В найбільш загальному плані Європейський регіон можна поділити на дві великі частини: Західна Європа та Центральна та Східна Європа. Така диференціація пов¢язана зі ступенем розвику, характеристикою економічних систем та економічної політики, що проводиться урядами країн цих субрегіонів. В сучасній літературі країни першої групи відносять до країн з ринковою економікою, країни другої групи характеризують як постсоціалістичні, а частіше - країни з перехідною економікою. Внаслідок збільшення розриву в темпах розвитку і успішності економічних реформ в країнах з перехідною економікою відбувся процес дезінтеграції колишніх партнерів по Раді Економічної взаємодопомоги і утворення угрупувань країн, що відрізняються як за географічним положенням, так і за рівнем розвитку економіки. В економічній літературі закріпилося розмежування колишніх соціальстичних країн Європи як субрегіон Центральної та Східної Європи і країни колишнього СРСР. З другої підгрупи в першу чергу нас цікавлять ті країни колишнього СРСР, які відносяться до Європейського регіону (Росія має специфічний статус. За статистичними звітами ООН її відносять до країн регіону ЦСЄ, за звітами ж МФО – це центрально- азіатська країна) Україна, Білорусь, Молдова. Стан і ступінь розвитку економік країн Західної та Центральної та Східної Європи встановлюються не лише географічними та економічними умовами, а й моделями соціально-економічного розвитку, що покладені в основу економічних програм і економічною політикою цих країн. Ці моделі розрізняються за ступенем застосування державних та ринкових важелів.
Можна виділити три основні економічні моделі за якими розвивалися країни західної Європи:
1. Німецька модель (неоліберальна модель). З 1948 року втілювалася урядом Ерхарда у процесі післявоєнної реконструкції Німеччини. Офіційно ця модель була проголошена, як модель соціального ринкового господарства.
Основні засади моделі:
а). Побудова підприємств трудові відносини на яких основані на соціальному порядку. Корисність співробітників оцінювалася не лише з економічної точки зору.
б). Створення досконалого конкурентного середовища. Забезпечення зайнятості, соціальних гарантій та безпеки робітників на максимально можливому рівні.
в). Сворення міцного середнього прошарку населення. Врівноваження і стабілізація доходів населення не через адміністративні, а через ринкові економічні заходи.
г). Встановлення мінімальних доходів, гарантій та заробітної плати.
д). Встановлення міцної системи соціального забезпечення і соціального страхування, які знаходяться під контролем та гарантуються державою. Виконання цієї умови забезпечується через чітку систему оподаткування, високих ставок податку.
е). Мінімальне пряме втручання держави в економічні реформи та валютну політику. Недоліком такої системи є виникнення певного прошарку людей, який існує за рахунок системи соціального забезпечення і не приймає адекватногї участі у створення ВВП.
2. Європейсько-кейнсіанська модель - спирається на тезу про необхідність підтримки і стимулювання сукупного попиту в економіці (Великобританія, Франція, Італія). Економічна політика, що спирається на дану модель, характеризується наступними рисами:
А). Сукупний попит легше піддається контролю, коли державний сектор або державна власність відіграються значну роль у структурі виробництва.
Б). Бюджет та фіскальна політика використовуються як ключовий інструмент впливу на сукупний попит і напрямки розвитку економіки.
В). Узгодження рівня доходів в економіці між урядом, підприємствами та профспілками.
Г).Наявність індикативного планування в економіці. (Державі відводиться роль контролера та спостерігача на відміну від імперативного планування, коли державні рішення мають дерективний характер).
Ця модель може створювати неефективних виробників і є негнучкою до фундаментальних змін. Вона панувала в Великобританії до середини 80-х. З приходом до влади М. Тетчер почався процес зниження ролі державного сектора у сукупному виробництві, роздержавлення і приватизація.
3. Шведська, Скандинавська модель (соціально-демократична).
Скандинавські країни, Португалія, Греція, Іспанія.
Характерними ознаками цієї моделі є:
1. Досягнення максимального рівня зайнятості.
2. Підтримка постійно високих темпів економічного зростання за державної підтримки.
3. Справедливий розподіл добробуту, створення міцного суспільного сектора, що охоплює сфери побуту, освіти, житлового будівництва, охорони здоров¢я та пенсійного забезпечення. Активна участь держави у розробці та реалізації соціальних програм.
4. Встановлення і підтримка високих стандартів життя і доходів населення.
5. Створення міцної системи місцевого самоврядування.
6. Скоординована політика уряду, підприємців та профспілок у забезпеченні максимального рівня зайнятості і високих стандартів оплати праці.
7. Високі податки та висока податкова база.
8. Державна підтримка зовнішньої торгівлі і забезпеченні рівноваги платіжного балансу.
Європейські країни з перехідною економікою (концепції переходу до ринкової економіки).
Ключовою передумовою успішного переходу колишніх соціалістичних ркаїн до ринкової системи є стабілізація економіки. Існує два основних підходи до досягнення стабілізації в перехідних економічних системах Європи.
- Ортодоксальний.
- Гетеродоксальний.
В контексті моделі економічної трансформації в країнах субрегіону :
а). Неоліберальна модель ( Польща, Чехія , Словенія, Ховатія, Латвія, Литва, Естонія, СРЮ).
Характерні риси моделі:
1. Швидкі (радикальні) реформи, прискорена приватизація і перехід до ринкових важелів розвитку економіки;
2. Скорочення державного сектору і державного втручання в соціальну сферу;
3. Активний процес роздержавлення підприємств, надання переваги приватній власності.
4. Сприяння утворенню конкурентного середовища;
5. Лібералізація цін і орієнтація на вільний ринковий механізм ціноутворення;
6. Реструктуризація і ліквідація нерентібельних підпрємств і підприємств-банкрутів.
б). Градуалістична модель. (Угорщина після 70х рр).
1. Поступовий перехід до ринкової економіки (градуалізм);
2. Поєднання об¢єктивних ринкових умов і держвних заходів по справедливому розподілу добробуту і забезпеченню соціальних гарантій населення.
3. Збереження поряд з приватною значної частки днржавної та колективної власності. Колективне акціонування і приватизація підприємств робітниками;
4. Поступова реструктуризація боргів та підприємств-банкрутів;
5. Збереження за державою функцій соціального забезпечення населення.
в). Модель ринкового соціалізму.(СФРЮ, Угорщина у 70-ті рр.)
г). Державно- корпоративна модель.
Завантажити реферат