ü їх обіг як на первинному так і повторному фондовому ринку;
ü отримання кредитів під заставу варрантів;
ü проведення товарних взаєморозрахунків між підприємствами і галузями.
Ф’ючерси.
Ф'ючерс - типовий біржовий терміновий контракт, купівля і продаж якого означають зобов'язання поставити або отримати вказану в ньому кількість продукції по ціні, яка була визначена при завершині операції. Принцип в тому, що первинний покупець укладає з виробником (або продавцем) типовий контракт з відповідною специфікацією на певну передбачувану суму. При цьому контракт стає цінним папером і може на протязі всього терміну дії перекуповуватися багато разів. Держатель контракту може як вгадати, так і не вгадати коливаючуся вартість товару, програти або отримати прибуток.
Торгівля ф’ючерсами ведеться на організованих біржових ринках шляхом публічного оголошення пропозицій на купівлю і продаж. Найважливішою особливістю ф'ючерської торгівлі є порядок розрахунків і постачання товарів після закінчення терміну контракту.
Депозитарні розписки.
Американські і всесвітні депозитарні розписки (АDR/GDR)- похідний цінний папір, що засвідчує право на одну або кілька іноземних цінних паперів або їх частки, депоноване у депозитарії. Реєстрації в цьому випадку підлягають саме базові депозитарні цінні папери, а не АDR. Таким чином на фондовому ринку США пропозиція АDR означає пропозицію депозитарних цінних паперів, і операції з АDR означають операції з депонованими цінними паперами. У кожній програмі розписок присутня американська акція. АDR представляє американську акцію, еквівалентну акції на якомусь іншому ринку. Можна мати депозитарні американські акції без американської депозитарної розписки. Іншими словами депозитарні акції - це акції, а АDR - це як сертифікат.
АDR емітуються депозитарієм (як правило банком), але він не признається (по законодавству США) емітентом. Емітентом АDR є юридична особа, створена внаслідок угоди про випуск АDR. Таким чином американські інвестори, реально вкладаючи гроші в іноземні цінні папери, наприклад українські, придбавають при цьому американські цінні папери і захищені всією потужністю американського законодавства. З іншого боку, власнику розписок надаються ті ж права, що і власнику акцій: право голосу, право придбання нових акцій, право на дивіденди і т.п. В цьому випадку депозитарій розсилає держателям розписок бюлетені для голосування, потім складає отримані голоси і голосує відповідно до них на річних зборах акціонерів. Одночасно американський банк - емітент АDR не відповідає за фінансове благополуччя іноземного емітента. Таким чином, у разі погіршення стану справ іноземного емітента, постраждають передусім держателі розписок, а не банк - емітент.
АDR для українських організацій - емітентів є одним з шляхів проникнення на світові ринки капіталу, шляхом залучення бажаних західних інвестицій.
Вигоди від випуску ADR для великих українських емітентів очевидні. Успішна реалізація даних програм свідчить про міжнародне визнання якості даних акцій. Емітент, що завоював довіру на Заході, отримує необхідні інвестиції, популярність, і відповідно можливість радикально розширити продаж і підвищити котирування своїх акцій як в Україні, так і за кордоном.
Однак потрібно відмітити, що на шляху просування акцій українських підприємств на міжнародні ринки існує ряд перешкод.
По-перше, для роботи на міжнародних ринках технологію роботи з інвесторами необхідно приводити до більш жорстких світових стандартів. Дана робота вимагає від наших підприємств величезних витрат коштів і часу.
По-друге, в законодавстві України є ряд положень перешкоджаючих випуску ADR високого рівня, а також обмежуючих привабливість українських цінних паперів для іноземних інвесторів. Виходячи з цього можна зробити висновок, що акції українських емітентів найближчим часом будуть недооцінені на світових ринках.
2. Організація обліку операцій з недержавними
цінними паперами.
2.1. ОБЛІК КУПІВЛІ - ПРОДАЖУ КОРПОРАТИВНИХ ЦІННИХ ПАПЕРІВ.
Акціонерні комерційні банки для формування і розширення свого статутного капіталу вдаються до випуску власних цінних паперів - акцій. Випускаючи власні акції, комерційні банки виступають як емітенти цінних паперів. Вони несуть від свого імені зобов'язання по цінних паперах, що випускаються перед власниками цих паперів.
Акціонерний банк здійснює емісію акцій:
ü при своїй установі;
ü при збільшенні розмірів первинного статутного капіталу
банку шляхом випуску акцій.
При установі акціонерного банку (як закритого, так і відкритого типу) в Україні походить тільки закритий розподіл акцій. Діючими нормативними актами передбачається, що при установі акціонерного банку (а також при перетворенні банку з пайового в акціонерний) всі акції першого випуску повинні бути розподілені серед засновників банку. Наявність в момент встановлення банку акцій, передбачених до розміщення шляхом публічного продажу, не допускається.
У тому випадку, коли одночасно з перетворенням банку з пайового в акціонерний відбувається збільшення його статутного фонду, це збільшення може відбуватися виключно за рахунок додаткових внесків засновників. Якщо збільшення статутного фонду банку проводиться за рахунок капіталізації інших його фондів, то вся сума такого збільшення повинна розподілятися між засновниками банку.
Перший випуск акцій банку повинен повністю складатися із звичайних
іменних акцій. Реєстрація і продаж банком-емітентом першого випуску акцій звільняється від оподаткування на операціях з цінними паперами.
Випуск акцій для збільшення статутного фонду (капіталу) акціонерного банка, тобто повторний випуск акцій в Україні, допускається лише після повної оплати акціонерами всіх раніше випущених акцій. Повторний випуск може включати випуск як звичайних, так і привілейованих акцій. Привілейовані акції банку можуть мати різну номінальну вартість, але при цьому вони не повинні давати своїм власникам право голосу на зборах акціонерів.
Розміщення акцій повторного випуску може здійснюватися шляхом закритої підписки або шляхом первинного публічного продажу.
Реєстрація повторного випуску акцій повинна за загальним правилом
супроводитися реєстрацією проспекту емісії.
Рішення про випуск цінних паперів приймається органом управління банку, що має відповідні повноваження. Як правило, - це загальні збори акціонерів банку.
Для реєстрації випуску своїх цінних паперів банк-емітент представляє в Управління цінних паперів НБУ: заяву на реєстрацію; проспект емісії; документ, підтверджуючий узгодження даного випуску з відповідною установою Держкомітету України по антимонопольній політиці і підтримці нових економічних структур, а також копію платіжного доручення про сплату податку на операції з цінними паперами (за реєстрацію проспекту емісії).
Проспект емісії готується правлінням банку, підписується його головою і головним бухгалтером. Для першого випуску акцій банку, що уперше засновується, проспект емісії готується його засновниками і підписується членами, призначеного засновниками органу, по організації банку. У проспекті емісії містяться дані про банк, його фінансове положення і зведення про майбутній випуск цінних паперів. При першому випуску акцій, при перетворенні банку з пайового в акціонерний, а також при повторному випуску акцій всіма банками, проспект емісії повинен бути завірений незалежною аудиторською фірмою.
Завантажити реферат