Загальна вібрація з частотою менш 0,7 Гц, обумовлена як хитавиця, хоча і неприємна, але не приводить до вібраційної хвороби. Наслідком такої вібрації є морська хвороба, викликана порушенням нормальної діяльності вестибулярного апарата. При частоті коливань робочих місць, близької до власних частот внутрішніх органів, можливі механічні ушкодження або навіть розриви. Систематичний вплив загальних вібрацій з високим рівнем віброшвидкості приводить до вібраційної хвороби, що характеризується порушеннями фізіологічних функцій організму, зв'язаними з поразкою центральної нервової системи. Ці порушення викликають головні болі, запаморочення, порушення сну, зниження працездатності, погіршення самопочуття, порушення серцевої діяльності, розлад зору, оніміння і набряклість пальців рук, захворювання суглобів, зниження чутливості.
Гранично припустимий рівень (ГДР) вібрації - це рівень фактора, що при щоденній (крім вихідних днів) роботі, але не більш 40 годин на тиждень протягом усього робочого стажу, не повинен викликати захворювань чи відхилень у стані здоров'я, що виявляються сучасними методами досліджень у процесі роботи чи у віддалений термін життя сьогодення і наступних поколінь.
Дотримання ГДР вібрації не виключає порушення здоров'я в надчуттєвих осіб.
Основними нормативними правовими актами, що регламентують параметри виробничих вібрацій, є: "Санітарні норми і правила при роботі з машинами й устаткуванням, що створюють локальну вібрацію, що передається на руки працюючих" № 3041-84 і "Санітарні норми вібрації робочих місць" № 3044-84.
В даний час близько 40 державних стандартів регламентують технічні вимоги до вібраційних машин і устаткування, системам віброзахисту, методам виміру й оцінки параметрів вібрації й інших умов.
До роботи з вібруючими машинами й устаткуванням допускаються особи не меньше 18 років, що одержали відповідну кваліфікацію, що здали технічний мінімум за правилами безпеки і прошли медичний огляд.
Робота з вібруючим устаткуванням, як правило, повинна проводитися в опалювальних приміщеннях з температурою повітря не менш 160С при вологості 40-60%. Якщо створення подібних умов неможливо (робота на відкритому повітрі, підземні роботи і т.д.), то для періодичного обігріву повинні бути передбачені спеціальні опалювальні приміщення з температурою повітря не менш 220С.
Нормування вібрації.
I напрямок. Санітарно-гігієнічне.
II напрямок. Технічне (захист устаткування).
ДСТ 12.1.012-90 ССБТ Вібраційна безпека.
Октава f1¬®f2, f2/f1=2, fСР=
При санітарно-гігієнічному нормуванні різних видів вібрації використовується логарифмічний рівень віброшвидкості в октавних смугах середньогеометричних частот.
Граничні частоти октавних смуг:
1,4-2,8 2,8-5,6 5,6-11,2 . 45-90
2 4 8 .63 середньогеометричні частоти
Способи захисту від вібрації.
У автоматичних виробництвах захистом є дистанційне керування (виключає контакт). У неавтоматических виробництвах:
· Зниження вібрації в джерелах їхніх виникнень: підвищення точності опрацювання деталей; оптимізація технологічного процесу; поліпшення балансування.
· Відстройка від режимів резонансу (збільшення жорсткості системи); вібродемпфірування (пружинні віброізолятори).
Поліпшення організації праці вібронебезпечних процесів: загальна кількість часу в контакті з віброобладнанням не повинно перевищувати зміни; одноразову дію не повинно перевищувати для локальної - 20 хвилин, для загальної - 40 хвилин.
До лікувально - профілактичних мір відносяться: масаж; заходи, що загально укріплюють; гідропродцедури. Вібрація має властивість кумуляції (накаплювання в організмі).
Порядок забезпечення засобів індивідуального захисту працівників.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про охорону праці" та статті 163 Кодексу Законів про працю України на роботах з шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, що пов'язані із забрудненням, або тих, що здійснюються в несприятливих температурних умовах, робітникам і службовцям (далі - працівникам) видаються безплатно відповідно до норм спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту (далі - ЗІЗ) згідно з ГОСТ 12.4.011-89 "Система стандартов безопасности труда. Средства защиты работающих. Общие требования и классификация". Вказані норми визначають для власника або уповноваженого ним органу (далі - власник) обов'язковий мінімум безплатної видачі ЗІЗ.
ЗІЗ видаються працівникам тих професій та посад, що передбачені у відповідних виробництвах, цехах, дільницях та видах робіт Типовими галузевими нормами безплатної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, або відповідними галузевими нормами, що введені на підставі типових. ЗІЗ видаються працівникам згідно з встановленими нормами і строками носіння незалежно від форм власності та галузі виробництва, до якої відносяться ці виробництва, цехи, дільниці та види робіт.
З врахуванням специфіки виробництва, вимог технологічних процесів і нормативних актів з охорони праці, за узгодженням з представниками профспілкових органів, за рішенням трудового колективу підприємства працівникам може видаватися спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту понад передбачені норми.
Визначення потреби в ЗІЗ на підприємстві, закладі і організації здійснюється з урахуванням чисельності працівників за професіями і посадами, передбаченими у Типових галузевих нормах безплатної видачі робітникам і службовцям спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, або у відповідних галузевих нормах.
При визначенні потреби в ЗІЗ власник повинен передбачати спеціальний одяг і спеціальне взуття окремо для чоловіків і жінок, вказуючи найменування ЗІЗ, ГОСТи, ОСТи, ДСТУ, ГСТУ, технічні умови, моделі, призначення за захисними властивостями, розмір і зріст, а для касок і запобіжних поясів - типорозміри.
Власник забезпечує приймання і перевірку ЗІЗ, що надходять на підприємство, на їх відповідність вимогам ГОСТів, ОСТів, ГСТУ, ДСТУ та технічним умовам, для чого створюється комісія з представників адміністрації, профспілкової організації та уповноваженого з охорони праці трудового колективу підприємства.
Спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, що видаються працівникам, повинні відповідати характеру і умовам їхнього застосування і забезпечувати безпеку праці.
Власник компенсує працівнику витрати на придбання спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, якщо встановлений нормами строк видачі цих засобів порушений і працівник був вимушений придбати їх за власні кошти. При відсутності документів, що підтверджують ціну, компенсація витрат здійснюється за роздрібними цінами підприємства - виробника. Вартість ЗІЗ уточнюється бухгалтерією підприємства. Якщо витрати перевищують роздрібні ціни, компенсація різниці може бути виплачена, якщо це обумовлено в колективному договорі.
Завантажити реферат