вже дав-но були на іншій траєкторії економічного зростання.
Багато хто кажуть, що у країни немає грошей для нормального протікання процесу інвестування.Ні, гроші є.Тільки поза банківського обігу знаходиться майже 9 млрд. грн. Більше за 10 млрд. доларів наличных на руках у населення, а це дуже чималий інвестиційний ресурс, але поки він лежить мертвим капіталом.
У період стабільності обмінного курсу національної валюти спостерігалася велика притока іноземної твердої валюти.Так, в 1997 році при загальному обсязі експорту товарів 14,1 млрд. доларів США було продано 32,4 млрд(в 1999 році відповідні показ-ники становили 11,5 і 9,5 млрд.)Тоді в економіку вони не пішли.[3.,c.8]
Зараз на Україні не створено нормальних передумов для інвестування в економіку.
Деякі роблять акцент на тільки великих інвестиціях і заадют питання: чи варто взагалі говорити про якісь інвестиції на суму біля 2 тис. грн? Це адже крапля в морі, не здатна вплинути істотний чином на положення справ.Категорично затверджувати про це абсолютно не правильно, це є абсолютною помилкою. Наприклад, в Польщі заре-єстровано 2,5 млн. підприємств на 36 млн. населення, тобто в середньому одне на 14 чоловік. І цьому з урахуванням інвалідів, дітей, пенсіонерів. Соромно порівнювати ці показники з Україною.
Не треба затратити великих зусиль, щоб зрозуміти, що більшість підприємств - це дрібні інвестори.Але 2,5 млн. громадян, які можуть вкласти приблизно по 2000 гривень -це вже 5 млрд. інвестицій.Як говориться, крапля в морі перетворюється в могутній потік.
Масові дрібні інвестори формують головне для економічного зростання - внутріш-ній платіжний попит.
Також невирішеною залишається проблема структурного оновлення української економіки.Раніше багато говорилося про необхідність глибоких структурних перет-ворень промисловості України. Питома вага машинобудування становила 30,7% в 1991 році., а в 1999 році -13,8%, питома вага легкої промисловості скоротилася в 8 раз. Формуча за роки реформ модель економічної політики не тільки не мала в своєму арсеналі відповідних інструментів регулювання, але і заперечувало необхідність так-их.Всі питання структурних перетворень повинні були вирішуватися мимовільно - на основі ринкової кон′юктури.Відповідно виникає питання: чи повинне це так залишати-ся? . Відповідь: одночасно з підвищенням питомої ваги базових галузей неухильно збільшилася енергоємність одиниці ВВП. Економіка, в структурі промисловість якої майже 60 % складає базові галузі безперспективна з точки зору темпів свого розвитку.Потенціал їх зростання в зв'язку з низькою оборотністю капіталу надто обмежений.
Завантажити реферат